Рішення № 76795637, 21.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2018 року м.Київ справа № 810/3261/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю сторін :

- представника позивача: ОСОБА_2, довіреність від 09.08.2018 ННК 193014,

- відповідач: не з'явився,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Броварського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності, призначеної згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в м. Прип’ять за період з 26.04.1986 р. - 27.04.1986 р., в сумі 463,30 крб.;

- скасувати Рішення про відмову у перерахунку пенсії від 25 травня 2018 року;

- зобов’язати Броварське об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_1 з 01.06.2018 перерахунок та виплату пенсії, виходячи із заробітної плати в сумі 463 крб. 30 коп., одержаної за роботу в м. Прип’ять за період з 26.04.1986 р. - 27.04.1986 р. з урахуванням вже проведених виплат;

- встановити для Броварського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 1986 році, перебуваючи на службі в Броварському МВ ГУ МВС України в Київській області на посаді державтоінспектора, був відряджений до зони відчуження м. Прип’ять з 26.04.1986 - 27.04.1986, де з безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Позивач зазначає, що через дану тяжку і небезпечну для життя та здоров'я роботу, з 20 червня 2000 року позивач втратив професійну здатність на 70%, внаслідок чого став інвалідом 2 групи, захворювання пов'язано із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2018 року у справі № 361/7673/17, що набрало законної сили, визнано протиправними дії Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку грошового забезпечення за участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Прип’ять, за період з 26.04.1986 р. - 27.04.1986 р. на підставі підпункту 3 п.1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 р. №207-7. Зобов'язано Броварське МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, нарахувати, виплатити та включити в довідку про грошове забезпечення за участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Прип’ять, за період з 26.04.1986 р. - 27.04.1986 р. на підставі підпункту 3 п.1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 р. № 207-7 заохочувальну премію в розмірі 400,00 крб. та надати довідку для пред’явлення в Пенсійний фонд. Визначено розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження в м. Прип’ять, за період з 26.04.1986 р. - 27.04.1986 р. у розмірі 463,30 крб.

На підставі частини четвертої статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громада які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно первинних документів про заробітну плату позивача, а також враховуючи факти, встановлені вищезазначеним рішенням суду, ліквідаційною комісією Броварського МВ видано позивачу довідку від 08.05.2018 №7373/109/1003/01-18. Відповідно до змісту даної довідки розмір грошового забезпечення (заробітної плати) ОСОБА_1, одержаного за роботу в зоні відчуження в м. Прип’ять за період з 26.04.1986 р. - 27.04.1986 р. складає 463,30 крб.

18.05.2018 позивач письмово звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати йому пенсії згідно довідки №7373/109/1003/01-18 від 08.05.2018, виданої ОСОБА_3 комісією Броварського МВ в Київській області.

Однак, відповідач прийняв Рішення про відмову у перерахунку пенсії від 25.05.2018 відповідно до вищевказаної довідки, аргументуючи свою відмову тим, що надана ним для перерахунку пенсії довідка №7373/109/1003/01-18 від 08.05.2018 не стверджена первинними документами та видана на підставі Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2018 року у справі № 361/7673/17, а отже відсутні підстави для обчислення пенсії за довідкою №7373/109/1003/01-18 від 08.05.2018.

Позивач не погоджується із такою позицією відповідача, вважає її надуманою, що не відповідає приписам чинного законодавства. Вказує, що відповідач порушує права позивача на справедливу пенсію, адже вищевказана довідка від 08.05.2018 №7373/109/1003/01-18 не була визнана судом незаконною, або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.

Звертає увагу, що обов'язковість виконання судових рішень для всіх є фундаментальним принципом судової влади України.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_3 комісією Броварського МВ в Київській області видано позивачу довідку про заробітну плату №7373/109/1003/01-18 від 08.05.2018. Відповідач вважає, що сума премій, які просить врахувати позивач при перерахунку пенсії не підтверджена ані довідкою, ані первинними документами, ані будь-якими іншими належними доказами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, витребувано у відповідача докази по справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні по справі 21.08.2018 та 18.09.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити. У судовому засіданні 18.09.2018 року представник позивача подав письмове клопотання про продовження розгляду справи №810/3261/18 у порядку письмового провадження.

У судове засідання, призначене на 21.08.2018 та 18.09.2018, відповідач не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії СК № 316678, виданим Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 17.10.1996 (а.с.7-8).

Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 у період з 07.01.1986 по 12.06.2000 перебував на службі в органах внутрішніх справ (а.с.48-51).

Відповідно до витягу із акту огляду МСЕК до довідки серії КИО-І № 122024 від 04.07.2000 ОСОБА_1 з 20 червня 2000 року встановлено 2 групу інвалідності, причиною інвалідності вказано захворювання, пов'язане з виконанням службових обов’язків в/с по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.11).

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії КИО-1 №122024 від 04.07.2000 Обласної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 з 1 червня 2000 року визначено 70% втрати професійної здатності довічно у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов’язків в/с по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.11).

20 січня 2012 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії А № 125431 с (а.с.9).

Відповідно до вкладки № 661684 с до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи Категорія 1 серії А № 125431 с від 20.01.2012 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.9).

Позивач має статус інваліда війни, що підтверджується посвідченням серія Б №095411, яке видане ФЕВ ГУ МВС Київської області 25.07.2000.

В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2018 року у справі № 361/7673/17 позов задоволено. Визнано протиправними дії Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку грошового забезпечення за участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Прип’ять, за період з 26.04.1986 р. - 27.04.1986 р. на підставі підпункту 3 п.1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 р. №207-7. Зобов'язано Броварське МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, нарахувати, виплатити та включити в довідку про грошове забезпечення за участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Прип’ять, за період з 26.04.1986 р. - 27.04.1986 р. на підставі підпункту 3 п.1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 р. № 207-7 заохочувальну премію в розмірі 400,00 крб. та надати довідку для пред’явлення в Пенсійний фонд. Визначено розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження в м. Прип’ять, за період з 26.04.1986 р. - 27.04.1986 р. в розмірі 463,30 крб.

Згідно відмітки суду на тексті даного судового рішення вказане рішення суду набрало законної сили 12.04.2018 (а.с.76-83).

На підставі вищевказаного рішення, ОСОБА_3 комісією Броварського МВ видано позивачу довідку від 08.05.2018 №7373/109/1003/01-18, згідно якої розмір грошового забезпечення (заробітної плати) ОСОБА_1, одержаного за роботу в зоні відчуження в м. Прип’ять за період з 26.04.1986 р. по 27.04.1986 р. складає 463,30 крб. (а.с.17).

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Броварському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області, як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 18.05.2018 про перерахунок пенсії на підставі довідки ОСОБА_3 комісії Броварського МВ від 08.05.2018 №7373/109/1003/01-18 (а.с.33).

Рішенням від 25.05.2018 Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі вищевказаної довідки, оскільки надана ним для перерахунку пенсії довідка №7373/109/1003/01-18 від 08.05.2018 не стверджена первинними документами та видана на підставі Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2018 року у справі № 361/7673/17, а отже відсутні підстави для обчислення пенсії за довідкою №7373/109/1003/01-18 від 08.05.2018 (а.с.18).

Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Згідно з приписами частини четвертої статті 15 Закону №796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 вказаного Порядку, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Суд встановив, що позивач, вважаючи, що його грошове забезпечення (заробітна плата) за роботу в зоні ЧАЕС нарахована невірно звернувся до Броварського міськрайонного суду з позовом до Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2018 року у справі № 361/7673/17 визнано протиправними дії Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку грошового забезпечення за участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Прип’ять, за період з 26.04.1986 р. - 27.04.1986 р. на підставі підпункту 3 п.1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 р. №207-7. Зобов'язано Броварське МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, нарахувати, виплатити та включити в довідку про грошове забезпечення за участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Прип’ять, за період з 26.04.1986 р. - 27.04.1986 р. на підставі підпункту 3 п.1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 р. № 207-7 заохочувальну премію в розмірі 400,00 крб. та надати довідку для пред’явлення в Пенсійний фонд. Визначено розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, за роботу в зоні відчуження в м. Прип’ять, за період з 26.04.1986 р. по 27.04.1986 р. в розмірі 463,30 крб.

На підставі вищевказаного Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2018 року у справі № 361/7673/17 ОСОБА_3 комісією Броварського МВ видано позивачу довідку від 08.05.2018 №7373/109/1003/01-18. Відповідно до змісту даної довідки розмір грошового забезпечення (заробітної плати) ОСОБА_1 одержаного за роботу в зоні відчуження в м. Прип’ять за період з 26.04.1986 р. - 27.04.1986 р. складає 463,30 крб.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої Президією Верховної Ради СРСР 31 січня 1961 року, яка є чинною в Україні, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

Статтею 1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону №108/95-ВР, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Правилами статті 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Тобто, за загальним правилом видача довідок про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється підприємствами, установами та організаціями або їх правонаступниками.

Судом встановлено, що позивачу з 04.03.2011 призначено пенсію по інвалідності ІІ групи у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується протоколом №615 від 25.03.2011 у сумі 1612,50 грн. в місяць (а.с.30).

В оскаржуваному рішенні про відмову у перерахунку пенсії на підставі довідки ОСОБА_3 комісії Броварського МВ від 08.05.2018 №7373/109/1003/01-18 та у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що сума премій, які просить врахувати позивач при перерахунку пенсії не підтверджена ані довідкою, ані первинними документами, ані будь-якими іншими належними доказами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 витребувано докази по справі від Архівного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (01601, м.Київ, вул.Володимирська, 15):

- копії всіх наявних первинних та інших документів, які свідчать про підвищення грошового забезпечення під час перебування позивача – ОСОБА_1 державтоінспектора Броварського міського відділу Головного управління МВС України в Київській області за період з 26 по 27 квітня 1986 р. в м.Прип'ять;

- копію наказу про відрядження позивача в м.Прип'ять;

- копії всіх документів, на підставі яких позивачу ОСОБА_3 комісією ГУ МВС України в Київській області було видано довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження у 1986-1990 р.р. від 08.05.2018 №7373/109/1003/01-18 у сумі 463,30 грн.

Також суду надано особову картку з грошового забезпечення на позивача, розрахункові листи за 1986-1987 роки на позивача, які підтверджують нараховану суму грошового забезпечення, зазначеного у виданій довідці (а.с.69-74).

На виконання вимог ухвали суду ОСОБА_3 комісією ГУ МВС Київської області надіслано копії з наказу УВС Київського облвиконкому від 14.08.1986 №069 (російською) «О выплате окладов личному составу, принимавшему участие в мероприятиях по ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС» щодо участі колишнього працівника органів внутрішніх справ ОСОБА_1 у заходах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 26.04.1986 по 27.04.1986 у м. Прип’ять, а також розрахункових листів, на підставі яких йому було видано довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) у 1986 році в зоні відчуження ЧАЕС.

Отже, органом, який видав позивачу довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження 1986-1990 від 08.05.2018 №7373/109/1003/01-18, підтверджено правомірність її видачі.

Суд наголошує, що за приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.

Так, наприклад, у рішенні від 09.11.2004 «Справа «Науменко проти України» Європейський суд з прав людини вважає, що обставини даної справи схожі з обставинами справи «Рябих проти Росії» (заява №52854/99, рішення від 24.07.2003), де у відповідній частині було вирішено: "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи».

У справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд, зважаючи на принципи здійснення правосуддя, зокрема, обов'язковості судових рішень, відмічає, що відповідачем не надано доказів оскарження рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2018 року у справі № 361/7673/17, чи інших допустимих і належних доказів щодо цього. Згідно відмітки вказане рішення набрало законної сили 12.04.2018.

Суд зазначає, що довідка ОСОБА_3 комісії Броварського МВ від 08.05.2018 №7373/109/1003/01-18, яка видана на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2018 року у справі № 361/7673/17, не була визнана судом незаконною, недійсною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.

При цьому суд враховує, що відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували факт того, що ОСОБА_3 комісією Броварського МВ не було проведено доплату позивачу коштів згідно рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2018 року у справі № 361/7673/17.

При цьому суд звертає увагу на інші беззаперечні докази перебування позивача у зоні відчуження при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в тому числі витребувані від Архівного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (01601, м.Київ, вул.Володимирська, 15), а саме:

- витяг із акту огляду МСЕК до довідки серії КИО-І № 122024 від 04.07.2000 про те, що ОСОБА_1 з 20 червня 2000 року встановлено 2 групу інвалідності, причиною інвалідності вказано професійне захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- виписка з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії КИО-1 №122024 від 04.07.2000 Обласної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії, відповідно до якої ОСОБА_1 з 1 червня 2000 року визначено 70% втрати професійної здатності довічно у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії А № 125431 с від 20 січня 2012 року, видане Київською обласною державною адміністрацією позивачу;

- вкладка 661684 с до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи Категорія 1 серії А № 125431 с від 20.01.2012, відповідно до якої позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- посвідчення інваліда 2 групи, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни серія Б № 095411, яке видане ФЕВ ГУ МВС Київської області 25.07.2000;

- копії з наказу УВС Київського облвиконкому від 14.08.1986 №069 (російською) «О выплате окладов личному составу, принимавшему участие в мероприятиях по ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС» щодо участі колишнього працівника органів внутрішніх справ ОСОБА_1 у заходах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 26.04.1986 по 27.04.1986 у м. Прип’ять;

- копії розрахункових листів, на підставі яких позивачу було видано довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) у 1986 році в зоні відчуження ЧАЕС від 08.05.2018 №7373/109/1003/01-18.

Отже, суд переконаний, що обов'язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів за 1986 рік, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати та відрядження позивача у зону відчуження, за часів існування Радянського Союзу, де всі документи та сама подія - аварія на ЧАЕС були тривалий час засекречені, не може бути покладено на позивача, як і поставлено під сумнів їх існування, адже наслідки у вигляді ушкодженого здоров'я, причинний зв'язок втрати якого поставлено в пряму залежність від участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС уповноваженими та компетентним органами, є тим прямим та безперечним доказом, який свідчить про наявність права на отримання належного рівня пенсійного та соціального забезпечення як такого.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідачу була подана відповідна довідка для перерахунку (розрахунку) пенсії, з якої вбачається, що позивачу була виплачена заробітна плата за роботу в зоні ЧАЕС, а також установлений Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2018 року у справі № 361/7673/17 розмір грошового забезпечення, суд вважає, що відповідачем було неправомірно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивачу.

Суд зазначає, що позивач просить скасувати рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії від 25 травня 2018 року.

Так, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії від 25 травня 2018 року стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З урахуванням цього, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про відмову у перерахунку пенсії від 25 травня 2018 року.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. З матеріалів справи слідує, що заяву про призначення пенсії позивач подав 18.05.2018, отже перерахунок пенсії позивача має бути проведений з 01.06.2018 року.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимогу про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

За приписами пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Приймаючи до уваги встановлення судом протиправності рішення відповідача від 25 травня 2018 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_1 з 01.06.2018 перерахунок та виплату пенсії, виходячи із заробітної плати в сумі 463 крб. 30 коп., одержаної за роботу в м. Прип’ять за період з 26.04.1986 р. по 27.04.1986 р. з урахуванням уже проведених виплат.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Броварського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності, призначеної згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в м. Прип’ять за період з 26.04.1986 р. - 27.04.1986 р., в сумі 463,30 крб., суд зазначає таке.

Дія - активна поведінка суб'єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об'єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору, по суті, має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з рішенням суб’єкта владних повноважень, вимога про визнання протиправними дій відповідача по винесенню такого рішення не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про оскарження відповідного рішення суб’єкта владних повноважень.

Зважаючи на те, що позивачем оскаржено до суду рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії, обраний позивачем додатково спосіб захисту права шляхом оскарження дій відповідача щодо відмови у такому перерахунку не відповідає його змісту, з огляду на що у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

При цьому суд виходить з того, що права позивача, порушені у зв’язку з прийняттям відповідачем рішення про відмову у перерахунку пенсії, підлягають захисту виключно шляхом оскарження такого акту індивідуальної дії, а окремих дій щодо відмови у перерахунку пенсії, окрім прийняття спірного рішення, відповідач в даному випадку не вчиняв, тому достатнім та ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про відмову у перерахунку пенсії від 25 травня 2018 року.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Броварського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 25 травня 2018 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в м. Прип’ять за період з 26.04.1986 р. по 27.04.1986 р., сумі 463,30 крб.

3.Зобов’язати Броварське об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 37892505, місцезнаходження: 07400, Київська область, м.Бровари, бульвар Незалежності, 11) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: 07400, Київська область, м.Бровари, вул.Короленка, 38) з 01.06.2018 перерахунок та виплату пенсії, виходячи із заробітної плати в сумі 463 крб. 30 коп., одержаної за роботу в м.Прип’ять за період з 26.04.1986 р. по 27.04.1986 р. з урахуванням уже проведених виплат.

4.В частині позовних вимог про визнання протиправними дій Броварського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії - у задоволенні позову відмовити.

5.Встановити для Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення 10 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду складено 21.09.2018.

Суддя Кушнова А.О.