Постанова № 76789953, 18.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/5924/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 22-ц/783/7207/17 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представників позивача ПАТ АКБ «Львів» - Вертас М.М., Кулинича Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова в складі судді Леньо С.І. від 17 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_2, ОСОБА_8, третя особа Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про виселення; позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Філії 14 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсними та скасування протоколу, актів, свідоцтва; позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», третя особа ОСОБА_9 про визнання недійсним договору іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

рішеннямЛичаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» - задоволено. Виселено ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_2) з квартири АДРЕСА_1, яка належить Публічному акціонерному товариству Акціонерно-комерційний банк «Львів» на підставі свідоцтва про право власності № 1249 від 04.12.2013 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» 243,60 грн. судового збору. В позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Філії 14 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсними та скасування протоколу, актів, свідоцтва - відмовлено. В позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», третя особа ОСОБА_9 про визнання недійсним договору іпотеки - відмовлено.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову ПАТ «АКБ «Львів» до ОСОБА_2, ОСОБА_8, третя особа Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про виселення; задоволити позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Філії 14 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсними та скасування протоколу, актів, свідоцтва; задовольнити позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», третя особа ОСОБА_9 про визнання недійсним договору іпотеки. Вважає рішення таким, що прийняте із порушенням норм процесуального права. Зазначає, що суд вважає, що банк звернувся до відповідача з вимогою про звільнення житла, проте факт надсилання листа про виселення від 27.07.2011 року за вих. №1620/0-07/1 та повідомлення про вручення не можуть прийматися як належний доказ, оскільки на повідомленні про вручення відсутній календарний відбиток штемпеля місця відправлення повідомлення, що є обов'язковим реквізитом повідомлення про вручення відповідно до п.6 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМУ від 05.03.2009р. №270, тому невідомо який лист відправлявся за номером 27.07.2011 року за вих. №1620/0-07/1. Вказує на те, що житлове приміщення, яке надавалося для забезпечення кредиту не придбано за кредитні кошти згідно договору №2008s7777 від 29.03.2008 року. Також, вказує на те, що виконавче провадження, а відтак і прилюдні торги проведено з порушенням вимог, дотримання яких є обов'язковим. Так, виконавче провадження відкрите на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження від 21.08.2012 року про стягнення заборгованості за договором кредиту та відповідного виконавчого листа від 14.12.2009 року. Після відкриття виконавчого провадження згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2012 року, у відповідності до ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника від 29.08.2012 року. Вказує на те, що державний виконавець у ході виконання рішення суду про стягнення заборгованості зобов'язаний спочатку знайти та реалізувати грошові кошти на рахунках відповідача та рухоме майно, і лише після недостатності коштів від реалізації такого майна звертати стягнення на предмет іпотеки. Вказують на те, що державному виконавцю було відомо про наявність рухомого майна, а саме транспортного засобу Чері Амулет д.н.з. НОМЕР_2 та транспортного засобу Деу Ланос TF69 д.н.з. НОМЕР_3, що підтверджується постановою про розшук майна боржника від 04.10.2012 року. Відповідно до акту опису та арешту від 03 листопада 2012 року транспортний засіб Чері Амулет д.н.з. НОМЕР_2 був описаний та арештований державним виконавцем, а отже у останнього були усі необхідні можливості для реалізації у першу чергу транспортного засобу та даний транспортний засіб був реалізований лише 07.03.2013 року. Зазначає, що державним виконавцем порушено умови стягнення заборгованості на предмет іпотеки по рішенню про стягнення заборгованості, а саме умова відсутності у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення.

В судове засідання окрім представника відповідача ОСОБА_2 та представників позивача решта учасників справи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено суду не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - на підтримання апеляційної скарги, представників позивача - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи осіб, що беруть участь у справі в межах мотивів трьох позовних заяв, усних та письмових заперечень на такі учасників справи та їх представників, апеляційної скарги, відзиву на неї, а також усних та письмових пояснень учасників справи (їх представників) у судах обох інстанцій, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з врахуванням такого.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.4 ст.45, ст.ст. 1, 41, ч.5 ст. 3, ч.1 ст. 7, ч.1 ст. 33, ст.ст. 38, 39 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 44, 54 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV в редакції Закону України № 2677-VI від 04.11.2010р., ст. 575, ч.1 ст. 546, ч.2 ст. 582, ст. 627, ч.1 ст. 203, ч.1 ст.215 ст.ст, 572, 575, 578, 219, 369, п.6 ст.3ЦК України, правову позицію Верховного Суду України у постанові від 27.04.2016р. у справі №6-103цс16, правову позицію Верховного Суду України у постанові від 03.02.2016р. у справі №6-1080цс15, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», ст.ст. 74, 60 СК України, правову позиція Верховного Суду України у справах №6-727цс16, 6-197цс16, ст. 47 Конституції України, ст. 109 ЖК УРСР та задовольняючи позов ПАТ «АКБ «Львів» та відмовляючи в задоволенні позовів ОСОБА_12, - виходив з того, що 14.12.2009р. Личаківським районним судом м. Львова ухвалено рішення про задоволення позовних вимог ПАТ АКБ «Львів» та стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 1 273 455,11 грн., в тому числі заборгованості за кредитним договором від № 2008s7777 від 28.03.2008р. в розмірі 867568,99 грн. В якості забезпечення виконання грошового зобов'язання за цим кредитним договором, між ЗАТ АКБ «Львів», правонаступником якого є ПАТ АКБ «Львів», та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 28.03.2008р., згідно з яким за рахунок предмета іпотеки забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з умов кредитного договору № 2008s7777 від 28.03.2008р., укладеного між ЗАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_2, відповідно до якого іпотекодержатель надав іпотекодавцю кредит в сумі 800 000 грн. на строк до 01.04.2038р. зі сплатою 15,5 % річних. Предметом іпотеки, згідно п. 1.2 договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 53,5 кв.м. На підставі рішення суду від 14.12.2009р., Личаківським районним судом м. Львова 18.03.2010р. видано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання до Личаківського ВДВС ЛМУЮ, правонаступником якого є Личаківський ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області. Крім того, після пред'явлення згаданого рішення до виконання, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 18.06.2012р. звернуто стягнення за договором іпотеки від 28.03.2008р., укладеним між ЗАТ АКБ «Львів», правонаступником якого є ПАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_14, зареєстрованим у реєстрі за № 985, а саме: квартиру загальною площею 53,5 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 2008s7777 від 28.03.2008р в сумі 867 568,99 грн. шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 899 683 грн. Відомості про пред'явлення такого рішення до виконання в матеріалах справи відсутні. Відповідно до акту державного виконавця від 12.02.2013р., в процесі примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ АКБ «Львів» заборгованості по кредитному договору на загальну суму 1 277 095,11 грн., державним виконавцем 04.10.2012р. проведено опис й арешт нерухомого майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_1. Нерухоме майно реалізовувалось шляхом продажу на прилюдних торгах, які організовувались спеціалізованою організацією ПП «Нива - В.Ш.». Торги відносно квартири АДРЕСА_1, призначені на 26.12.2012р. не відбулись у зв'язку з відсутністю купівельного попиту, після чого стягувачу запропоновано скористатись правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Листом від 04.01.2013р. банк, як іпотекодержатель, виявив бажання залишити майно боржника за собою шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок початкової ціни майна, яка становить 317 726 грн. На підставі цього акту, 04.12.2013р. позивачу видано свідоцтво про право власності на згадану вище квартиру. У справі яка розглядається рішенням суду стягнуто заборгованість в тому числі за кредитним договором, виконання якого забезпечувалось договором іпотеки, що давало державному виконавцю підстави застосувати до спірних правовідносин норми ст. ст. 45, 49 Закону України «Про іпотеку» після того, як перші прилюдні торги були визнані такими, що не відбулись, внаслідок чого правові підстави для задоволення позову про визнання прилюдних торгів недійсними відсутні. В свою чергу, невірними є мотиви представника відповідача про необхідність реалізації предмета іпотеки відповідно до рішення Апеляційного суду Львівської області із визначенням початкової ціни на рівні 899 683 грн. Що стосується різниці в початковій ціні предмета іпотеки за рішенням суду про стягнення заборгованості за кредитним договором та рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, то поряд з правом вибору кредитора пред'явлення до виконання того чи іншого рішення, така різниця сама-по-собі не може вважатись абсолютною підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Доказів про те, що стороною позивача за позовом про визнання прилюдних торгів недійсними реалізовувалось право на оскарження результатів оцінки, проведеної в процесі виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять, як і не містять доказів про те, що ринкова вартість квартири на момент її реалізації становила 899 683 грн. - ту ціну, яка визначена в рішенні суду, або ж доказу що вартість квартири на рівні 317 726 грн., за якою було реалізовано предмет іпотеки є значно заниженою. Тобто по факту, матеріали справи не містять жодного підтвердження про те, що внаслідок реалізації квартири на прилюдних торгах за ціною 317 726 