Постанова № 76755375, 24.09.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2018 р. Справа №914/1633/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Кіра М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської міської ради за № 2901/вих-860 від 30.10.2017р. (вх. № 01-05/5228/17 від 07.11.2017р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2017р. (суддя Синчук М.М.; повний текст рішення складено 29.09.2017р.)

у справі № 914/1633/17

за позовом: Фермерського господарства “Рисовський”

до відповідача: Львівської міської ради

про відшкодування завданої шкоди,

за участю:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_2 – представник (довіреність № 2901/вих-62 від 18.01.2018р.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

07.08.2017р. Фермерське господарство “Рисовський” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про стягнення 56,5 мінімальних заробітних плат завданої шкоди.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.09.2017р. у справі №914/1633/17 (суддя Синчук М.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Львівської міської ради на користь Фермерського господарства “Рисовський” 39218,00 грн. моральної шкоди. Стягнуто з Львівської міської ради 558,18 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог (а.с. 53-63, т. 1).

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив наявність усіх елементів складу правопорушення для застосування такого виду відповідальності як стягнення моральної шкоди, що також встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016р. у справі 914/340/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016р. Зокрема, судами зазначено, що беззаперечним доказом вчинення Львівською міською радою правопорушення є невиконання постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014р. у справі № 450/4743/13-а, якою визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо не розгляду протягом 10-років заяв позивача про надання в оренду земельних ділянок, розташованих у м.Львові на проспекті ОСОБА_3, 109, площами 38 кв.м та 15 кв.м. Разом з тим, при визначенні розміру моральної шкоди, суд виходив з розміру однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць завданої шкоди, за період з листопада 2015 року по червень 2017 рік. Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 39218,00грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 116700,00грн. у вигляді неотриманого доходу від реалізації виробленої продукції бджільництва, суд зазначив таке. Враховуючи, що предметом спору є стягнення шкоди у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) внаслідок протиправної поведінки відповідача, позивачу необхідно було довести склад цивільного правопорушення, його підстави та розмір неодержаних доходів, що ним зроблено не було.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. (головуючий-суддя Бонк Т.Б., судді: Кравчук Н.М., Якімець Г.Г.) задоволено апеляційну скаргу Львівської міської ради. Рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2017 у справі № 914/1633/17 скасовано в частині задоволення позову про стягнення з Львівської міської ради на користь ФГ “Рисовський” 39218,00 грн. моральної шкоди. В цій частині ухвалено нове рішення. Відмовлено у позові ФГ “Рисовський” до Львівської міської ради про стягнення 39218,00 грн. моральної шкоди. В решті рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2017 у справі № 914/1633/17 залишено без змін (а.с. 133-147, т.1).

Постановою Верховного Суду від 03.07.2018р. скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. Справу № 914/1633/17 передано на новий розгляд до Львівської апеляційного господарського суду (а.с. 61-66, т.2).

Верховний Суд у постанові від 03.07.2018р. зазначив, що, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд належним чином дослідив та надав оцінку відповідним обставинам, встановленим у судовому рішення у справі №450/4743/13-а, з’ясувавши в тому числі у якому статусі та для захисту яких прав та інтересів позивач звертався у вказаній справі. Водночас, поза увагою суду апеляційної інстанції залишились дослідження та надання правової оцінки обставинам справи, встановленим у рішенні господарського суду Львівської області від 17.01.2012р., на яке також послався позивач як на підставу своїх вимог. Суд не дослідив цього доказу, не надав йому належної оцінки та не з’ясував статус, в якому позивач брав участь у справі, в якій ухвалено це судове рішення, та з метою захисту яких прав та інтересів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У своїй апеляційній скарзі від 30.10.2017р. на рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2017р. у справі №914/1633/17, Львівська міська рада просить скасувати зазначене судове рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, звертає увагу, що задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення на користь ФГ «Рисовський» (тобто на користь юридичної особи) моральної шкоди в порядку ст.23 ЦК України, суд першої інстанції не зазначив, яких саме негативних наслідків зазнав позивач як юридична особа, оскільки у своєму позові позивач описує свої фізичні страждання саме як фізична особа. Скаржник зазначає, що з огляду на приписи ст.23 ЦК України стягнення моральної шкоди на користь юридичної особи може відбутися виключно у випадку завдання шкоди діловій репутації юридичної особи, проте така аргументація відсутня у рішенні суду. На думку скаржника, суд першої інстанції при винесенні даного рішення мав би посилатися на чіткі докази настання такої шкоди для юридичної особи, а нез`ясування судом таких обставин з огляду на те, що такі обставини вже ніби - то встановлені Львівським апеляційним господарським судом у постанові від 29.06.2016 року у справі № 914/340/15 є недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ФГ «Рисовський» не надавало письмового відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Позивач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, подав заяву б/н від 24.09.2018р., в якій просить відкласти розгляд справи на інший день, в зв`язку з перебуванням на лікуванні та неможливістю взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 24.09.2018р.

