Постанова № 76788496, 19.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 314/1720/17

Провадження №22ц/778/2742/18 Головуючий у 1 інстанції Капітонов Є.М.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Полякова О.З.

за участю секретаря: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про відшкодування моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_3звернувся з позовом до Міністерства оборони України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про відшкодування моральної шкоди.

В позові зазначено, що він проходив військову службу в лавах Збройних Сил у період 1985 року по 2006 рік згідно довідки 5-1/109 від 21.05.2014 року. Потім проходив службу в лавах Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Був звільнений зі служби в ДСНС України у відставку Збройних Сил України ( з виключенням з військового обліку), виключений зі списку ГУ ДСНС України в Запорізькій області за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров'я), що підтверджується Витягом із наказу Головного управління ДСНС України № 264 від 13 червня 2014 року. Під час проходження служби отримав гіпертонічну хворобу 2 ступеня (гіпертрофія лівого желудочка серця, гіпертензивне серце, синусова тахікардія) ступень 3, дуже високого ризику. Неускладнений церебро-кардіальний криз 16 січня 2014 року, СН 1 ст. 2 ф. кл., що підтверджується виписним епікризом із історії хвороби № 208 кардіологічного відділення Університетської клініки.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0280223 від 12.08.2014 року була встановлена 3 група інвалідності.

Перебування на стаціонарному лікуванні призводило до нетривалого позитивного покращення та в подальшому стан здоров'я не покращується, а з кожним роком тільки погіршується. Внаслідок захворювань, отриманих під час проходження військової служби, змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки внаслідок проходження військової служби отримав чисельні захворювання.

Посилаючись на ці обставини просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 240000 грн.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3. не надавав будь-яких доказів щодо наявності спільних дій або бездіяльності відповідачів, наявності протиправних дій або бездіяльності відповідачів та причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діями відповідачів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу в лавах Збройних Сил у період 1985 року по 2006 рік згідно довідки 5-1/109 від 21.05.2014 року. Потім проходив службу в лавах Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Був звільнений зі служби в ДСНС України у відставку Збройних Сил України (з виключенням з військового обліку), виключений зі списку ГУ ДСНС України в Запорізькій обметі за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров'я), що підтверджується Витягом із наказу Головного управління ДСНС України № 264 від 13 червня 2014 року.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0280223 від 12.08.2014 року була встановлена 3 група інвалідності.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За вимогами ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

ОСОБА_3 до суду не надано доказів, щодо наявності спільних дій або бездіяльності відповідачів, наявності протиправних дій або бездіяльності відповідачів та причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діями відповідачів.

Аналогічна правова позиція висловлена Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду в постанові від 03 травня 2018 року (справа № 333/5919/16-ц; провадження № 61-16407св18).

Крім того, у ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Саме цим законом визначені соціальні гарантії військовослужбовців у випадку встановлення інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Такі гарантії реалізуються шляхом виплати грошової допомоги, спір щодо отримання якої між сторонами відсутній.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 314/1720/17

Провадження №22ц/778/2742/18 Головуючий у 1 інстанції Капітонов Є.М.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частина

19 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Полякова О.З.

за участю секретаря: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про відшкодування моральної шкоди , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: