Ухвала суду № 76787115, 04.09.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/1402/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді - Бедьо В.І.

з участі секретаря судових засідань - Пазяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за скаргою ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування постанов Ужгородського районного відділення державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулася до суду з даною скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України, в якій просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 54679646 та постанову про арешт майна, видані на виконання виконавчого листа № 2-6031/11 від 20.12. 2012 року.

Подану скаргу обґрунтовує тим, що на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по цивільній справі № 2-6031/11 за позовом ПАТ «Піреус Банк МКБ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості був виданий виконавчий лист № 2-6031/11.

На підставі вказаного виконавчого листа було відкрито виконавчі провадження № 36236291, № 41617424, №48712272, № 52515684, № 54679646.

Зі змісту скарги слідує, що за виконавчим провадженням № 36236291 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2013 року та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.02.2013 року.18.12. 2013 року за відсутності майна боржника було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу із зазначенням строку повторного пред'явлення - 18.12. 2014 року.

За виконавчим провадженням № 41617424 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2014 року та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.04.2014 року. 20.06.2014 року за відсутністю майна в боржника було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану із зазначенням строку повторного пред'явлення - 20.06.2015 року.

За виконавчим провадженням №48712272 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2015 року та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.10.2015 року. 31.03.2016 року за відсутністю майна в боржника було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану із зазначенням строку повторного пред'явлення - 31.03.2017 року.

За виконавчим провадженням № 52515684 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.10.2016 року. 26.05.2017 року за відсутністю майна в боржника було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу із зазначенням строку повторного пред'явлення - 26.05.2020 року.

За виконавчим провадженням № 54679646 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.09.2017 року та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.09.2017 року.

Скаржник зазначає, що за виконавчим провадженням № 41617424 державним виконавцем визначено строк повторного пред'явлення до 20.06.2015 року, однак вже виконавче провадження №48712272 було відкрито 15.09.2015 року, тобто на думку скаржника таке відкрито незаконно з тих підстав, що Банк звернувся до державного виконавця з пропуском строків пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відтак, на думку скаржника виконавчі провадження №48712272, № 52515684 відкриті назаконно, а виконавче провадження № 54679646 підлягає скасуванню.

Скаржник вказує на те, що виконавчий документ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 54679646 датований 20.12. 2012 року, а пред'явлений він до виконання аж 12.09.2017 року, тобто майже через п'ять років після видачі, всупереч ЗУ «Про виконавче провадження», яким передбачено пред'явлення виконавчих документів протягом трьох років.

Щодо постанови про арешт майна боржника за виконавчим провадженням № 54679646 від 12.09.2017 року, то на думку скаржника така винесена передчасно без вживання з боку державного виконавця заходів щодо перевірки наявності чи відсутності коштів на рахунках боржника, тобто з порушенням порядку, визначеному Закону «Про виконавче провадження», оскільки таким накладено арешт на все майно заявника, а не пропорційно розміру суми стягнення..

Таким чином скаржник вказує на порушення державним виконавцем Ужгородського районного відділу ДВС ГТУЮ в Закарпатській області ОСОБА_4 всіх строків на відкриття виконавчого провадження.

Заявник та її представник в судові засідання, визначені на 13.04.2018, 15.06.2018 року, 04.09.2018 року не з"явились, хоч повідомлялися своєчасно про дату та час судових засідань. Так, матеріали справи містять дві заяви представника скаржника про відкладення. Що ж стосується судового засідання, визначеного на 04.09.2018 рік, то скаржником не повідомлено суд про причину неявки.

Суб'єкт оскарження - Державний виконавець державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області в судове засідання не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, причина неявки суду невідома.

Представник ПАТ«Піреус Банк МКБ» в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд скарги за його відсутності. Також подав до суду письмові пояснення сприводу скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Згідно ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на вказану норму закону, з врахуванням того, що стягувач, боржник та державний виконавець були належним чином повідомлені про час та дату розгляду скарги, останні не скористались правом бути присутніми під час судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути скаргу у їх відсутності на підставі письмових доказів, доданих сторонами.

Вивчивши зміст скарги, зясувавши обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного.

ОСОБА_2 звернулася до суду з даною скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України, в якій просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 54679646 та постанову про арешт майна, видані на виконання виконавчого листа № 2-6031/11 від 20.12. 2012 року.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду задоволено позов ПАТ«Піреус Банк МКБ» у справі 2 - 6031/11 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ«Піреус Банк МКБ» суму боргу 494 721, 21 грн.

На підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист № 2 - 6031/11 від 20.12. 2012 року, який разом із заявою стягувача про примусове виконання поданий 28.01.2013 року поданий для виконання до РВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції.

На виконання вказаного виконавчого листа державним виконавцем Лукеча О.В. в рамках виконавчого провадження № 36236291 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2013 року та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.02.2013 року.

18.12. 2013 року за відсутності майна боржника було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу із зазначенням строку повторного пред'явлення - 18.12. 2014 року.

В рамках виконавчого провадження № 41617424 державним виконавцем Лукеча О.В. за заявою стягувача від 21.01.2014 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2014 року та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.04.2014 року.

20.06.2014 року за відсутністю майна в боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу із зазначенням строку повторного пред'явлення - 20.06.2015 року.

В рамках виконавчого провадження № 44449735 ОСОБА_5 за заявою стягувача від 18.08.2014 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2014 року.

30.06.2015 року за відсутністю майна в боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану.

Скаржник зазначає, що за виконавчим провадженням № 41617424 державним виконавцем визначено строк повторного пред'явлення до 20.06.2015 року, однак вже виконавче провадження №48712272 було відкрито 15.09.2015 року, тобто на думку скаржника таке відкрито незаконно з тих підстав, що Банк звернувся до державного виконавця з пропуском строків пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Тобто, узагальнюючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що заявником при перерахуванні відкритих проваджень з виконання виконавчого листа № 2 - 6031/11 упущено факт відкриття також виконавчого провадження № 44449735 за заявою стягувача від 18.08.2014 року, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2014 року, яке відповідно було закрите 30.06.2015 року.

З огляду на встановлену обставину суд вважає безпідставними доводи скаржника щодо неправомірного відкриття державним виконавцем наступного виконавчого провадження №48712272 за заявою стягувача від 10.09.2015 року та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2015 року та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.10.2015 року, оскільки наданими ПАТ «Піреус Банк МКБ» копіями постанов підтверджується факт своєчасного звернення стягувача до державного виконавця щодо виконання виконавчого листа.

Як слідує із матеріалів скарги 31.03.2016 року за відсутністю майна в боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу із зазначенням строку повторного пред'явлення - 31.03.2017 року.

В подальшому в рамках виконавчого провадження № 51160074 державним виконавцем Лукеча О.В. за заявою стягувача від 18.05.2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2016 року.

28.09.2016 року за відсутністю майна в боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу із зазначенням строку повторного пред'явлення - 28.09.2017 року.

В рамках виконавчого провадження № 52515684 державним виконавцем Гусєв О.О. за заявою стягувача від 03.10.2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.10.2016 року.

26.05.2017 року за відсутністю майна в боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу

В рамках виконавчого провадження № 54679646 державним виконавцем Чуп І.М. за заявою стягувача було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.09.2017 року та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.09.2017 року, які скаржник відповідно оскаржує, вважаючи незаконними посилаючись на те, що трьохрічний строк виконання виконавчого листа давно закінчився.

Однак положеннями ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

З огляду на вказані норми закону суд приходить до висновку, що в даному випадку з моменту видачі виконавчого листа до подачі його на виконання до РВ ДВС України 12.09.2017 року, з врахуванням переривання строків пред'явлення виконавчого документу, пройшов 1 рік та 16 днів, відтак державний виконавець в межах строків пред'явлення виконавчого листа виніс оскаржувані скаржником постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно відповідно.

У відповідності до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобовязаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобовязані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Скаржник зазначив також, що в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження зазначена невірна адреса боржника, а АДРЕСА_1

У відповідності до ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суд звертає увагу скаржника на ту обставину, що у виконавчому листі № 2-6031/11 вказана саме адреса: АДРЕСА_1, що жодним чином не оспорювалось сторонами виконавчого провадження з часу видання вказаного виконавчого документу.

П.п. 6, 7 ч. 3 ст. 18 ЗУ«Про виконавче провадження» регламентовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

З огляду на зазначене суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо неправомірного винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника від 12.09.2017 року, оскільки скаржником не надано жодних належних доказів на підтвердження будь-яких порушень з боку державного виконавця під час винесення оскаржуваної постанови.

Отже, суд приходить до переконання, що оскаржувані постанови винесені державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наведені у скарзі факти не знайшли свого підтвердження в суді, а тому скарга є необґрунтованою і в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 258, 260, 353, 354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування постанов Ужгородського районного відділення державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно - відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.І. Бедьо