Представник відповідача заперечив щодо відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, порадившись, вирішила заяву відхилити з огляду на те, що вона не підтверджена жодними доказами. Поважність причин неможливості явки в судове засідання має бути обґрунтована документально.

Крім того, ухвалою від 11.09.2018р. суд не визнавав обов’язковою явку в судове засідання представників сторін. Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності позивача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно Розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 12.03.1993 року “Про державну реєстрацію статутів підприємств” проведено державну реєстрацію статуту Фермерського господарства (ФГ) “Рисовський” (с.Зубра), головою якого є ОСОБА_4 (а.с. 24, т.1). У позовній заяві позивач зазначив, що маючи бажання займатись фермерським господарством ним збудовано теплицю площею 450 кв.м та перевізні бджоло павільйони.

Як встановлено судом, Фермер ОСОБА_4 звертався до Львівської міської ради із заявами на отримання в оренду земельних ділянок для влаштування торгових приміщень для реалізації виробленої ним продукції, які з 15.11.2001р. по 17.01.2012р. відповідач не розглядав.

Оскільки підставою позову у даній справі позивач зазначає завдану йому відповідачем шкоду внаслідок нерозгляду заяв про надання земельної ділянки та невиконання відповідачем рішень суду, то апеляційний суд вважає за необхідне проаналізувати обставини справи, встановлені рішеннями судів, що мають значення для даної справи.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.01.2012р. у справі №5015/6840/11 визнано порушеним право Фермерського господарства “Рисовський” та ПП ОСОБА_4 на розгляд заяви про надання в оренду земельної ділянки та надання обґрунтованої відповіді. Дане рішення набрало законної сили.

29.02.2012р. фермер ОСОБА_4 звернувся до Голови Львівської міської ради з заявою від 27.02.2012р., у якій зазначив, що рішенням господарського суду Львівської області від 17.01.2012р. у справі № 5015/6840/11 визнано порушеним право ФГ «Рисовський» на розгляд заяви про надання в користування земельної ділянки, згідно проектних пропозицій, та надання обґрунтованої відповіді та просить надати йому в користування земельну ділянку площею 15 кв.м на проспекті ОСОБА_3, 109 на правах (суперфіцію, власності, оренди) в частині, де не розташовані вікна і вхід в існуюче приміщення і дозволити реконструкцію частини галереї торгового центру по представленому проекту під приміщення торгівлі продуктами бджільництва (а.с. 10, т.1).

Також, 29 лютого 2012 року фермер ОСОБА_4 звернувся із заявою (реєстраційний №3-9-5954) до Львівської міської ради, у якій зазначив, що рішенням господарського суду Львівської області від 17.01.2012 року у справі № 5015/6840/11 визнано порушеним право підприємця на розгляд заяв про надання земельної ділянки в користування та надання обґрунтованої відповіді, а оскільки, заяви, які подані 20.07.2006 року та 23.10.2006 року міською радою не розглянуто, підприємець просив надати в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства з метою встановлення павільйону торгівлі власною квітковою продукцією площею 38 кв.м (площа павільйону 12 кв.м) (встановлено з рішення Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року у справі №914/340/15). Зазначена заява у матеріалах даної справи - відсутня.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 р. у справі №450/4743/13-а (залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 р. у справі №876/4359/15), визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_4 про надання йому земельної ділянки площею 38 кв.м. на проспекті ОСОБА_3 у м. Львові по представленому погодженому проекту та земельної ділянки площею 15 кв.м під реконструкцію частини галереї торгового центру на пр. Червоної Калини, 109 у м. Львові по договору суперфіцію, згідно представленого проекту. Поновлено порушені права ОСОБА_4 та зобов’язано Львівську міську раду розглянути заяви ОСОБА_4 щодо передачі в оренду: земельної ділянки площею 38 кв.м на пр. Червоної Калини, 109 у м. Львові по представленому погодженому проекту та земельної ділянки площею 15 кв.м. під реконструкцію частини галереї торгового центру на пр. Червоної Калини, 109 у м.Львові по договору суперфіцію, згідно представленого проекту (а.с. 105-107, т.1).

