Постанова № 76787336, 19.09.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 297/612/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 вересня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді: Джуги С.Д.

суддів: Мацунича М.В., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря:Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області,ухваленого 18 серпня 2017 року суддею Гал. Л.Л., у справі за позовом прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Берегівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство «Берегівське лісове господарство», Косонська сільська рада про визнання недійсним розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації, витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння, -

встановив:

У березні 2017 року прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернулася до суду із зазначеним позовом.

Позовні вимоги мотивувала тим, що прокуратурою було виявлено надання у власність громадянам земель лісогосподарського призначення, які відповідно до земельного законодавства не можуть передаватись у приватну власність, а саме розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації від 30.12.2014 року № 475 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,05 га за кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, для індивідуального дачного будівництва.

Дане розпорядження Берегівською РДА прийнято всупереч вимог п.ґ ч.4 ст.84 Земельного кодексу України, оскільки у приватну власність ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва, передано землі лісогосподарського призначення. Передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка розташована у контурі НОМЕР_2, належить до земель лісового фонду та перебувала в постійному користуванні Головногодержавного спеціалізованого ліслгосподарськкого агропромислового підприємства «Закарпатагроліс» (ГДСЛАП«Закарпатагроліс»), яке переіменовано на державне підприємство «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» (ДП «Закарпатське ОУЛАГ.

Всупереч ст. 20 ЗК України рішення органами виконавчої влади щодо зміни цільового призначення не приймались, відповідна проектно-технічна документація не розроблялась. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, згідно з ст. 21 ЗК України, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Крім того, порушено норми п.5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, де зазначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно листа Закарпатського обласного управління лісогосподарських агропромислових господарств філії «Берегівське лісове агропромислове господарство» від 02.12.2013 року № 97 державні акти на землю відсутні.

Також зазначено, що земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_2 без погодження Кабінету Міністрів України,чим порушено вимоги ст. 149 ЗК України.

З врахуванням наведенного просив визнати недійсним розпорядження Берегівської районної державної адміністрації від 30.12.2014 року № 475 та витребувати земельну ділянку площею 0,05 га. за кадастровим номером НОМЕР_1. із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України

Рішенням Берегівського районного суду від 18 серпня 2017 року заявлений позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 475 від 30.12.2014 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки». Витребувано земельну ділянку площею 0,05 га, за кадастровим номером НОМЕР_1, вартістю 54 375 грн., яка розташована за межами населенного пункту с. Косонь, Берегівського району із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України. Стягнуто з Берегівської районної державної адміністрації та ОСОБА_2 на користь прокуратури Закарпатської області судовий збір по 1 600 грн. з кожного.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що подані прокуратурою докази жодним чином не підтверджують, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, а також, що на момент її передачі у приватну власність вона була у постійному користуванні ГДСЛАП«Закарпатагроліс», а згодом - ДП «Закарпатське ОУЛАГ».

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню.

Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, відноситься до категорії лісів і незаконно вибула з володіння держави в особі Кабінету Міністрів України та з користування ДП «Берегівське лісове господарство» та наявні підстави для її витребування на користь держави особі Кабінету Міністрів України.

З даним висновком суду погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що розпорядженням голови Берегівської РДА № 475 від 30.12.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки зі зміною цільового призначення площею 0,0500 га за кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, для індивідуального дачного будівництва (а.с.18-21 т.1).

На підставі зазначеного рішення Берегівської районної державної адміністрації ОСОБА_2 передано у власність вказану земельну ділянку.

Згідно зі ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.20 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст.ст.56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

При цьому згідно зі ст.3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Водночас у п.2 ст.5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинне базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то субєктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст. 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої ст. 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (п.13 ст.46 ЛК України).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (ч.2 ст 49 ЛК України). Державний лісовий кадастр включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (ст. 51 ЛК України).

Згідно зі ст. 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст.8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

За ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (ст. 27 ЛК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ч.ч.2, 9 ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1га для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених ст.150 цього Кодексу.

