Постанова № 76755381, 27.09.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. Справа №914/232/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

ОСОБА_1

Секретар судового засідання Андреюк Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Лайн” б/н від 16.07.2018 (вх. № 01-05/2247/18 від 26.07.2018)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2018 (повний текст рішення виготовлено та підписано 25.06.2018)

у справі № 914/232/18 (суддя Фартушок Т.Б.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Лайн”, м. Сокаль, Львівська область

до відповідача: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівське АТП – 14631”, м. Львів

про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 62 р/к у справі № 1-01-18/2017,

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_2 - адвокат;

від відповідача : ОСОБА_3 - представник, ОСОБА_4 – представник;

від третьої особи: не з`явився;

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/232/18 розподілено до розгляду головуючому - судді – Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Якімець Г.Г. та Бонк Т.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Лайн” на рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2018 у справі №914/232/18.

У зв’язку з перебуванням у відпустці суддів – членів колегії Бонк Т.Б. та Якімець Г.Г., 21 серпня 2018 року згідно розпорядження №474 керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду щодо проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів, здійснено автоматизовану зміну суддів – членів колегії Бонк Т.Б. та Якімець Г.Г.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2018 склад колегії суддів: Кордюк Г.Т.- головуючий суддя, судді – Малех І.Б., Плотніцький Б.Д.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 справу №914/232/18 призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.08.2018.

У зв’язку з перебуванням у відпустці судді – члена колегії Малех І.Б. 28 серпня 2018 року згідно розпорядження №506 керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду щодо проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів, здійснено автоматизовану зміну судді – члена колегії Малех І.Б.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2018 склад колегії суддів: Кордюк Г.Т.- головуючий суддя, судді – Плотніцький Б.Д., Гриців В.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 розгляд справи відкладено на 27.09.2018.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду №680 від 27.09.2018 призначено проведення автоматизованої заміни складу суду у зв’язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Гриців В.М.

Замість судді Гриців В.М. введено суддю Кравчук Н.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27.09.2018.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.06.2018 у справі №914/232/18 (суддя Фартушок Т.Б.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський судё керуючись положеннями Закону України «Про захист економічної конкуренції», зазначив, що позивач та третя особа, збільшивши вартість (ціну) на ринку перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на міжміському внутрішньообласному маршруті №550 сполученням “Львів АС-2 – Сокаль АС” саме на 10 відсотків та встановивши мінімальну вартість проїзду 5 гривень в одному і тому ж періоді часу, без проведення відповідних розрахунків із врахуванням фактичних річних показників кожного з суб’єктів господарювання за 2016 рік, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринку пасажирських перевезень автомобільним транспортом загального користування.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач в оскаржуваному рішенні правомірно встановив у діях позивача порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене ч. 3 ст.6 та п. 1 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, а позивачем не доведено підстав для визнання недійсним та скасування оскаржуваного рішення АМК, не спростовано вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій, шляхом вчинення схожих дій на ринку, які можуть призвести до обмеження конкуренції, як і не доведено того, що аналіз ситуації на ринку підтверджував наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій. Відтак, суд першої інстанції вирішив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2018 у справі №914/232/18 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що у спірних правовідносинах обов’язок доказування відсутності факторів (умов), які впливали б на поведінку суб’єктів господарювання лежить саме на відповідачу. Однак, на переконання позивача, відповідач не надав суду переконливих доказів неправомірних антиконкурентних узгоджених дій або узгодженого формування ціни ТзОВ «Авто-Лайн» та ТзОВ «Львівське АТП-14631» (при цьому заява від імені ТзОВ «Львівське АТП-14631» від 07.12.2017 не може бути єдиним доказом таких дій, оскільки представник третьої особи діяла з перевищенням повноважень з прямою вигодою для третьої особи); спрямованості антиконкурентних узгоджених дій на усунення або недопущення конкуренції; вчинення схожих дій суб’єктами господарювання на ринку та об’єктивних чинників, які впливали на формування ціни.