03 лютого 2015 року, ФГ «Рисовський» звернулося до господарського суд Львівської області з позовом до Львівської міської ради про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди. Рішенням господарського суду Львівської області від 18.11.2015р. у справі №914/340/15 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог про відшкодування завданої шкоди.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2015 року у справі № 914/340/15 скасовано щодо відмови в позові в частині стягнення 6090 грн. моральної шкоди. В цій частині прийнято нове рішення, позов задоволено. В решті рішення суду залишено без змін.

При прийнятті вказаної постанови суд встановив, що беззаперечним доказом вчинення Львівською міською радою правопорушення є невиконання постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 р. у справі №450/4743/13-а, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 р. у справі №876/4359/15 про визнання протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо не розгляду протягом 10-ти років заяв позивача про надання в оренду земельних ділянок у м.Львові на проспекті ОСОБА_3, 109, площами 38 кв.м. та 15 кв.м.

При цьому, бездіяльність відповідача визначена не у ненаданні земельних ділянок, а у не розгляді (неповідомленні про результати розгляду поданих заяв), що мало наслідком невідомість перспективи діяльності фермерського господарства і відповідно завдало певної моральної шкоди позивачу.

Крім того, суд апеляційної інстанції у справі №914/340/15, погодився з доводами позивача, які стосуються того, що позивач поніс моральну шкоду у зв’язку з невиконанням відповідачем постанови Пустомитівського районного суду Львівської області. Апеляційний господарський суд задоволив позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди за період 6 місяців (з червня по жовтень 2015 року включно) в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць завдання шкоди.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016р. у справі № 914/340/15 залишено без змін.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідач не надав доказів виконання рішення господарського суду Львівської області від 17.01.2012 р. у справі №5015/6840/11 та постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 р. у справі №450/4743/13-а.

При винесенні постанови колегія суддів враховує таке.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відшкодування моральної шкоди передбачено статтею 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Приписами частин 1, 2 статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до матеріалів справи предметом спору в даній справі є вимога Фермерського господарства «Рисовський» про стягнення з Львівської міської ради моральної шкоди за не розгляд заяви і невиконання рішення Пустомитівського районного суду з листопада 2015 року по червень 2017 рік в розмірі 64000,00грн., а також матеріальної шкоди, як неотриманого доходу від продажу бджолопродукції у розмірі 116700,00грн.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що невиконання відповідачем рішення господарського суду Львівської області від 17.01.2012р. у справі № 5015/6840/11, та постанови Пустомитівського районного суду від 25.12.2014р. у справі № 450/4743/13-а, завдає позивачу моральної шкоди, яка полягає в глибоких переживаннях в зв`язку з позбавленням реалізації своїх прав та життєвих планів, порушенні нормальних життєвих зв`язків, що вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, погіршення відношення з оточуючими людьми, порушення втручання у право власності, вчинення дій спрямованих на зниження престижу і довіри до діяльності позивача та інших немайнових прав позивача.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Львівської області від 17.01.2012р. у справі № 5015/6840/11, визнано порушеним право ФГ «Рисовський» та ПП ОСОБА_4 на розгляд заяви про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства та надання обгрунтованої відповіді. Постановою Пустомитівського районного суду від 25.12.2014р. у справі № 450/4743/13-а, задоволено адміністративний позов ОСОБА_4 до Львівської міської ради і визнано бездіяльність по розгляду заяв та зобов`язано розглянути заяви. Вказані судові рішення набрали законної сили.

З аналізу матеріалів даної судової справи та пояснень представника Львівської міської ради суд апеляційної встановив, що рішення господарського суду Львівської області від 17.01.2012 р. у справі №5015/6840/11 та постанова Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 р. у справі №450/4743/13-а відповідачем не виконані.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно поданого розрахунку матеріальної та моральної шкоди, позивач проводить розрахунок розміру заявленої до стягнення моральної шкоди з відповідача за період з листопада 2015 року по червень 2017 року з врахуванням розміру однієї заробітної плати станом на 01.01.2017р. в розмірі 3200,00 грн. та помноженого на період часу, протягом якого не виконано рішення суду, зокрема 20 місяців (3200,00 грн. * на 20 місяців = 64000,00грн.) (а.с. 9, т.1).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір мінімальної заробітної плати у період з листопада 2015 року по червень 2017 року становив: з 01.09.2015р. по 30.04.2016р. – 1378,00 грн.; з 01.05.2016р. по 30.11.2016р. – 1450,00 грн.; з 01.12.2016р. по 31.12.2016р. – 1600,00 грн. та з 01.01.2017р. до теперішнього часу 3200,0 грн. Відтак, за період з листопада 2015 року по червень 2017 рік включно, виходячи з однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць завданої шкоди до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає моральна шкода в розмірі 39218,00грн., яка правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо вимог про стягнення 116700,00 грн. матеріальної шкоди у вигляді неотриманого доходу від реалізації продукції бджільництва, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України передбачають відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Однак, необхідною умовою для стягнення шкоди, завданої внаслідок неправомірних рішень органу місцевого самоврядування, є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. У разі відсутності хоча б одного з наведених елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. При цьому, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку матеріальної та моральної шкоди, для розрахунку суми неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач використав середньостатистичні показники та ринкові ціни (жодних доказів на підтвердження вказаних показників та ринкових цін до матеріалів справи не долучив). Також, в розрахунку посилається на довідки статистики, які до матеріалів справи долучено не було (а.с. 9, т.1).

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що розмір матеріальної шкоди 116700, 00грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання доходу позивачем, тоді як теоретична можливість одержання доходів не може бути підставою для стягнення такої.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача щодо не розгляду заяви та завданою позивачу матеріальною шкодою. Тобто, позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для застосування такої міри відповідальності, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення майнової шкоди.

На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2018р., щодо надання правової оцінки обставинам справи, встановленим у рішенні господарського суду Львівської області від 17.01.2012р., колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що рішенням господарського суду Львівської області від 17.01.2012р. у справі №5015/6840/11 визнано порушеним право Фермерського господарства “Рисовський” та ПП ОСОБА_4 на розгляд заяви про надання в оренду земельної ділянки та надання обґрунтованої відповіді. Дане рішення набрало законної сили.

Зокрема, місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем на заяву позивача-1 щодо ненадання відповіді на звернення від 21.06.2007р.№3-Р-27435 повідомлено, що листом від 10.08.2007р. №15121/2403 адресата було повідомлено про розгляд вищевказаного звернення та додатково повідомлено, що питання затвердження правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові і порядок надання дозволів на розміщення об’єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах і схем та переліків розміщення малих архітектурних форм на території м.Львова було включено в порядок денний сесії міської ради від 15.11.2007р., проте, розгляд даного питання перенесено на чергове засідання міської ради.

Разом з тим, суд констатував, що в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані докази надання відповідачем позивачу-1 чи позивачу-2 відповіді від 10.08.2007р. №15121/2403 на звернення від 21.06.2007р.№3-Р-27435, чи повідомлення позивачів про розгляд питання щодо надання позивачу-1 чи позивачу-2 в оренду земельної ділянки. Відтак, дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо визнання безпідставною відмови в оренді земельної ділянки підлягає до задоволення в частині визнання порушеного права позивача-1 та позивача-2 на розгляд заяви та надання обґрунтованої відповіді.

Скаржник зазначає, що з огляду на приписи ст. 23 ЦК України стягнення моральної шкоди на користь юридичної особи може відбутися виключно у випадку завдання шкоди діловій репутації юридичної особи, проте така аргументація відсутня у рішенні суду. На думку скаржника, суд першої інстанції при винесенні даного рішення мав би посилатися на чіткі докази настання такої шкоди для юридичної особи. Також покликається на незазначення судом першої інстанції, яких саме негативних наслідків зазнав позивач як юридична особа, при тому що у своєму позові позивач описує свої фізичні страждання як фізична особа. Проте, на думку колегії суддів, ці доводи не мають вирішального значення для даного спору та не впливають на правильність і законність судового рішення.

Так, у позові Фермерське господарство «Рисовський» виступає як юридична особа. Засновником і головою цієї юридичної особи є фермер ОСОБА_4, який зазнав моральних і фізичних страждань внаслідок порушення відповідачем протягом тривалого часу права створеного ним фермерського господарства на розгляд заяв та надання обґрунтованої відповіді.

Розмежування термінів «юридична» та «фізична» особи у класичному розумінні цих визначень, наведених в Цивільному кодексі України, щодо даного спору не видається правильним.

З огляду на усі вищеописані обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що скаржник не обґрунтував своїх доводів належними і допустимими в розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Львівської міської ради за № 2901/вих-860 від 30.10.2017р. (вх.№01-05/5228/17 від 07.11.2017р.) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2017 у справі №914/1633/17 – без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Гриців В.М.

ОСОБА_1