За ст. 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з нормами ст.ст 181-184, 202-204 ЗК України, законів України «Про державний земельний кадастр» та «Про землеустрій», дані державного земельного кадастру це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Згідно з п.5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Дані висновки відповідають правовій позиції, яка викладена в постановах Верховного Суду України №6-212 цс 14 від 24.12.2014 року, №6-2510цс 15 від 16.12.2015року.

Судом першої інстанції правильно враховано вищенаведені вимоги закону та обґрунтовано зроблено висновок, що спірна земельна ділянка на момент видачі оскаржуваного розпорядження, належала до земель лісогосподарського призначення та перебувала в постійному користуванні філії «Берегівське лісове агропромислове господарство» Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств».

Зокрема, дані обставини підтверджуються ортофотопланом контуру НОМЕР_2, Актом інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, затвердженого головою Берегівської районної ради у 2001 році з додатками (а.с.23-29 т.1), Таксаційним описом філіалу «Береговодержспецлісгосп» ГДСЛАП «Закарпатагроліс», розробленим та затвердженим у 2005 році при проведенні базового лісовпорядкування (а.с.32-34 т.1), планом обходу № 3 філіалу «Береговодержспецлісгосп» від 2004 року, яким підтверджується, що квартал 7 входить у НОМЕР_2 контур (а.с.50 т.1).

За даними польового обстеження (додаток № 1 до акту інвентаризації лісів) у контурі НОМЕР_2 обліковано 8,5 га земель лісового фонду, вкритих лісами (а.с.26-29 т.1).

Згідно з наявним Таксаційним описом земельна ділянка у кварталі 7 філіалу «Береговодержспецлісгосп» ГДСЛАП «Закарпатагроліс» належить до оздоровчих ділянок лісів навколо оздоровчих та рекреаційних територій (а.с.32-34 т.1).

З врахуванням наведеного не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що прокурором не доведено належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та перебування її у користуванні філії «Берегівське лісове агропромислове господарство» Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств».

Вищенаведені докази є належними та допустимими, оскільки узгоджуються і відповідають пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Зокрема, Акт інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області з додатками складений та підписаний комісією у складі представників: районної ради, районного відділу земельних ресурсів, державної екологічної інспекції, Берегівського державного лісогосподарського (лісомисливського) підприємства, сільської ради, Закарпатського філіалу інституту землеустрою УААН, та затверджений головою Берегівської районної ради. Таксаційний опис філіалу «Береговодержспецлісгосп» ГДСЛАП «Закарпатагроліс», розроблений та затверджений у 2005 році Львіською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обєднання «Укрдержліспроект».

Судом першої інстанції також правильно встановлено, що земельна ділянка з постійного користування Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» не вилучалась, жодні погодження на її вилучення не надавались.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про передачу цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України» № 584 від 03.07.2013 та на підставі акту прийому-передачі від 04.01.2016 року земельні ділянки філії «Берегівське лісове агропромислове господарство» ДП «Закарпатське ОУЛАГ» передано у постійне користування ДП «Берегівське лісове господарство».

Однак, як вірно зазначено судом, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення не була передана у постійне користування ДП «Берегівське лісове господарство», оскільки незаконно вибула з державної власності на підставі оскаржуваного розпорядження Берегівської райдержадміністрацією, яке нею прийнято з перевищенням повноважень.

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено, що при передачі у власність спірної земельної ділянки, яка є земельною ділянкою лісового фонду та відноситься до земель лісогосподарського призначення, в порушення ст. 21 ЗК України, рішення органами виконавчої влади щодо зміни цільового призначення не приймались, відповідна проектно-технічна документація не розроблялась.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання недійсним та скасування оскаржуваного розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації від 30.12.2014 року № 475 та наявність підстав для витребування спірної земельної ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки спірна земельна ділянка вибула з постійного користування філії «Берегівське лісове агропромислове господарство» ДП «Закарпатське ОУЛАГ» та власності держави за незаконним розпорядженням та поза її волею.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду від 18 серпня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 27 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді