Рішення № 76795644, 28.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2018 року м.Київ № 810/866/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Миронівської районної державної адміністрації Київської області

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Миронівської районної державної адміністрації Київської області в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Миронівської районної державної адміністрації Київської області в оформленні та направленні подання до Київської обласної державної адміністрації щодо оформлення ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що викладена у листі від 31.10.2017 № 59/06/14-4595;

- зобов’язати Миронівську районну державну адміністрацію Київської області розглянути надані ОСОБА_1 документи, оформити та направити відповідне подання для розгляду Київською обласною державною адміністрацією для вирішення питання про присвоєння ОСОБА_1 статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом 1985 – 2007 років він проживав в смт. Макарів та с. Фасівочка Макарівського району Київської області, які відповідно до Постанови Кабінету міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106 “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи відносились до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Оскільки раніше позивач не звертався в установленому законом порядку для оформлення документів з метою отримання посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, то через досягнення ним віку виходу на пенсію на пільгових умовах, як особи, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, у нього виникла необхідність в отриманні такого посвідчення.

У жовтні 2017 року він звернувся до Миронівської районної державної адміністрації Київської області з заявою розглянути його документи та направити подання до Київської обласної державної адміністрації для вирішення питання про присвоєння йому статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії та видати посвідчення постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 4.

Водночас, листом від 31 жовтня 2017 року № 59/06/14-4595 Миронівська районна державна адміністрація Київської області повідомила йому, що відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» (від 28.12.2014 року № 76-VІІІ), який набрав чинності 01 січня 2015 року, виключено абзац п’ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. Цим же Законом виключено ст. 2 (визначення категорій зон радіоактивного забруднення) та 23 (компенсації та пільги громадян, віднесених до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4) Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, відповідач вважає, що з 01 січня 2015 року він не проживає на території забрудненої зони і тому немає підстав для видачі довідки встановленого зразка додатку № 7.

Вказану відмову позивач вважає безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах законодавства.

Так позивач вказує, звертає увагу суд на те, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIIІ «Про внесення змій та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», скасовано лише пільги особам віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01 січня року. В той же час, відповідач пов'язує виключення такої зони як зони посиленого радіоекологічного контролю із наявністю у особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Таким чином, позивач стверджує, що жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідокЧорнобил ьської катастрофи» не відбулось, а виключення законодавцем з 01 січня 2015 року з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов’язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 01.01.1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01 січня 2015 року.

За наведених обставин, позивач вважає, що він має право на отримання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 оскільки згідно довідки Макарівської селищної ради від 06 лютого 2018 року № 385 з 1985 року по 2007 рік він постійно проживав на території, яка до 01 січня 2015 року відносилась зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін у судове засідання.

Крім того, у вказаній ухвалі в порядку підготовки справи до судового розгляду суд витребував від відповідача: належним чином засвідчені копії документів та метеріалів на підставі яких було прийнято спірну відмову викладену в листі від 31.10.2017 № 59/06/14-4595 та заяву позивача на яку було надано відповідь викладену в листі від 31.10.2017 № 59/06/14-4595.

Разом з цим, судом було запропонувано відповідачу протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Оскільки станом на 27.03.2018 витребувані документи суду надані не були, суд протокольною ухвалою від 27.03.2018 повторно витребував у відповідача документи на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2018.

24.04.2018 від Миронівської районної державної адміністрації Київської області до суду надійшов лист № 59/06/22-1150 від 19.04.2018 у якому відповідач повідомляє, що спірну відмову гр. ОСОБА_2 викладену в листі від 31.10.2017 року № 59/06/14-4595 було прийнято на підставі Закону України від 28.02.1991 № 797-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 3акону України від 28.12.2014 № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України», постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У вказаному листі відповідач також зазначив, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить суд проводити розгляд справи без представника Миронівської РДА.

На виконання вимог ухвал суду відповідачем разом із вказаним листом було надано копію заяви позивача на яку було надано відповідь викладену в листі від 31.10.2017 року № 59/06/14-4595.

26.04.2018 до початку судового засідання від позивача до суду надійшла заява відповідно до змісту якої останній зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд проводити судове засідання без його участі у порядку письмового провадження.

У судове засідання призначене на 26.04.2018 учасники судового процесу не з’явились. Про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином та у передбачений законодавством строк, що підтверджується даними наявних в матеріалах справи розписки та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штриховим ідентифікатором 0113326673837.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За вказаних обставин, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, позивач, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1987 року, що підтверджується відповідним посвідченням Серії А № 071046 виданим 17.12.2009 (категорія 3).

Разом з цим, судом встановлено, що у період з 1985 по 2007 роки позивач постійно проживав, працював та був зареєстрований на території Макарівського району Київської області, а саме: у період з 1985 по 1988 за адресою: вул. ОСОБА_3 (Леніна), 57, смт. Макарів, та у період з 1998 по 2007 за адресою вул. Хутірська (Свердлова), 38 с. Фасівочка, Макарівського району. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а саме: довідкою Макарівської селищної ради № 385 від 06.02.2018 (видана на підставі будинкової книги та акта депутата Макарівської селищної ради від 06.02.2018), актом комісії у складі депутата Макарівської селищної ради та сусідів від 06.02.2018, копією військового квитка ОСОБА_1, копією трудової книжки БТ-І № 8693470 від 15.09.1979.

Як стверджує позивач, у зв’язку з досягненням віку виходу на пенсію на пільгових умовах у нього виникла необхідність в отриманні посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, а тому 17.10.2017 він звернувся до Київської облдержадміністрації із заявою про видачу йому посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС категорії 4 на підставі поданих документів.

Водночас, на його заяву Миронівська районна державна адміністрація листом від 31.10.2017 № 59/06/14-4595 повідомила йому, про таке.

Відповідно до п.10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, видача посвідчень проводиться обласними державними адміністраціями за поданням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання громадян.

Відповідно до статей 11, 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи четвертої категорії належать особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років на підставі довідки встановленого зразка - додаток № 7 до Порядку про проживання, роботи або навчання на території зони посиленого контролю, яку уповжені видавати райдержадмвіністрації та міськвиконкоми на цих територіях (п.10 Порядку).

Одночасно позивача було проінформовано, що на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» (від 28.12.2014 р. №76-VІІІ), який набрав чинності 01.01.2015, виключено абзац п`ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. Цим же Законом виключено виключені статті 2 (визначення категорій зон радіоактивного забруднення) та 23 (компенсації та пільги громадянам, віднесеним до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4) Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, відповідач вважає, що з 01.01.2015 ОСОБА_1 не проживає на території забрудненої зони і тому немає підстав для видачі довідки встановленого зразка - додатку № 7.

Позивач не погоджуюсь із прийнятим рішенням звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає про таке.

Основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796-XII ).

Відповідно до статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Питання віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні нормами статей 11, 14 вказаного Закону.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 11 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у тій зоні не менше 4 років.

За змістом статей 14 і 65 Закону № 796 для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 4 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 51).

За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Статтею 15 Закону № 796 передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Положення статті 15 Закону № 796 кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку № 51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).

Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом № 796.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27.02.1991 № 791 а -XII (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 791а-XII) залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони, а саме: зона відчудження, зона безумовного (обов’язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення.

Разом з цим, приписами вказаної норми в редакції до 01.01.2015, до територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи було віднесено також і зону посиленого радіологічного контролю.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення. Згідно з додатком № 1 до вказаної Постанови смт. Макарів та с. Фасівочка віднесено до зони радіоактивного забруднення за соціально-економічним фактором.

Як встановлено судом, у період з 1985 по 2007 роки ОСОБА_1 був зареєстрований проживав та працював у смт. Макарів та с. Фасівочка Київської області.

Отже, з наведеного вбачається, що станом на 01.01.1993 позивач постійно проживав на території посиленого радіологічного контролю більше 4 років, а тому в розумінні Закону № 796 є безумовно потерпілою від Чорнобильської катастрофи особою.

У свою чергу, доводи відповідача про виключення зони посиленого радіологічного контролю не є достатньою та правомірною обставиною для відмови позивачу у встановленні статусу потерпілої особи від Чорнобильської катастрофи категорії 4 та видачі відповідного посвідчення, з огляду на таке.

Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28.12.2014 року № 76-VІІІ, дійсно, виключено абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону № 791а-XII, яким встановлювалося, що до зон радіоактивно забруднених територій відноситься зона посиленого радіоекологічного контролю.

Водночас, суд звертає увагу, що вказані зміни стосуються виключно питання правового режиму відповідної території, яка зазнала радіоактивного забруднення та не відносяться до інших питань, врегульованих законодавчими актами, зокрема, щодо визначення статусу та пільг осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд також акцентує увагу, що жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не відбулось.

Крім того, з аналізу приписів вказаних нормативно-правових актів вбачається, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов’язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.

Отже, доводи відповідача про те, що Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів” від 28.12.2014 № 76-VІІІ виключено абзац 5 частини 2 статті 2 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в даному випадку суд вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки право позивача на отримання посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, регламентовано не цією статтею, а статтею 14 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Таким чином, посилання відповідача на те, що територія, на якій проживає позивач, з 1 січня 2015 не є зоною радіоактивного забруднення, взагалі не стосуються спірного права особи на отримання посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що позивач має всі юридичні підстави передбачені діючим законодавством на отримання посвідчення категорії 4 серії В, оскільки станом на 01.01.1993 він постійно проживав на території посиленого радіологічного контролю більше 4 років, що підтверджується довідками встановленого законодавством зразка.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 10 Порядку № 51 видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Отже, з наведеного вбачається, що в даному випадку саме Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації уповноважений надати ОСОБА_1 посвідчення особи постраждалої від Чорнобільської катастрофи категорії 4 відповідно до подання місцевого органу виконавчої влади за місцем проживання цієї особи, а саме Миронівської райдержадміністрації Київської області.

Водночас, Миронівська райдержадміністрація Київської області листом від 31.10.2018 № 59/06/14-4595 фактично відмовила позивачу у прийнятті документів та оформленні подання до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації, тим самим вирішило питання щодо видачі посвідчення, яке належить до компетенції обласної державної адміністрації.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відмова Миронівської районної державної адміністрації Київської області в оформленні та направленні подання до Київської обласної державної адміністрації щодо оформлення ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що викладена у листі від 31.10.2017 № 59/06/14-4595 є неправомірною та такою, що порушує права позивача.

Разом із цим, суд зазначає, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність відмови Миронівської райдержадміністрації щодо направлення подання до Київської обласної адміністрації на видачу ОСОБА_1 посвідчення категорії 4, з метою належного захисту прав позивача та недопущення будь-яких порушень його законних прав та інтересів з боку суб’єкта владних повноважень в майбутньому, суд дійшов висновку про необхідність забезпечення реалізації законних прав позивача шляхом зобов’язання вказаного суб’єкта владних повноважень прийняти та розглянути надані ОСОБА_1 документи, а також оформити та направити відповідне подання для розгляду уповноваженим органом – Київською обласною державною адміністрацією, для вирішення питання про присвоєння ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не надано суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своєї позиції.

У свою чергу, на підставі наявних у справі доказів та встановлених в ході судового розгляду справи обставин, позивачем доведено суду його законне право на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 та посвідчення відповідної категорії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України у рішенні суд також вирішує питання щодо судових витрат.

Відповідно до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 77, 90, 139, 143, 194, 242 - 247, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Миронівської районної державної адміністрації Київської області в оформленні та направленні подання до Київської обласної державної адміністрації щодо оформлення ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що викладена у листі від 31.10.2017 № 59/06/14-4595;

3. Зобов’язати Миронівську районну державну адміністрацію Київської області розглянути надані ОСОБА_1 документи, оформити та направити відповідне подання для розгляду Київською обласною державною адміністрацією для вирішення питання про присвоєння ОСОБА_1 статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Миронівської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 23579267, юридична адреса: вул. Соборності, 58 м. Миронівка, Миронівський район, Київська область, 08800) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.