Окрім того, позивач зазначає, що відповідач не вчинив наступних дій: не спростував існування інших, крім узгоджених антиконкурентних дій, факторів (умов), які впливали б на поведінку суб’єктів господарювання у формуванні ними своїх конкурсних пропозицій; не здійснив комплексного економічного аналізу щодо механізму формування цінових пропозицій позивачем та третьою особою. Позивач же, зі свого боку, під час здійснення розслідування надав АМК всі необхідні та наявні в нього документи, які підтверджують наявність об’єктивних факторів для підняття цін на проїзд.

При цьому позивач вважає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки та не врахував зміни основних складових формування вартості проїзду, які є для всіх однаковими, в період з квітня 2015 року по січень 2017 року; не спростував доводів щодо відсутності узгодженості конкурентної поведінки, оскільки вартість проїзду була піднята позивачем та третьою особою в різний час і на різну суму (отже, відсутня не лише одночасність дій, а ї їх однаковість); не врахував порушень зі сторони відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, які полягають у відсутності розрахунку розміру штрафу, накладеного на позивача.

Окрім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права під час розгляду справи, оскільки прийняв надані відповідачем в підтвердження своєї позиції докази, які були подані з пропуском, визначеного ст.80 ГПК України, строку на їх подання та завірені неуповноваженою на це особою.

20 серпня 2018 року до суду від Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України поступив відзив на апеляційну скаргу, вих. №63-02/1680 від 16.08.2018 (вх. № с 0104/4793/18 від 20.08.2018), в якому відповідач заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2018 у справі №914/232/18 залишити без змін.

В обгрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що в оскаржуваному рішенні наведено повний аналіз, відповідно до вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», що свідчить про вчинення ТзОВ «Авто-Лайн» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринку, які могли призвести до обмеження конкуренції, оскільки аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об’єктивних причин для збільшення вартості проїзду на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування саме на 10 відсотків та встановлення мінімальної вартості проїзду 5 гривень в одному і тому ж періоді часу на ринку пасажирських перевезень автомобільним транспортом на міжміському внутрішньообласному маршруті №550 сполучення «Львів АС-2 – Сокаль АС» перевізниками ТзОВ «Львівське АТП – 14631» та ТзОВ «ОСОБА_2 – Лайн».

При цьому, відповідач зазначає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви є декларативними, не спростовують відповідних висновків оскаржуваного рішення, що грунтуються на встановлених ним фактичних обставинах та не враховують ні дійсного правового змісту антиконкурентних узгоджених дій, ані меж виключної компетенції органів Антимонопольного комітету України.

Окрім того, відповідач зазначає про: відповідність розміру накладеного на позивача штрафу вимогам ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; належне засвідчення поданих ЛОТВ АМК України до суду першої інстанції доказів та довільне трактування апелянтом норм ГПК України щодо доказів; безпідставність вимог позивача про визнання недійсним рішення ЛОТВ АМК України №62 в цілому, оскільки, таке прийняте також щодо ТзОВ «Львівське АТП-14631», за захистом прав і охоронюваних законом інтересів якого, відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України, може звертатись лише ТзОВ «Львівське АТП-14631».

В судове засідання прибули представники сторін.

Третя особа участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь в судових засіданнях.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 07.12.2017 Адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №62 р/к у справі №1-01-18/2017 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” (надалі – Рішення), яким (пункт 1 резолютивної частини рішення) постановлено визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівське АТП-14631” (Третя особа) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Авто-Лайн” (Позивач) збільшивши вартість (ціну) на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування саме на 10 відсотків та встановивши мінімальну вартість проїзду 5 гривень в одному і тому ж періоді часу на ринку пасажирських перевезень автомобільним транспортом на міжміському внутрішньо обласному маршруті сполученням №550 “Львів АС-2 – Сокаль АС” вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені ч.3 ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом вчинення схожих дій на ринку, які можуть призвести до обмеження конкуренції, оскільки аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій.

Пунктами 2 та 3 резолютивної частини Рішення за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане в пункту 1 резолютивної частини Рішення на третю особу та відповідача накладено штрафи в розмірі 17000,00 грн. та 68000,00 грн. відповідно.

Повідомленням від 19.12.2017 вих. №13/03-2447 відповідачем надіслано позивачу копію рішення та зазначено про необхідність сплати у двомісячний строк штрафу.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Авто-Лайн” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною вимогою до Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 62 р/к у справі № 1-01-18/2017.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Частиною 3 статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Частиною 1 статті 25 Господарського кодексу України визначено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Аналогічне за своєю суттю поняття відображено і в статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

Згідно з ст.5 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України “Про захист економічної конкуренції”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідності до ч.1 ст.7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції тощо.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (згідно з положеннями статей 1, 6, 12-1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”).

Згідно статті 27 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 30 вищевказаного Закону визначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 ст.48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду в двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Справи зі спорів, пов'язаних з оскарженням рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України, підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як зазначалось вище, рішенням Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №62 р/к від 07.12.2017 у справі №1-01-18/2017 постановлено визнати, що ТзОВ “Львівське АТП-14631” та ТзОВ “Авто-Лайн” вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені ч.3 ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом вчинення схожих дій на ринку, які можуть призвести до обмеження конкуренції, оскільки аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України “Про захист економічної конкуренції” узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема антиконкурентні узгоджені дії.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Відповідно до пунктів 8.2., 8.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” з урахуванням приписів частини третьої статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій. Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

Як вбачається з оскарженого Рішення, таке мотивоване, зокрема, такими фактичними обставинами:

- ТзОВ «Авто-Лайн» та ТзОВ « Львівське АТП – 14631» здійснюють діяльність з пасажирських перевезень автомобільним транспортом загального користування;

- маршрут №550 «Львів АС-2 – Сокаль АС» обслуговують 29 автобусів двох перевізників ТзОВ «Авто-Лайн» (24 автобуси, а саме від 3-го до 26-го графіка) та ТзОВ «Львівське АТП – 14631» (5 автобусів, а саме 1-й графік та від 27-го по 30-й графік), що підтверджується копіями договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, укладених з організатором перевезень – Львівською облдержадміністрацією;

- фактичні витрати на перевезення при виконанні вказаних графіків, обсяги транспортної роботи, кількість автобусів та кількість перевезених пасажирів у ТзОВ «Авто-Лайн» та ТзОВ « Львівське АТП – 14631» є різними, відповідно, вартість проїзду на перевезення пасажирів необхідно розраховувати на підставі фактичних витрат кожного із суб’єктів господарювання окремо;

- ТзОВ « Львівське АТП – 14631» змінювались тарифи на перевезення відповідно до наступних наказів: №18 від 14.04.2015 ( встановлено з 15.04.2015 тариф на перевезення із розрахунку 0,38 грн. за 1 пас. км без врахування ПДВ та страхового платежу 1,5%); №3 від 05.01.2017 (встановлено з 10.01.2017 тариф на перевезення із розрахунку 0,41 грн. за 1 пас. км без врахування ПДВ та страхового платежу 1%, а зміни в тарифні зони до 15 км не вносились); наказ №10 від 31.01.2017 ( внесено з 01.02.2017 часткові зміни вартості проїзду в частині тарифних зон відстанню до 15 км, а саме встановлено мінімальну вартість проїзду у розмірі 5 грн.). Відтак, ТзОВ « Львівське АТП – 14631» збільшило вартість проїзду в середньому на 10%;

- ТзОВ « Львівське АТП – 14631» надало АМК розрахунки (калькуляції) вартості перевезень пасажирів автомобільним транспортом станом на серпень 2014 року, а розрахунків за 2015 рік та для тарифів, встановлених Наказами №3 та №10 – не надало;

