Рішення № 76787121, 24.09.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12626/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Пассер М.І.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Позов мотивує тим, що 28.09.2002 року між нею та відповідачем укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Шлюб укладено вперше.

Вказує, що 30.03.2003 року від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_5, а 13.04.2009 року – син ОСОБА_6.

Зазначає, що на даний момент сімейні відносини між нею та відповідачем припинено, спільного господарства вони не ведуть. Внаслідок повної протилежності характерів та поглядів на життя шлюб між нею та відповідачем зберегти неможливо. Збереження шлюбу між ними завдає їй значних душевних страждань, спричиняє психологічний дискомфорт, що згубно впливає на атмосферу в сім’ї та може завдати душевної травми їхнім дітям.

Стверджує, що на примирення з відповідачем вона не згідна категорично, а тому з огляду на викладене подальше спільне життя з відповідачем та збереження шлюбу суперечитиме її інтересам.

Спір між нею та відповідачем щодо поділу спільного майна на даний момент відсутній. Діти залишилися проживати з нею, при цьому вона зобов’язується надати відповідачу можливість вільно користуватися правом на особисте виховання дітей та спілкування з ними.

Крім того, позивач вказує, що відповідач постійно ніде не працює, а відтак має нерегулярний, мінливий дохід, який, проте, є досить високим. На утриманні у відповідача інших дітей, непрацездатних батьків, дружини немає, стан його здоров’я задовільний.

Пояснює, що їхнім спільним з відповідачем дітям потрібні шкільні приналежності, одяг, іграшки, посилене якісне харчування, оскільки діти перебувають у віці інтенсивного росту та розвитку.

З посиланням на викладене позивач просила суд шлюб між нею та відповідачем розірвати, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2000 грн. із врахуванням індексації відповідно до закону, починаючи з 13.12.2017 року і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 2000 грн. із врахуванням індексації відповідно до закону, починаючи з 13.12.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.01.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за даною позовною заявою до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні 24.09.2018 року подала письмове клопотання про залишення без розгляду позову в частині позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2018 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у цивільній справі № 308/12626/17 у частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У даному судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на сина ОСОБА_6 у розмірі 2000 грн. щомісячно підтримала повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та просила позов задовольнити, зазначивши, що наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засідання підтримав позицію ОСОБА_1 та просив задовольнити позов повністю.

Відповідач ОСОБА_3 у даному судовому засіданні не заперечив щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з нього аліментів на сина ОСОБА_6 у розмірі 2000 грн., однак, категорично заперечив щодо розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої заперечення наявністю у нього почуття кохання до позивача.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засідання підтримав позицію ОСОБА_3

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2002 року між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та Петриняк (дошлюбне прізвище – Пазяк) ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, було укладено шлюб, який зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом № 624, що стверджується свідоцтвом про одруження серії І-ФМ № 048754, виданим 28.09.2002 року.

У сторін народилося двоє дітей – донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копією свідоцтва про народження серії 1-ФМ № 162517, виданим 09.04.2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області, та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується копією свідоцтва про народження серії 1-ФМ № 136854, виданим 24.04.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області.

Статтею 51 Конституції України регламентовано, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Згідно зі ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 25 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв’язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.

За правилами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що подружнє життя між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не склалося, позивач втратила почуття любові та поваги до відповідача. Про це свідчать ті обставини, що вони сімейних стосунків не підтримують та на даний час разом не проживають, між ними відсутнє взаєморозуміння. Позивач наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем та не бажає з ним проживати, категорично заперечує можливість збереження шлюбу.

Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Аналіз ст. 111 СК України дає підстави говорити про те, що ця норма закону є диспозитивною.

Диспозитивність вказаної норми підкреслюється і у постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», в якій зазначається, що вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов’язком.

Підстав для надання сторонам строку для примирення суд не знайшов.

Між тим, суд бере до уваги ту обставину, що з даним позовом позивач звернулася в суд ще у грудні 2017 року та на день ухвалення судового рішення пройшло більше дев’яти місяців, і, після спливу такого тривалого часу позивач наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем. Протягом строку розгляду справи в суді примирення між сторонами не відбулося.

Відповідачем не наведено переконливих доказів, які свідчили б про можливість відновлення сімейних стосунків з позивачем.

Проголошена Конституцією України охорона сім’ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов’язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є неможливим.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов’язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Враховуючи вищенаведене, з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім’я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити інтересам позивача, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб підлягає розірванню.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу суд також виходить з того, що добровільність шлюбу – одна з основних його засад. Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім’ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред’явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Отже, приймаючи до уваги, що причини, які спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, що має істотне значення, внаслідок чого позов у частині вимог про розірвання шлюбу підлягає до задоволення.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XІІ) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Положенням ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

За правилами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі регламентовано ст. 184 СК України.

Як встановлено судом, спільна дитина сторін – син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає з матір’ю та потребує матеріального забезпечення. Відповідач не заперечує щодо стягнення з нього аліментів на сина ОСОБА_8. Також сторонами не оспорюється, що відповідач на час розгляду справи офіційно не працює та постійного (сталого) доходу не має.

При визначенні розміру аліментів на дитину суд враховує майновий стан позивача, яка веде догляд за малолітнім сином, вік дитини, матеріальне становище платника аліментів (відповідача), який є особою молодого та працездатного віку, відсутність у нього аліментних зобов’язань та інших утриманців, істотних причин, які б перешкоджали йому працювати та заробляти кошти, а також вимоги норми ч. 2 ст. 182 СК України, згідно з якою розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п’ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги рівність обов’язку батьків щодо утримання дитини, суд приходить до переконання, що в силу вимог ст. 180 СК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача аліменти на їх спільну малолітню дитину – сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. щомісячно і до досягнення ним повноліття.

З огляду на те, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01.07.2018 року установлено прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років – 1944 грн., а з 01.12.2018 року – 2027 грн., така сума аліментів, на думку суду, повинна забезпечити дитину хоча б найнеобхіднішим.

Розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості. При цьому, суд зазначає, що сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів.

За змістом ст. ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13, 76, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає до задоволення повністю.

При цьому, оскільки позивач пред’явила позов 13.12.2018 року, то в силу вимог ч. 1 ст. 191 СК України аліменти слід стягувати із цієї дати, а на підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений останньою судовий збір у розмірі 640 грн. за вимогу про розірвання шлюбу.

У судовому засіданні 24.09.2018 року на підставі ч. 6 ст. 259 ЦПК України проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, повний текст якого складено 28.09.2018 року.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76, 80, 81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. ст. 24, 56, 105, 110, 112, 115, 180-182, 184 СК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей – задовольнити повністю.

Шлюб, зареєстрований 28.09.2002 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом № 624, між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та Петриняк (дошлюбне прізвище – Пазяк) ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 13.12.2017 року і до досягнення ним повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, 640 (шістсот сорок) грн. сплаченого судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів » від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 115 СК України надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 4 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Повний текст рішення буде складено 28 вересня 2018 року.

Головуюча О.М. Світлик