Постанова № 76755360, 27.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. Справа №920/98/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу позивача – Департаменту патрульної поліції, м.Київ, (вх.№1431С/1-40) на рішення Господарського суду Сумської області від 29.05.2018 року по справі №920/98/18,

за позовом Департаменту патрульної поліції, м.Київ,

до Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради, м.Суми,

про стягнення 7070,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 7070,00 грн. матеріальної шкоди на підставі статей 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.05.2018 року у справі №920/98/18 (повний текст складено 04.06.2018 року, суддя Спиридонова Н.О.) у задоволені позовних вимог відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, а також на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.05.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що докази на підтвердження того, що подія, під час якої було пошкоджено службовий автомобіль Департаменту патрульної поліції, стала можлива в результаті бездіяльності Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради у сфері благоустрою міста, є належними та допустимими і дають можливість дійти висновку щодо задоволення позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 року відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи – за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач – разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлень відділення зв’язку, копію ухвали суду від 01.08.2018 року учасниками справи отримано 06.08.2018 року.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу (вх.№6514 від 21.08.2018 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв’язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

У ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Благоустрій населених пунктів передбачає: розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об’єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об’єктів, організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об’єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення (ст. 2 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Статтею 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:

1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів;

2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;

3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб’єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об’єктів благоустрою.

Згідно п. 9 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об’єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об’єктів тощо.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов’язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Фінансування місцевих програм з благоустрою населених пунктів проводиться за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами благоустрою є, зокрема, зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об’єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до п.п. 10 п. 1 ст. 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягуються особи, винні у неналежному утриманні об’єктів благоустрою.

Рішенням Сумської міської ради від 30.03.2016 року №530-МР затверджено Положення про департамент інфраструктури міста Суми Сумської міської ради, яким регламентована компетенція даного виконавчого органу ради.

Згідно п. 1.6 Положення департамент є виконавчим органом сумської міської ради та самостійною юридичною особою, що забезпечує організацію здійснення власних повноважень та делегованих повноважень органів виконавчої влади, визначених підпунктами 1, 4, 5, 7 пункту “а” та підпунктом 2 пункту “б” статті 27, підпунктами 5, 8 пункту “а” статті 28, підпунктом 3 пункту “а” статті 29, підпунктами 1, 2, 3, 4 ,5, 6, 7, 10, 11, 12, 14, 15, 16 пункту “а” та підпунктами 1, 2, 5 пункту “б” статті 30, підпунктами 1, 2, 3 пункту “а” та підпунктами 1, 7, 7-1, 11, 12 пункту “б” частини першої та частиною другою статті 33, підпунктом 1 пункту “б” частини 1 статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до п. 3.1.8, п. 3.1.9 Положення основними завданнями Департаменту є здійснення заходів з благоустрою міста у межах комунального замовлення. Обстеження та видалення зелених насаджень.

Забезпечує, як компетентний орган з питання видалення зелених насаджень, функціонування постійно діючої комісії з питань обстеження та видалення зелених насаджень на території міста та визначає їх відновну вартість (п. 3.2.38 Положення).

Таким чином, Департамент інфраструктури міста, відповідно до повноважень, визначений як компетентний орган з питання видалення зелених насаджень, що діє у порядку передбаченому нормами чинного законодавства, а саме: відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року №1045 «Про затвердження «Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах» (далі – Порядок №1045) передбачено порядок згідно якого здійснюється видалення зелених насаджень.

Рішенням Сумської міської ради від 26.12.2014 року №3853-МР затверджені Правила благоустрою міста Суми.

Вищевказані Правила визначають порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою міста Суми, регулюють права та обов'язки учасників правовідносин у сфері благоустрою території міста, визначають здійснення ефективних і комплексних заходів утримання території населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об’єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об’єктів, створення умов для реалізації прав та виконання обов’язків суб’єктами у сфері благоустрою населених пунктів. Правила зазначають організацію належного утримання та раціонального використання території, будівель, інженерних споруд та об’єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Відповідно до п.п. 1 п. 3.1 розділу 3 Правил благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території міста Суми.

Правилами благоустрою встановлено, що відповідальність за збереження зелених насаджень, догляд за ними, видалення сухостійних, пошкоджених хворобами та шкідниками зелених насаджень, знищення бур’янів покладається на: 1) балансоутримувачів об'єктів благоустрою державної чи комунальної власності; 2) установи, організації, підприємства на своїх та прилеглих територіях; 3) власників чи користувачів земельних ділянок, які відведені під будівництво; 4) осіб, уповноважених органом місцевого самоврядування, на безхазяйних територіях, пустирях; 5) власників або користувачів приватних садиб і прилеглих до них територій.

Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно вказаних Правил, орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 13 та п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об’єктів благоустрою населених пунктів належать прибудинкові території, а елементами благоустрою є, зокрема, зелені насадження на прибудинкових територіях.

Відповідно до ст. 25 та ч. 7 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Водночас, згідно з п. 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року №105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27.07.2006 року за №880/12754, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є:

на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів;

на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства;

на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій;

на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування;

на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного Кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим їм фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У ст. 1166 Цивільного кодексу України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за завдану шкоду та підстави її виникнення. Так для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) наявність шкоди, яка полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, або у зменшенні майнової сфери потерпілого;

б) протиправна поведінка (дія, бездіяльність) заподіювача шкоди, що означає порушення особою вимог правової норми;

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою;

г) вина, яка може проявлятись у формі умислу та/або необережності.

Згідно п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Отже, чинним законодавством України встановлено, що підставою для відшкодування завданої майнової шкоди є протиправна діяльність (бездіяльність) заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини.

У позовній заяві зазначено, що 26.04.2017 року близько 12 год. 27 хв. поблизу будинку №7 по вулиці Металургів у м.Суми на службовий автомобіль Toyota Prius, номерний знак 2325 (на синьому фоні), що належить позивачу, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХТ975993 впала гілка дерева, розташованого поблизу будинку №13 по вулиці Металургів у м.Суми та спричинила пошкодження вітрового скла автомобіля. Зазначений факт підтверджується матеріалами журналу єдиного обліку Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області №19409 від 26.04.2017 року.

Розмір спричиненої шкоди позивач обґрунтовує висновком експертного дослідження №19/119/9-4/346е від 12.10.2017 року Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, відповідно до якого вартість матеріального збитку становить 7070,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2017 року Управлінням патрульної поліції в м.Суми Департаменту патрульної поліції направлено лист №11440 до Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради з метою встановлення суб’єкта господарювання у якого перебуває на балансі об’єкт благоустрою на прибудинковій території по вул. Металургів, 13, м.Суми, а також отримання інформації щодо обстеження зелених насаджень працівниками Департаменту протягом 2016-2017 років.

Листом №4237/05.01.0106 від 14.12.2017 року Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради надав відповідь на лист відповідача від 06.12.2017 року, в якій зазначив, що житловий будинок за адресою по вул.Металургів, 13, м.Суми обслуговується та утримується. Дерева, кущі та газони цієї земельної ділянки не являються об’єктами благоустрою і не обліковуються, ні за департаментом інфраструктури міста, ні за іншими юридичними чи фізичними особами, оскільки вони висаджувались мешканцями даного житлового будинку у 80-х роках минулого століття. Крім того, відповідач повідомив, що у 2017 році обстеження зелених насаджень за цією адресою комісією департаменту інфраструктури міста не проводилось, так як для цього не було підстави (заяви від юридичної або фізичної особи). Крім того, відповідач додав до листа копію акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню від 07.07.2016 року.

З акту №183 від 07.07.2016 року обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню вбачається, що комісією були оглянуті зелені насадження за адресою: м.Суми, вул. Металургів 15, 17, 13 з переліком зелених насаджень, що підлягають видаленню, за яким підлягали видаленню дерева біля будинків №15, №17 (а.с. 41-42).

Тобто, дерево, з якого відламалася і впала на автомобіль позивача гілка, видаленню не підлягало.

За даними Сумського обласного центру з гідрометеорології, вказаними у листі від 24.05.2017 року №03-36/6/137 26.04.2017 року максимальна швидкість вітру становила 21м/с, а згідно «Настанови по службі прогнозів та попереджень про небезпечні і стихійні явища погоди» така швидкість вітру відноситься до небезпечних метеорологічних явищ.

Як зазначає відповідач, за період з 01.01.2017 року по 26.04.2017 року жодних звернень, заяв та повідомлень щодо необхідності обрізання гілок чи самого дерева, що знаходиться на прибудинковій території біля будинку №13 по вул. Металургів до Департаменту інфраструктури міста не надходило.

З тексту висновку ДОП Сумського відділу поліції від 04.05.2017 року вбачається, що в ході проведення перевірки повідомлення від Скрипченко були допитані гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 які повідомили, що коли вони знаходились за адресою м.Суми, вул. Металургів, 7 під час оформлення ДТП працівниками поліції то на їх службовий автомобіль Toyota Prius д.н. 2325 під час сильного вітру зламалась гілка та впала на автомобіль, при цьому пошкодила лобове скло (а.с. 13-14).

У протоколі огляду місця події від 26.04.2017 року встановлено, що автомобіль Toyota Prius, номерний знак 2325, розташований передньою частиною в сторону буд 7А (дитячий садок) по вул. Металургів з правого боку буд. 9, задньою частиною направлений до проїзної частини вул. Металургів. Відстань між дорогою та автомобілем близько 50 м.

Як зазначає відповідач, посадовими особами департаменту інфраструктури 26.04.2017 року здійснено виїзд до місця події, де встановлено, що під час сильного вітру від дерева відкололась невелика гілка, яка впала біля буд.13 по вул. Металургів, при цьому патрульний автомобіль знаходився далеко від місця падіння, як і зазначено в протоколі огляду місця події.

У матеріалах справи відсутні фото з місця пригоди. Проте, в додатку 1 до висновку експертного дослідження №19/119/9-4/346е міститься зображення пошкодження автомобіля, і з них не вбачається, що автомобіль пошкоджено саме у зв’язку із падінням гілки з дерева, як зазначено у позові, а не щось інше. У протоколі огляду місця події також не зазначено стан дерева, лише підтверджено факт сильного вітру.

Відповідно до п. 2 Порядку №1045 видалення зелених насаджень здійснюється у разі: будівництва об’єкта архітектури на підставі документів, визначених частиною першою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів; ліквідації аварійної ситуації на інженерних мережах населеного пункту; відновлення світлового режиму в житловому приміщенні, що затіняється деревами; проведення ремонтних та експлуатаційних робіт в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі, на трансформаторній підстанції і розподільному пункті системи енергопостачання, мережі водо-, теплопостачання та водовідведення, телекомунікаційній і кабельній електромережі; досягнення деревом вікової межі; провадження господарської діяльності на території розсадників з вирощування декоративних дерев та кущів; ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації.

Пунктом 3 Порядку №1045 передбачено, що видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється: за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7-10 цього Порядку). Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява про видалення зелених насаджень, подана юридичною чи фізичною особою.

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, які б свідчили про можливу аварійність дерева, яке пошкодило автомобіль позивача, або було відомо про неналежний його стан (скарги мешканців будинку, перехожих тощо), що зобов’язувало б відповідача провести спеціальне дослідження цього дерева, оскільки в день падіння гілки з дерева мали місце поривчасті вітри швидкістю 21 м/с (швидкість вітру 15-24 м/с вважається небезпечним явищем).

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) та збитками. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки (бездіяльності). Разом з тим, за відсутності хоча б одного з усіх елементів складу – відповідальність не настає.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про не доведення позивачем факту заподіяння шкоди діями (бездіяльністю) відповідача, вини відповідача у неналежному утриманні об’єктів благоустрою та протиправності його дій (бездіяльності), безпосереднього причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) відповідача та спричиненою позивачу шкодою у зв’язку з падінням гілки дерева, яка за твердженнями заявника спричинила пошкодження вітрового скла автомобіля. Тобто позивачем не обґрунтовано та не доведено належним чином складу всіх елементів для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно у задоволені позовних вимог відмовив.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки судового рішення, що оскаржується, та не впливають на них. Так, посилання скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів та не направлені на спростування обставин, які покладені в основу судового рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв’язку з чим апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Сумської області від 29.05.2018 року по справі №920/98/18 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 13, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 29.05.2018 року по справі №920/98/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Ільїн О.В.