грн. відбулись порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, що відповідно до висновків Верховного Суду України є головною умовою при вирішенні даної категорії справ. Натомість, згідно п. 4.7 договору іпотеки, у випадку оголошення публічних торгів такими, що не відбулись іпотекодержатель має право прийняти предмет іпотеки у власність. При цьому згоди іпотекодавця на це не потребується, а ціна предмета іпотеки що передається у власність, визначається експертним шляхом. У справі яка розглядається саме в процесі виконання рішення суду про стягнення заборгованості ціна визначається експертним шляхом, що з огляду на принцип свободи договору, який закріплено в ст. 6 ЦК України і який розкритий в ст. 627 ЦК України, відповідає досягнутим домовленостям сторін, тоді як в процесі виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки методика визначення ціни таким домовленостям не відповідає, не є експертною, а згідно п. 1.4 договору іпотеки - лише визначена за домовленістю станом на момент укладення договору іпотеки, а не станом на час проведення прилюдних торгів. Враховуючи право кредитора на пред'явлення до виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором і можливість реалізації предмета іпотеки в процесі виконання такого рішення за ціною, яка визначена відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», методика визначення якої також допускається положеннями ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», беручи до уваги відсутність доказів про порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, підстав для визнання прилюдних торгів недійсними суд не вбачав, і тому, в задоволенні такого позову відмовив у зв'язку з його безпідставністю. Що стосується посилань представника позивача на правові висновки Верховного Суду України, висловлені у справах 6-449цс15, 6-200цс14, 6-199цс14 (а.с.27-51) про неможливість застосування Закону України «Про іпотеку» під час виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, то з врахуванням вищенаведеного про протилежне, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України суд вважав за необхідне відступити від таких висновків. Крім того, враховував, що від таких висновків відступив Верховний Суд України, про що зазначив в своїй ухвалі від 19.10.2016р., яка винесена у справі № 463/3250/14ц. Крім того, приймаючи таке рішення у даній справі, зокрема в частині вирішення позову про визнання прилюдних торгів недійсними суд також враховує та одночасно роз'яснює позивачу за цим позовом, що особа права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника - постанова Верховного Суду України від 07.12.2016р. № 6-1111цс16. Натомість, передача державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна в рахунок погашення боргу, постанова, прийнята державним виконавцем у результаті цієї процедури, та складений державним виконавцем акт про передачу майна стягувачу не можуть визнаватися недійсними на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України - постанова Верховного Суду України від 16.11.2016р. № 6-1655цс16. Аналогічно, суд не вбачав підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним. Матеріали справи не містять даних про те, що позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_9 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Згідно мотивів цього позову, вказані особи на момент укладення договору іпотеки перебували у фактичних шлюбних відносинах. За змістом договору іпотеки (п.1.3), предмет іпотеки набуто у власність іпоткодавцем на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2008р., тобто в день підписання оскаржуваного договору, а згідно п. 1.5, іпотекодацець засвідчив, що предмет іпотеки в тому числі не обтяжений правами третіх осіб і не є часткою. Враховуючи такі обставини справи, банк не знав та не міг знати про те, що відносно предмета іпотеки може існувати режим спільної сумісної власності, адже позивач не лише приховала таку інформацію, а навпаки, повідомила про протилежне, що виключає можливість задоволення такого позову, не говорячи вже про те, що матеріали справи взагалі не містять доказів перебування позивача та третьої особи у фактичних шлюбних відносинах під час укладення спірного договору. Тому суд вважав, що в задоволенні такого позову також належить відмовити у зв'язку з його безпідставністю, а не у зв'язку з його пред'явленням після спливу строку позовної давності. Що стосується позову ПАТ АКБ «Львів» про виселення, то враховуючи вищенаведене, такий підлягає до задоволення і серед іншого, суд врахував таке. У справі яка розглядається спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки не був позасудовим, а навпаки, був судовим - в процесі примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором. Незважаючи на це, вимога в порядку ст. 40 Закону України «Про іпотеку» про добровільне звільнення приміщення квартири АДРЕСА_1 направлена відповідачу ОСОБА_2 21.07.2011р. після того, як органами виконавчої служби в процесі виконання виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом м. Львова 18.03.2010р. накладено арешт та звернуто стягнення на цю квартиру. Згідно копії повідомлення про вручення поштового відправлення, така вимога отримана відповідачем ОСОБА_2 29.07.2011р. Відповідно до умов кредитного договору від 28.03.2008р. (п.1.2), кредит надається для споживчих потреб, а саме для придбання нерухомості та її ремонту. Сам же предмет іпотеки, відповідно до п. 1.2 іпотечного договору набутий у власність ОСОБА_2 у день отримання кредиту та у день підписання договору іпотеки, що з огляду також на спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, свідчить про можливість виселення відповідачів із займаного житла, адже доказів про те, що квартира придбана не за рахунок кредиту матеріали справи не містять. Тому, позов ПАТ АКБ «Львів» підлягає до задоволення в повному обсязі шляхом виселення як відповідача ОСОБА_2, так і її сина ОСОБА_8, який станом на дату ухвалення рішення є повнолітнім.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду в цілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону в певній же частині судом допущено порушення вимог процесуального закону, що в цілому на законність та обґрунтованість висновків не вплинуло.

Позивач ПАТ АКБ «Львів» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_8 про виселення їх з квартири АДРЕСА_1, що належить ПАТ АКБ «Львів».

Позовні вимоги обґрунтували тим, що 14.12.2009р. Личаківським районним судом м. Львова ухвалено рішення про задоволення вимог ПАТ АКБ «Львів», яким стягнуто з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 1 273 455,11 грн. Таке рішення набрало законної сили і виданий на його підставі виконавчий лист було пред'явлено до виконання у Личаківський ВДВС ЛМУЮ, після чого було відкрито виконавче провадження. 04.10.2012р. державним виконавцем проведено опис і арешт майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_1, яка до того ж перебувала у іпотеці позивача згідно договору іпотеки від 28.03.2008р. і на яку рішенням Апеляційного суду Львівської області від 18.06.2012р. звернуто стягнення. В процесі виконання рішення суду, спеціалізованою організацією було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - предмета іпотеки, однак торги, які були призначені на 26.12.2012р. не відбулись у зв'язку з відсутністю купівельного попиту. За пропозицією державного виконавця, листом від 04.01.2013р. позивач виявив бажання залишити за собою вищезазначене майно боржника за початковою ціною, яка становить 317 726 грн. шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, і згідно акту державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, 04.12.2013р. ПАТ АКБ «Львів» отримав свідоцтво про право власності на таке майно. Відповідачу ОСОБА_2 надсилалась вимога про добровільне, разом з неповнолітнім сином та іншими мешканцями звільнення спірної квартири, однак ця вимога залишилась проігнорованою. Такими своїми діями відповідач порушує права позивача як власника, і з метою захисту цих прав у спосіб виселення відповідача разом з сином із спірної квартири, вимушений звернутись до суду.

Відповідач ОСОБА_2 пред'явила позов до ПАТ АКБ «Львів», Личаківського ВДВС ЛМУЮ, правонаступником якого є Личаківський відділ державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Філії 14 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» про: визнання проведених 26.12.2012р. прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки такими, що проведені з порушенням вимог закону; визнання недійсним та скасування протоколу проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна (предмета іпотеки) № 142525 від 11.02.2013р.; визнання недійсним та скасування акту головного державного виконавця Личаківського ВДВС ЛЛМУЮ від 12.02.2013р. про реалізацію предмета іпотеки - квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; визнання недійсним та скасування акту головного державного виконавця Личаківського ВДВС ЛМУЮ про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 12.02.2013р.; визнання недійсним свідоцтва, виданого ПАТ АКБ «Львів» про право власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 та скасування реєстрації права власності.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 13.01.2015р. (а.с.118 т.1) вказаний позов об'єднано в одне провадження з позовом ПАТ АКБ «Львів» про виселення.

В обґрунтування цього позову покликалася на те, що оскаржувані прилюдні торги проводились в процесі примусового виконання рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого прилюдні торги слід було проводити згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», за яким у разі не реалізації майна на прилюдних торгах проводиться його уцінка та призначаються повторні прилюдні торги. Всупереч вимогам такого законодавства, державний виконавець запропонував стягувачу придбати майно за початковою ціною одразу після того, як не відбулись перші прилюдні торги. Вважає, що державним виконавцем безпідставно застосовано до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про іпотеку», оскільки на примусовому виконанні перебувало рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки, що виключає можливість застосування Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин. Наслідок порушення порядку проведення прилюдних торгів є визнання їх недійсними, що в свою чергу, тягне за собою недійсність всіх наступних документів, оформлених за результатами прилюдних торгів, зокрема протоколу проведення прилюдних торгів, акту про реалізацію предмета іпотеки, акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, свідоцтва про право власності від 04.12.2013р. та витягу про державну реєстрацію прав.

Крім того, ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до відповідача ПАТ АКБ «Львів» про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між ЗАТ АКБ «Львів», правонаступником якого є ПАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_2 від 28.03.2008р.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова 24.02.2015р. (а.с.168 т.1) вказаний позов об'єднано в одне провадження з позовами ПАТ АКБ «Львів» про виселення та ОСОБА_2 про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсними та скасування протоколу, актів, свідоцтва.

В обґрунтування зазначеного позову покликалася на те, що 28.03.2008р. між нею та ЗАТ АКБ «Львів», правонаступником якого є ПАТ АКБ «Львів» в якості забезпечення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором від 28.03.2008р. укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. На час укладення кредитного та іпотечного договорів перебувала у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_9, з яким спільно проживала та вела спільний побут, у зв'язку з чим майно, в тому числі квартира, яка є предметом іпотеки вважається спільно сумісною власністю подружжя. Розпорядження таким майном, в тому числі шляхом укладення договору іпотеки можливе виключно після отримання письмової згоди іншого з подружжя, однак такої згоди третя особа ОСОБА_9 не надавав, що є підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи та учасниками спору не спростовано позивач ПАТ АКБ «Львів» є власником квартири в будинку АДРЕСА_1. Так набута ними у власність процесі її реалізації на прилюдних торгах при виконанні рішення суду про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суми заборгованості за невиконаними кредитними договорами на загальну суму 1273455,11 грн.

Така квартира набута Банком для погашення заборгованості на підставі акту державного виконавця про передачу майна стягувачу.

Висновки суду про те, що така процедура звернення стягнення на предмет іпотеки в процесі виконання рішення суду про стягнення суми відповідає вимогам закону з посиланням на відповідні норми закону та практику суду касаційної інстанції, розбіжності у якій було усунуто у Постанові Верховного Суду України у справі №463/3250/14, як підставу для відмови у позові ОСОБА_2 про визнання прилюдних торгів недійсними та ін., - слід вважати вичерпними та достатніми та такими, що додаткового дублювання судом апеляційної не потребують. Тому суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками.

Щодо доводів про різницю в сумах, яку було враховано при виконанні рішення про стягнення суми та тієї, яка була вказана у іншому рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки між тими ж сторонами, то слід вказати про те, що суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції і в цій частині рішення, оскільки різниця у вказаних сумах, за відсутності будь-яких даних про незаконне, протиправне заниження ціни експертом, проведення оцінки у порушення вимог закону, тощо при проведенні торгів з виконання рішення суду про стягнення суми, - не свідчить про недійсність торгів, оскільки у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначена ціна для процедури з реалізації квартири, що була визначена сторонами у договорі іпотеки як вартість предмету іпотеки у 2008 році та така могла зазнати об'єктивних змін, протилежного чому не доведено. Рішення ж про звернення стягнення на предмет іпотеки на виконанні не перебувало, тобто у державного виконавця обов'язку реалізації предмету іпотеки за ціною вказаною у іншому рішенні - не було. Вказані висновки суду теж містять посилання на практику суду касаційної інстанції, яка підлягає врахуванню при розгляді такого спору.