- ТзОВ «Авто-Лайн» змінювались тарифи на перевезення відповідно до наступних наказів: №8 від 08.04.2015 (встановлено тариф на перевезення із розрахунку 0,38 грн. за 1 пас. км без врахування ПДВ та страхового платежу); №5 від 16.01.2017 ( з 18.01.2017 встановлено тариф на перевезення із розрахунку 0,42 грн. за 1 пас. км, але не менше 5 грн. за одну поїздку). Відтак, ТзОВ «Авто-Лайн» збільшило вартість проїзду в середньому на 10%;

- ТзОВ «Авто-Лайн» надало АМК розрахунки тарифів на перевезення пасажирів за 9 місяців 2016 року, однак, чинним законодавством передбачено, що тарифи на перевезення пасажирів необхідно розраховувати на підставі річних витрат перевізника;

- впродовж провадження у справі №1-01-18/2017 калькуляції розрахунків тарифів із врахуванням фактичних річних показників кожного із суб’єктів господарювання за 2016 рік до АМК подано не було;

- відомості, отримані від ТзОВ «Авто-Лайн» та ТзОВ «Львівське АТП – 14631» вказують на відсутність об’єктивних причин для одночасного збільшення вартості (ціни) на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на 10% та встановлення мінімальної вартості проїзду 5 гривень обома перевізниками на маршруті №550;

- збільшення вартості (ціни) на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на 10 % та встановлення мінімальної вартості проїзду 5 грн. в одному і тому ж періоді часу на маршруті №550 сполученням «Львів АС-2 – Сокаль АС» не може бути пояснене інакше, ніж схожістю такої поведінки, а об’єктивні причини для таких дій перевізників відсутні;

- ТзОВ « Львівське АТП – 14631» листом б/н від 07.12.2017 визнало факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції у справі №1-01-18/2017;

- отже, ТзОВ «Авто-Лайн» та ТзОВ «Львівське АТП – 14631» без проведення відповідних розрахунків тарифів із врахуванням фактичних річних показників кожного із суб’єктів господарювання за 2016 рік, збільшивши вартість (ціну) на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування саме на 10 % та встановивши мінімальну вартість проїзду 5 гривень в одному і тому ж періоді часу, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринку пасажирських перевезень автомобільним транспортом загального користування;

- оскільки, лише ТзОВ «Авто-Лайн» та ТзОВ « Львівське АТП – 14631» надано право ( за результатами проведених конкурсів на визначення переможців на конкретних графіках та на підставі укладених договорів про організацію перевезень, укладених із організатором перевезень) здійснювати пасажирські перевезення на маршруті №550, тому, вчинені ТзОВ «Авто-Лайн» та ТзОВ « Львівське АТП – 14631» антиконкурентні узгоджені дії у вигляді схожих дій, призвели до обмеження конкуренції між даними суб’єктами господарювання на ринку з перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міжміському внутрішньообласному маршруті №550 сполученням «Львів АС-2 - Сокаль АС».

З наведеного вбачається, що Адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України при прийнятті рішення №62 р/к від 07.12.2017 у справі №1-01-18/2017, досліджено усю сукупність факторів, що впливають на поведінку суб’єктів господарювання при встановленні вартості перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, доведено відсутність об’єктивних причин для збільшення ТзОВ «Авто-Лайн» та ТзОВ « Львівське АТП – 14631» вартості (ціни) на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування саме на 10 % та встановлення мінімальної вартості проїзду 5 гривень в одному і тому ж періоді часу за відсутності калькуляції розрахунків тарифів із врахуванням фактичних річних показників кожного із суб’єктів господарювання за 2016 рік, спростовано наявність об’єктивних причин для вчинення зазначених дій, а також доведено погодженість поведінки суб’єктів господарювання та обмеження конкуренції між даними суб’єктами господарювання на ринку з перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міжміському внутрішньообласному маршруті №550 сполученням «Львів АС-2 - Сокаль АС».

З врахуванням виключних повноважень Антимонопольного комітету України щодо оцінки та кваліфікації дій суб’єктів господарювання як відповідного порушення, доводи відповідача стосовно протиправної узгодженої поведінки ТзОВ «Авто-Лайн» та ТзОВ «Львівське АТП – 14631» позивачем не спростовані, а підстави, на яких грунтуються позовні вимоги не містять визначених ч.1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» обставин для зміни, скасування чи визнання недійсними рішення ЛОТВ АМК України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 62 р/к у справі № 1-01-18/2017 в цілому, тоді як таке стосується не лише прав та обов’язків позивача, але й третьої особи, яка, відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України, має право самостійно звернутись до суду за захистом своїх прав.

Тведження апелянта про те, що заява від імені ТзОВ «Львівське АТП-14631» від 07.12.2017 не може бути єдиним доказом антиконкурентних узгоджених дій або узгодженого формування ціни ТзОВ «Авто-Лайн» та ТзОВ «Львівське АТП-14631», у зв’язку з тим, що представник третьої особи діяла з перевищенням повноважень з прямою вигодою для третьої особи, колегія суддів не вважає підставою для скасування Рішення, оскільки повноваження представника ТзОВ «Львівське АТП-14631» на подання та підпис заяв при розгляді справи №1-01-18/2017 підтверджується наявною в матеріалах справи довіреністю №12-1283 від 04.12.2017 (Т.1, а.с.87), а висновки АМК про вчинення позивачем та третьою особою порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій грунтується не лише на вказаній заяві ТзОВ «Львівське АТП-14631», а на підставі дослідження усієї сукупності факторів, що впливають на поведінку суб’єктів господарювання.

Посилання апелянта на підняття позивачем та третьою особою вартості проїзду в різний час і на різну суму спростовується наявними в матеріалах справи наказами ТзОВ «Авто-Лайн» ( №8 від 08.04.2015 та №5 від 16.01.2017) та ТзОВ « Львівське АТП – 14631» (№18 від 14.04.2015, №3 від 05.01.2017 та №10 від 31.01.2017), якими підтверджується збільшення вартості перевезення пасажирів на міжміському внутрішньообласному автобусному маршруті №550 сполученням «Львів АС-2 – Сокаль АС», а саме встановлення мінімальної вартості проїзду 5 гривень та підвищення вартості проїзду приблизно на 10 % в одному і тому ж періоді часу з 10 січня по 01 лютого 2017 року. При цьому, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено необхідності доведення факту одночасного здійснення суб’єктами господарювання відповідних дій для їх кваліфікації як антиконкурентної узгодженої поведінки.

З приводу посилання скаржника на відсутність розрахунку розміру штрафу при прийнятті оскаржуваного рішення колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачене п. 1 статті 50 цього Закону (антиконкурентні узгоджені дії), накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з оскаржуваного Рішення №62 р/к від 07.12.2017 та Податкової декларації з податку на прибуток підприємства ТзОВ «Авто-Лайн», дохід позивача за 2016 рік склав 17 480 552 грн., а оскаржуваним рішенням АМК на позивача накладено штраф у розмірі 68 000 грн. При цьому, при визначенні розміру штрафу, відповідачем враховано факт невизнання позивачем вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вчинення такого порушення вперше та не створення ним перешкод у розгляді справи.

Відтак, при визначенні розміру штрафу Відділення діяло в межах чинного законодавства України про захист економічної конкуренції та не перевищило визначеного ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» граничного розміру штрафу.

Окрім того, колегія суддів не погоджується з твердженням апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, оскільки відповідач подав суду докази у справі в межах визначеного ч.3 ст. 80 ГПК України строку (разом з поданням відзиву на позовну заяву), а повноваєження на засвідчення копій документів відповідача ОСОБА_5 підтверджуються наказом відповідача від 04.07.2017 №100/к та витягом з посадової інструкції начальника відділу організаційної роботи та управління персоналу відповідача.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для скасування рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 62 р/к у справі №1-01-18/2017.

Позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами у справі обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі, а відтак вони не спростовують правомірної позиції суду першої інстанції.

При цьому колегією суддів враховано позицію,зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі “Серявін та інші проти України”, де зазначено, що суд згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2018, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2018 у справі №914/232/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Лайн” – без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 28.09.2018

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Плотніцький Б.Д.