Рішення № 76757872, 28.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2018 р. Справа№0540/7357/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” в особі Лиманського виробничого управління водопровідно – каналізаційного господарства

до відповідача: Головного управління ДФС у Донецькій області

про: скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 29 березня 2018 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 2058110,86 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” в особі Лиманського виробничого управління водопровідно – каналізаційного господарства, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 29 березня 2018 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 2058110,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.03.2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1, яким застосовано штрафні санкції 10% до 01.01.2015 року в сумі 91390,73 грн., за період з 21.08.2014 року по 24.06.2015 року у сумі 1014907,26 грн., та пені за період з 21.01.2015 року по 28.12.2017 року. Позивач вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує права та законні інтереси позивача, оскільки відповідно до вимог п. 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Представник позивача до суду з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» позивач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до контролюючого органу за основним місцем обліку у строки, порядку та за формою, що визначені законодавством. Відповідач зазначає, що у разі несвоєчасної або сплати не в повному обсязі єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом № 2464, а особи винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно – правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. В зв’язку з несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску, відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 236736,38 грн., з якої штраф у розмірі 99484,24 грн., пені у розмірі 137252,14 грн.

Крім того, відповідач посилається на те, що Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціями» із змінами та доповненнями, вилучено п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та відповідно скасовано п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 щодо звільнення від виконання обов’язків, передбачених частиною другою ст. 6 Закону № 2464, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. В зв’язку з чим, відповідач вважає, що законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов’язань платниками єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Крім того, відповідач вказує, що єдиним та належним документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили є сертифікат Торгово – промислової палати України, однак п. 2.1 Регламенту засвідчення Торгово – промисловою палатою України та регламентами торгово – промисловими палатами форс – мажорних обставин, визначені нормативні джерела, на підставі яких ухвалено цей Регламент, серед джерел відсутній Закон № 2464. Отже, відповідач вважає, що як наслідок засвідчення форс – мажорних обставин, щодо єдиного внеску Торгово - промисловою палатою не здійснюється.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 25 вересня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивач про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що представниками сторін у судове засідання не з’явились, н клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження або без участі сторін суду не надали, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Лиманське виробниче управління водопровідно – каналізаційного господарства (код ЄДРПОУ 35580890) є відокремленим підрозділом, що входить до складу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», перебуває на обліку як платник єдиного внеску у Головному управлінні ДФС у Донецькій області.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» зареєстровано в якості юридичної особи 03.09.2007 року за № 12661450000026990, включено до ЄДРПОУ № 00191678, та перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДФС у Донецькій області.

19 березня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Лиманського виробничого управління водопровідно – каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт № 263/05-99-13-03/35580890 (а.с. 65-109).

За результатами перевірки встановлено порушення, зокрема:

- ст.4, п.1 ч.2 ст.6, ст.7, ч.5 ст.8, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-ІУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в частині заниження сум єдиного внеску, нарахованого за січень 2015 року на суму 484,39 грн.;

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-ІУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», п. 1 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками Звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 435 від 14.04.2015 року (із змінами та доповненнями) в частині несвоєчасного надання звітності за жовтень 2016 року з граничним строком надання 21.11.2016 року, а фактично звіт був наданий 22.11.2016 року.

- п. 1,4 ч. 2 ст. 6, п. 4,5 ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-ІУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасного нарахування єдиного внеску за жовтень 2016 року в сумі 116935,02 грн., граничний термін нарахування 21.11.2016 року, а фактично єдиний внесок був нарахований 22.11.2016 року згідно звіту № НОМЕР_2, наданого 22.11.2016 року.

- п. 1,4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-ІУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», пункту 6 частини З розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне, соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства Фінансів України № 449 від 20.04.2015 року (із змінами та доповненнями) в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальну суму 5988443,60 грн., нарахованого згідно звітів за липень 2014 року - червень 2017 року, у т.ч. по періодам: за липень 2014 року - 151149,28 грн. терміном сплати 20.08.2014 року, за серпень 2014 року - 195465,12 грн. терміном сплати 22.09.2014 року, за вересень 2014 року - 182563,61 грн. терміном сплати 20.10.2014 року, за жовтень 2014 року — 189341,32 грн. терміном сплати 20.11.2014 року, за листопад 2014 року - 195388,04 грн., терміном сплати 22.12.2014 року, за грудень 2014 року - 191344,13 грн. терміном сплати 20.01.2015 року, за січень 2015 року - 172789,74 грн. терміном сплати 20.02.2015 року, за лютий 2015 року - 182490,53 грн. терміном сплати 20.03.2015, за березень 2015 року - 192148,54 грн. терміном сплати 20.04.2015 року, за квітень 2015 року - 200227,16 грн. терміном сплати 20.05.2015 року, за травень 2015 року - 197726,83 грн. терміном сплати 22.06.2015 року, за червень 2015 року - 185409,41 грн. терміном сплати 20.07.2015 року, за липень 2015 року - 196190,13 грн. терміном сплати 20.08.2015 року, за серпень 2015 року - 199743,17 грн. терміном сплати 21.09.2015 року, за вересень 2015 року - 204955,61 грн. терміном сплати 20.10.2015 року, за жовтень 2015 року - 212300,49 грн. терміном сплати 20.11.2015 року, за листопад 2015 року - 213712,45 грн. терміном сплати 21.12.2015 року, за грудень 2015 року - 238723,95 грн. терміном сплати 20.01.2016 року, за січень 2016 року - 114164,21 грн. терміном сплати 22.02.2016 року, за лютий 2016 року - 122491,62 грн. терміном сплати 21.03.2016 року, за березень 2016 року - 119603,76 грн. терміном сплати 20.04.2016 року, за квітень 2016 року - 114421,16 грн. терміном сплати 20.05.2016 року, за травень 2016 року - 114889,50 грн. терміном сплати 21.06.2016 року, за червень 2016 року - 122557,62 грн. терміном сплати 20.07.2016 року, за липень 2016 року - 120178,17 грн. терміном сплати 22.08.2016 року, за серпень 2016 року - 119984,40 грн. терміном сплати 20.09.2016 року, за вересень 2016 року - 120457,56 грн. терміном сплати 20.10.2016 року, за жовтень 2016 року - 116935,02 грн. терміном сплати 22.11.2016, за листопад 2016 року - 115977,89 грн. терміном сплати 20.12.2016 року, за грудень 2016 року - 123893,90 грн. терміном сплати 20.01.2017, за січень 2017 року - 167635,73 грн. терміном сплати 20.02.2017, за лютий 2017 року - 169883,17 грн. терміном сплати 20.03.2017 року, за березень 2017 року - 187115,82 грн. терміном сплати 20.04.2017 року, за квітень 2017 року - 179340,84 грн. терміном сплати 22.05.2017, за травень 2017 року - 180371,15 грн. терміном сплати 20.06.2017, за червень 2017 року - 176872,47 грн. терміном сплати 20.07.2017 року.

29 березня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1 в сумі 2058110,86 грн., з якої штраф за період з 21.08.2014 року по 24.06.2015 року (10%) в сумі 91390,73 грн., за період з 21.01.2015 року по 28.12.2017 року (20%) в сумі 1014907,26 грн., пеня у розмірі 951812,87 грн. (а.с. 110).

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем направлено скаргу № 355 від 13.04.2018 року до Державної фіскальної служби України, відповідно до якої просив скасувати спірне рішення (а.с. 10-11).

За результатами розгляду скарги позивача ОСОБА_1 фіскальною службою України прийнято рішення від 16.05.2018 року № 16675/6/99-99-11-02-02-25 «Про результатаи розгляду скарги» відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване рішення відповідача без змін (а.с. 7-9).

Суд зазначає, що позивач не погодився з спірним рішенням відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, яка застосована у період після початку проведення антитерористичної операції та саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи питання правомірності застосування відповідачем позивачеві штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну сумі 2058110,86 грн., з яких штраф за період з 21.08.2014 року по 24.06.2015 року у розмірі 91390,73 грн. (10%), за період з 21.01.2015 року до 28.12.2017 року в розмірі 1014907,26 грн. (20%), пеня у розмірі 951812,87 грн., суд виходить з наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі за текстом – Закон № 2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з п. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною 14 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Відповідно до пп. 7.2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року № 455, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

Судом встановлено, що позивачем не сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до самостійно визначених грошових зобов’язань за період з серпня 2014 року по грудень 2017 року.

Отже, спірним питанням даної справи є звільнення платників єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції від зобов’язань щодо нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем єдиного соціального внеску на час проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО встановлено, що позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО, звільнений від сплати поточних зобов’язань зі сплати єдиного внеску виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (чинним на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту – Закон № 1669).

Статтею 11 Закону України № 1669 внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Таким чином, пункт 9-4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, крім іншого, за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.

Суд звертає увагу, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків, визначених частиною другою ст. 6 Закону № 2464, а надає можливість платникам єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та повному обсязі. Згідно з вимогами Закону № 1669 зазначені обов'язки мають бути виконані платниками єдиного внеску після закінчення антитерористичної операції.

Також, суд зазначає, що підставою для звільнення позивача від виконання зобов’язань визначених ст. 6 Закону № 2464 є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до фіскального органу за місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, що настають за днем закінчення антитерористичної операції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Краснолиманського відділення Слов’янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області з заявою про звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (а.с. 12).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1669 територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Відповідно такий перелік було затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших є м. Лиман та м. Маріуполь.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Аналізуючи наведене, а також беручи до уваги факт прийняття 02 грудня 2015 року Розпорядження № 1275-р, суд зазначає, що станом на час прийняття спірної вимоги факт знаходження у спірний період населених пунктів м. Лиман та м. Маріуполь, на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим, чим спростовуються заперечення відповідача з цього приводу.

В зв’язку з вищевикладеним суд зазначає, що позивач звільнений від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 10 Закону № 1669 встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Однак, суд звертає увагу, що приписами п. 9-4 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ – необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (питання щодо чого у межах даної справи не вирішується). У свою чергу підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до контролюючого органу.

Отже, суд зазначає, що отримання сертифікату стосується господарських правовідносин, що ж стосується звільнення від нарахування штрафів та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску суд зазначає, що 9-4 Закону України № 2464 має пряму дію та не вимагає подання сертифікату про затвердження форс – мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом із цим, як встановлено під час розгляду справи, КП «Компанія «Вода Донбасу» (м. Донецьк, вул. Артема, 85) отримано Сертифікат (висновок) № 1735 за вих. № 5270/05-4 від 25 листопада 2014 року Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (а.с. 11), відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України засвідчує настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року КП “Компанія “Вода Донбасу” при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) ТПП України обставини непереборної сили тривали та дату закінчення їх терміну встановити було неможливо. Також наявним в позивача є аналогічний Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України № 1736 за вихідним № 5268/05-4 від 04.09.2014 р. про настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України із засвідченням обставин непереборної сили також з 10 червня 2014 року (а.с. 12).

Крім цього, суд зазначає, що станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ зазначений пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію «9-4», а не «9-3».

Однак, суд зазначає, що а ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI не виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи), а тому є чинними.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірного рішення, приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення певної категорії платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв’язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті вирішення та направленні її позивачу всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464 проігноровано заяви позивача про звільнення його від виконання обов’язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Таким чином, рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 29 березня 2018 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 2058110,86 грн. є протиправним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 29 березня 2018 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 2058110,86 грн. є протиправним та прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” в особі Лиманського виробничого управління водопровідно – каналізаційного господарства до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 29 березня 2018 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 2058110,86 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо строків звернення до суду з даним адміністративним позовом до суду, суд зазначає наступне.

20.08.2018 року позивачем було подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи встановлено, що рішення Головного управління ДФС у Донецькій області про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 2058110,86 грн. № НОМЕР_1 прийнято контролюючим органом 29.03.2018 року.

Відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду встановлено, що позивач звернувся до суду за захистом порушених прав 20 серпня 2018 року.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 122 КАС України позивач звернувся до суду в межах строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” в особі Лиманського виробничого управління водопровідно – каналізаційного господарства до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 29 березня 2018 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 2058110,86 грн. – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № НОМЕР_1 від 29 березня 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 2058110,86 грн., з яких штраф за період з 21.08.2014 року по 24.06.2015 року у розмірі 91390,73 грн. (10%), за період з 21.01.2015 року до 28.12.2017 року в розмірі 1014907,26 грн. (20%), пеня у розмірі 951812,87 грн.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К.Лібкнехта, буд. 177А, код ЄДРПОУ 00191678) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11, код ЄДРПОУ 39440996) судовий збір в розмірі 30 871 (тридцять тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 66 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 28 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.