Щодо доводів позивача ОСОБА_2 у апеляційній скарзі, на що така не посилалась у суді першої інстанції, а саме стосовно того, що державним виконавцем безпідставно реалізовано спірну квартиру, хоч першочергово повинні були бути реалізовані належні їй автомобілі, то слід вказати про те, що спірні автомобілі на час проведення процедури реалізації спірної квартири перебували в розшуку (що не спростовано учасниками та вбачається із витягу з електронного державного реєстру виконавчих проваджень Т.3 а.с. 184-187 (безпосередньо виконавче провадження з виконання рішення суду про стягнення коштів з ОСОБА_2 - знищено). При цьому один із автомобілів після його віднайдення та після реалізації квартири - реалізований на погашення згаданої заборгованості за кредитними договорами.

Щодо позову ОСОБА_2 про визнання недійними договору іпотеки, то слід вважати, що у задоволенні такого судом першої інстанції теж підставно відмовлено з посиланням знову ж на відповідні норми закону та судову практику суду касаційної інстанції, оскільки навіть якщо припустити перебування на час укладення спірного договору іпотеки перебування позивача та ОСОБА_9 у фактичних шлюбних відносинах чого позивачем не доведено, - жодних доводів про те, що Банк укладаючи такий договір знав чи не міг не знати про те, що відносно предмету іпотеки може існувати режим спільної сумісної власності позивачем не наведено та доказів цього не представлено. Крім цього, також, і не вказано яким чином укладенням такого договору порушено права та законні інтереси саме позивача.

Окрім вказаного суд першої інстанції правильно не взяв до уваги та не застосував строк позовної давності, як підставу для відмови у задоволенні обох позовів, який за обома позовами позивачем ОСОБА_2 пропущено, оскільки у задоволенні таких слід було відмовити за безпідставністю.

Зважаючи на правомірність набуття у власність позивачем за первісним позовом спірної квартири судом підставно задоволено і первісний позов про виселення відповідачів ОСОБА_2 та її (на даний час повнолітнього сина) ОСОБА_8, як таких що перешкоджають позивачу у реалізації своїх правомочностей власника та ігноруванням вимоги про виселення.

Посилання апелянта на практику суду касаційної інстанції про неможливість виселення відповідачів без надання іншого житла, слід вважати безпідставною, оскільки як вбачається із матеріалів справи та відповідачами не спростовано спірне житло було придбане за кредитні кошти. Доводи представника відповідача ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції про те, що спірна квартира придбана за заощадження від заробітної плати, спростовуються доказами, що містяться у матеріалах справи, а саме договором іпотеки, кредитним договором, у яких вказано про те, що кредит відповідачці ОСОБА_2 було надано саме на придбання нерухомості та її ремонту, а крім цього кредитний договір укладено, квартира придбана позивачем та договір іпотеки укладено між банком та ОСОБА_2 в один день - а саме 28.03.2008 року.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги в цілому слід вважати безпідставними.

Однак апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до Філії 14 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсними та скасування протоколу, актів, свідоцтва.

Так суд зобов'язаний закрити провадження у справі якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією сторін у справі (п.7 ч.1 ст. 205 ЦПК України в редакції станом на час розгляду справи).

Однак судом першої інстанції під час ухвалення рішення не враховано, що на час його ухвалення один із відповідачів у згаданому позові, а саме Приватне підприємство «Нива-В.Ш.» - ліквідоване, а саме дата запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи у відповідному державному реєстрі - 4.01.2016 року. Відповідно суд не вправі був проводити розгляд справи в частині вимог до даного відповідача та ухвалювати рішення, а навпаки закрити провадження у справі.

Зважаючи на вказане у цій частині оскаржуване рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження.

В решті ж рішення як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2017 року - в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до Філії 14 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсними та скасування протоколу, актів, свідоцтва - скасувати.

Провадження у справі в цій частині вимог - закрити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра