Постанова № 76755345, 25.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Справа № 915/244/18

м.Одеса, проспект Шевченка,29

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів Л.О. Будішевської, С.В. Таран

при секретарі судового засідання І.М. Станковій

за участю представників сторін:

від ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – за довіреністю;

від прокуратури – ОСОБА_3 – прокурор відділу прокуратури Одеської області;

від РВ Фонду держмайна України по Миколаївській області - ОСОБА_4 – за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду Миколаївської області від 26 червня 2018 року

у справі №915/244/18

за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області

до ОСОБА_1

про розірвання договору та повернення державного майна

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_5

час і місце ухвалення рішення: 26.06.2018р., 16.19год., м. Миколаїв, господарський суд Миколаївської області, зала судових засідань №1,

повний текст рішення складений 27.06.2018р.

Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 25.09.2018р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

23.03.2018р. заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (надалі – позивач, РВ ФДМУ по Миколаївській області, Фонд) з позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд:

- розірвати договір від 02.08.2006р. №8-Д купівлі-продажу (приватизації) державного майна об’єкта незавершеного будівництва, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ОСОБА_1;

- зобов’язати ОСОБА_1 повернути об’єкт незавершеного будівництва “Піонерський табір” в с.Рибаківка Березанського району Миколаївської області у державну власність в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області за актом приймання-передачі.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 02.08.2006р. між Фондом (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір №8-Д купівлі-продажу (приватизації) державного майна об’єкта незавершеного будівництва – «Піонерський табір», розташований у с.Рибаківка Березанського району Миколаївської області (надалі – Договір №8-Д). За умовами ОСОБА_6 №8-Д (п.5.3) відповідач зобов’язався завершити будівництво, як об’єкта сімейного відпочинку та ввести в експлуатацію протягом 5 років від дати нотаріального посвідчення договору; забезпечувати дотримання санітарних та екологічних норм під час добудови об’єкта та введення його в експлуатацію (п.5.6). До договору №8-Д в подальшому вносились зміни, в останнє – договором від 08.08.2014р., яким продовжено термін добудови об’єкта до 01.08.2017р. та передбачено обов’язок покупця після введення в експлуатацію створення 20 робочих місць у міжсезонний період та 60 робочих місць у курортний сезон.

23.11.2017р. Фондом було здійснено перевірку виконання відповідачем умов договору №8-Д (ОСОБА_7 перевірки від 23.11.2017р.) та встановлено невиконання відповідачем умов договору в частині добудови об’єкта, введення його в експлуатацію, створення робочих місць та дотримання санітарних норм під час добудови об’єкта. За умовами договору (пункти 7.4, 11.3) продавець має право на розірвання договору у разі невиконання покупцем своїх зобов’язань за договором; договір може бути розірваний за рішенням суду.

Саме невиконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань за ОСОБА_6 №8-Д зумовило звернення прокурора до суду із даним позовом.

З посиланням на норми ст.611, ч.2 ст.651 ЦК України, ст.ст.283,287 ГК України, ст.27 ЗУ «Про приватизацію державного майна», ст.19 ЗУ «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою місцевого господарського суду від 28.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

07.05.2018р. відповідач подав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У відзиві зазначено, що в позовній заяві не наведено достатніх підстав для розірвання договору; відповідачем не завдано шкоди встановленим порушенням, а позивачем не надано доказів реальності вартості понесених збитків та упущеної вигоди від підписання ОСОБА_6; відповідача не було ознайомлено з ОСОБА_7 перевірки від 23.11.2017р.

15.05.2018р. прокурор та позивач подали місцевому господарському суду відповіді на відзив ОСОБА_1

29.05.2018р. відповідач подав господарському суду Миколаївської області заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких додатково зазначив, що ОСОБА_7 перевірки від 23.11.2017р. не є належним доказом у справі, оскільки не відповідає формі ОСОБА_7, затвердженого наказом Фонду держмайна України від 09.04.2012р. №472. Крім того, з огляду на норми ч.2 ст.27 ЗУ «Про приватизацію державного майна» порушення визначених у договорі умов може бути зафіксоване протягом 5 років, а ОСОБА_7 від 23.11.2017р. фіксує невиконання покупцем зобов’язань за договором станом на 23.11.2017р., тобто вже за межами визначеного законодавством строку.

Ухвалою місцевого господарського суду від 29.05.2018р. закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду.

26.06.2018р. ОСОБА_1 подав суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності, в якій з посиланням на норми ст.267 ГПК України зазначив, що Фонд дізнався про порушення своїх прав ще в 2011 році – сплив 5-ти річного строку, протягом якого відповідач зобов’язався завершити будівництво, загальний строк позовної давності у три роки щодо виконання умов договору №8-Д сплив 02.08.2014р., проте позов поданий до суду лише 23.03.2018р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.06.2018р. (суддя Смородінова О.Г.) позовні вимоги задоволено - розірвано договір №8-Д купівлі-продажу (приватизації) державного майна об’єкта незавершеного будівництва, укладений 02.08.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ОСОБА_1; зобов’язано відповідача повернути об’єкт незавершеного будівництва «Піонерський табір» в с.Рибаківка Березанського району Миколаївської області у державну власність в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області за актом приймання-передачі; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Миколаївської області 27453,67грн. судового збору.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ст.19 ЗУ «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва», ч.5 ст.27 ЗУ «Про приватизацію державного майна», ст.ст.525, 526, 611, ч.2 ст.651 ЦК України та вмотивовано наступним. Пунктом 7.4 ОСОБА_6 № 8-Д учасники дійшли згоди, що у разі невиконання покупцем встановлених цим договором обов'язків, продавець має право на розірвання договору, стягнення завданих збитків та повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність продавця, у встановленому чинним законодавством порядку. До позову надано підписаний як продавцем так і покупцем (без заперечень) акт від 23.11.2017 поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва “Піонерський табір” від 02.08.2006 із змінами № 8-Д, в якому Регіональним відділенням перевіркою встановлено невиконання ОСОБА_1 вимог пунктів 5.3, 5.6 ОСОБА_6 8-Д в частині добудови об'єкта, введення його в експлуатацію, створення робочих місць, а також дотримання санітарних норм під час добудови об'єкта. Також, матеріали справи містять інформацію Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області від 30.06.2015 та від 15.02.2018 про те, що упродовж 2008-2018 років документи дозвільного характеру щодо готовності об'єкта зазначеного незавершеного будівництва не реєструвались. Відповідач по справі не надав суду жодного доказу в обґрунтування своїх заперечень, не спростував вищенаведені факти та обставини, не навів обґрунтованих причин, за яких ним на час звернення прокуратури з даним позовом не виконані умови спірного договору. Позивач слушно зазначає, що продаючи недобудований об’єкт державної власності, Регіональне відділення, як уповноважений орган у сфері приватизації державного майна, розраховувало на його добудування, введення в експлуатацію та створення робочих місць. Однак, об’єкт приватизації дотепер залишається недобудованим. Вказане свідчить про істотне порушення відповідачем, як покупцем, істотних умов ОСОБА_6 № 8-Д купівлі-продажу (приватизації). Суд вважає, що матеріали даної справи містять належні докази того, що відповідачем протягом тривалого часу не виконуються умови ОСОБА_6 № 8-Д, а отже позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

В частині поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що в судовому засіданні було з’ясовано наступне: по-перше, подана відповідачем заява пов’язана з розглядом справи; по-друге, не була заявлена з поважних причин в підготовчому провадженні. Отже, після заслуховування позиції заявника та думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи, суд на підставі приписів статті 207 ГПК України дійшов висновку про залишення вказаної заяви без розгляду.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким застосовувати до позовних вимог прокурора позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та підлягає скасуванню з огляду наступного:

- долучений РВ ФДМ України по Миколаївській області до матеріалів справи ОСОБА_7 перевірки виконання умов ОСОБА_6, проведеної працівниками позивача 23.11.2017р., фіксує невиконання покупцем зобов'язань за вказаним договором станом на 23.11.2017р., тобто, вже за межами визначеного законодавством строку (ч.2 ст.27 ЗУ «Про приватизацію державного майна»);

- впродовж дії відповідних зобов'язань (умов продажу) за ОСОБА_6, позивач по справі свої повноваження з контролю за виконанням Відповідачем по справі договірних зобов'язань реалізував шляхом проведення перевірок (ОСОБА_7 проведення перевірки від 16.01.2007р.; від 19.11.2008р.; від 06.08.2009р.; від 20.12.2010р. та від 30.12.2011р.) і будь-яких порушень апелянтом умов договору в межах п'ятирічного терміну їх дії належним чином не зафіксував. Крім того аналогічні ОСОБА_7 були складені позивачем по справі і в період з 2012 по 2016 р.р. За цей період будь-яких порушень відповідачем умов договору також не виявлено;

- наявний в матеріалах справи акт перевірки виконання умов договору купівлі- продажу від 23.11.2017р., складений працівником позивача, не відповідає формі ОСОБА_7, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 09.04.2012 р. N 472 "Про затвердження форм актів перевірки виконання умов договорів купівлі-продажу", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.2012 за № 642/20955 – в ОСОБА_7 не зазначено повністю прізвище, ім’я, по-батькові покупця; у п.3.6 невірно зазначено «внесення зобов’язань», замість «виконання зобов’язань»; в ОСОБА_7 відсутній розділ 4 «Застосування санкцій»; в ОСОБА_7 відсутні додатки до нього;

- вищезазначений акт є єдиним доказом, наданим позивачем на підтвердження факту порушення відповідачем зобов’язань по спірному договору, проте у відповідності до приписів ст.ст.73, 74, 76-78 ГПК України не може бути оцінений як належний та достовірний доказ, оскільки він складений з порушенням вимог чинного законодавства;

- судом першої інстанції проігноровано та не досліджено заперечення відповідача від 29.05.2018р.;

- суд першої інстанції неправомірно залишив заяву відповідача про застосування строків позовної давності без розгляду, оскільки ця заява не входить до переліку заяв по суті спору, визначених ч.2 ст.161 ГПК України та така заява відповідно до приписів ч.3 ст.267 ГПК України може бути подана до винесення судом рішення;

- заява про застосування строку позовної давності може бути подана стороною на будь-якій стадії судового процесу, під час розгляду справи судом першої інстанції, до винесення судом рішення, оскільки позовна давність не є інститутом процесуального права, а ст.267 ЦК України є нормою матеріального права;

- суд першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог сторін і дійшов передчасного висновку про залишення без розгляду заяви відповідача про застосування позовної давності.

Ухвалою суду апеляційної інстанції 30.07.2018р. відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 41180,51грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2017р. у справі №915/244/18 на строк до дати призначення справи до розгляду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2018р. у справі №915/244/18, що буде зазначена у відповідній ухвалі; встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу до 20.08.2018р. згідно з нормами ст.263 ГПК України з наданням з відзивом доказів його направлення іншим учасникам справи; роз’яснено учасникам справи їх право в строк до 20.08.2018р. подати до суду заяви чи клопотання з процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо), оформлені відповідно до ст.170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду.

21.08.2018р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив першого заступника прокурора Миколаївської області на апеляційну скаргу (надісланий поштою 17.08.2018р., в додатки до відзиву надані докази його надсилання учасникам справи), в якому прокурор просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свою правову позицію обґрунтовує тим, що суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору та зобов'язання відповідача ОСОБА_1 повернути об'єкт незавершеного будівництва у державну власність відповідно до ст.ст. 611, 651 ЦК України, ст. 19 ЗУ «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» (чинного на момент укладення договору), ст.27 ЗУ «Про приватизацію державного майна». При цьому, безпідставним є твердження скаржника стосовно того, що акт перевірки від 27.11.2017р. не підтверджує факту невиконання обов'язків відповідача з посиланням на ч. 2 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, оскільки відповідну перевірку дотримання умов договору Регіональним відділенням проведено на виконання своїх повноважень та з урахуванням продовженого строку дії договору (п. 5.5 договору). Крім того, відповідачем під час розгляду справи не заперечувався факт недобудови придбаного об'єкту, в обґрунтування своєї позиції не вказано причин, за яких ним не виконані умови спірного договору. Також прокурор у відзиві зазначив про правомірність залишення судом першої інстанції без розгляду заяви відповідача про застосування строку позовної давності у спорі.

23.08.2018р. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу Фонду (надісланий поштою 20.08.2018р., в додатки до відзиву надані докази його надсилання учасникам справи), в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення - без змін. У відзиві, зокрема, зазначено, що вважаючи ОСОБА_7 перевірки від 27.11.2017р. неналежним доказом у справі, скаржник контраргументів щодо самого предмету спору не надав, що і знайшло своє відображення в оскаржуваному рішенні суду. Сам позивач та його представник у судовому засіданні не заперечували факту того, що зобов’язання не виконано, об’єкт не добудовано. По суті апеляційна скарга є критикою дій Фонду без заперечення фактів об’єктивної дійсності та конструктивності щодо предмету спору. Фактично об'єкт приватизації дотепер залишається недобудованим, з пояснень скаржника залишаються невідомими причини невиконання зобов’язання. Додаткові договори про продовження строків виконання договірних зобов’язань по добудуванню об’єкта є доказами у противагу іншому твердженню скарги щодо пропуску строку позовної давності. Тобто строку, в межах якого особа може звертатися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або охоронюваного законом інтересу. Загальний строк позовної давності встановлюється ст.257 ЦК України тривалістю у три роки. Отже, заявляючи про застосування такого способу захисту як пропуск строку позовної давності, скаржник не пояснив, як слід трактувати договір про внесення змін до спірного договору від 08.08.2014р., за яким сторони дійшли згоди про продовження строку виконання зобов'язання передбаченого п. 5.3 ОСОБА_6 до 01.08.2017р. Таким чином, право вимоги виконання зобов’язання виникло у Фонду з 02.08.2017р., в той час як позов подано до суду 27.03.2018р., задовго до спливу загального строку позовної давності.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2018р. призначено справу №915/244/18 до розгляду на 25.09.2018р. та зобов’язано скаржника у строк до 25.09.2018р. сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 41180,51грн. та надати суду відповідні докази.

25.09.2018р. ОСОБА_1 подав суду клопотання, в якому просив винести ухвалу про сплату несплаченої суми судового збору при прийнятті судового рішення, посилаючись на те, що сума судового збору 41180,51грн. складає 36,5% розміру його річного доходу; 21.08.2018р. скаржник був прооперований в Одеському обласному онкологічному центрі,наразі підлягає огляду у онколога та на проведення операції ОСОБА_1 було витрачено значні кошти.

25.09.2018р. представник скаржника – ОСОБА_2 подав Одеському апеляційному господарському суду клопотання про витребування доказів, в якому просив суд:

- зобов’язати Миколаївську місцеву прокуратуру №1, як сторону у справі, надати суду матеріали кримінального провадження, відомості, щодо скоєння якого були внесені до ЄРДР 29.08.2014 прокуратурою Березанського району Миколаївської області за фактом використання завідомо підроблених документів, а саме рішень Рибаківської сільської ради від 20.09.2011 № 31 та від 29.08.2014 № 54, щодо надання дозволу ОСОБА_1 на продовження договору оренди, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

- витребувати з Березанського районного суду Миколаївської області, для огляду в судовому засіданні, матеріали цивільної справи № 469/813/15-д.

Вищезазначене клопотання протокольною ухвалою залишене судом без розгляду, оскільки воно подане з порушенням строків, встановлених судом в ухвалі від 30.07.2018р. про відкриття апеляційного провадження у справі - до 20.08.2018р. та таке клопотання підлягало розгляду під час підготовки справи до апеляційного розгляду, яка була закінчена постановленням ухвали від 10.09.2018р. про призначення справи до розгляду.

Також 25.09.2018р. ОСОБА_8 було подане письмове заперечення, в якому останній просив скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове, яким, застосовуючи позовну даність до позовних вимог, відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Прокурор та представник Фонду заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи та прокурора, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Судом першої інстанції встановлені та не оспорені учасниками справи такі обставини.

02.08.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (Продавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (Покупець) було укладено нотаріально посвідчений договір №8-Д купівлі-продажу (приватизації) державного майна об'єкта незавершеного будівництва, проданого на аукціоні, відповідно до умов п.1.1 якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупця об’єкт приватизації – об’єкт незавершеного будівництва – «Піонерський табір» (далі - ОНБ), розташований за адресою: Миколаївська область, Березанський район, село Рибаківка, на земельній ділянці 5,12га, відповідно до Державного акту на право користування землею №54, а Покупець зобов’язується прийняти вказаний ОНБ і сплатити вартість відповідно до умов, що визначені в цьому ОСОБА_6.

Право власності на ОНБ виникає у Покупця з моменту підписання акта приймання- передачі (п.1.2 ОСОБА_6 №8-Д).

Відповідно до п.4.1 ОСОБА_6 №8-Д кожна сторона зобов’язується виконувати обов’язки, покладені на неї цим ОСОБА_6, та сприяти другій стороні у виконанні її обов’язків.

Розділом 5 ОСОБА_6 №8-Д сторони визначили обов’язки Покупця. Покупець, зокрема, зобов’язаний:

- завершити будівництво, як об'єкта сімейного відпочинку, та ввести в експлуатацію протягом 5 років від дати нотаріального посвідчення цього договору (п.5.3);

- протягом одного року з моменту нотаріального посвідчення цього ОСОБА_6 підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення документів на право користування земельною ділянкою під ОНБ у встановленому законодавством порядку (п.5.4);

- не здійснювати відчуження об’єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об’єкт до моменту завершення будівництва ОНБ та введення його в експлуатацію. У разі неможливості завершення будівництва в установлені п .5.3 цього договору строки, за наявності відповідних обґрунтувань, строки завершення будівництва можуть змінюватися за рішенням Продавця та органу місцевого самоврядування з укладанням додаткового договору (п.5.5);

- здійснювати заходи щодо збереження навколишнього середовища, забезпечувати дотримання санітарних та екологічних норм під час добудови об’єкта незавершеного будівництва та введення його в експлуатацію (п.5.6);

- на вимогу Продавця надавати необхідні матеріали, відомості, документи, тощо про виконання умов цього ОСОБА_6 (п.5.7).

У разі невиконання Покупцем встановлених цим ОСОБА_6 обов’язків, Продавець має право на розірвання цього ОСОБА_6, стягнення завданих збитків та повернення ОНБ у власність продавця, у встановленому чинним законодавством порядку (п.7.4 ОСОБА_6 №8-Д).

Відповідно до п.11.3 ОСОБА_6 №8-Д у разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.

Договір №8-Д посвідчений 02.08.2006р. приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за №469.

17.08.2006р. позивачем та відповідачем був складений ОСОБА_7 прийому-передачі проданого майна (а.с.16).

ОСОБА_6 від 16.10.2007р. про внесення змін до ОСОБА_6 №8-Д сторони виклали пункт 5.4 договору у наступній редакції: «Покупець повинен оформити документи на право землекористування земельною ділянкою під об’єктом у встановленому законодавством порядку з урахуванням умов, встановлених у «Порядку користування земельною ділянкою об’єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір» до 02.08.2008р.» (а.с.17).

Відповідно до договору від 17.10.2008р. про внесення змін до ОСОБА_6 №8-Д сторони виклали пункт 5.4 договору у наступній редакції: «Покупець повинен оформити документи на право землекористування земельною ділянкою під об’єктом у встановленому законодавством порядку з урахуванням умов, встановлених у «Порядку користування земельною ділянкою об’єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір» до 02.08.2009р.» (а.с.18).

Рішенням Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 20.09.2011р. №31 надано дозвіл ОСОБА_1 на продовження терміну дії добудови строком на три роки до 2014 року виконання умов договору №8-Д (а.с.21).

ОСОБА_6, укладеним між сторонами 28.12.2011р., про внесення змін до ОСОБА_6 №8-Д на підставі звернення ОСОБА_1 та рішення Рибаківської сільської ради від 20.09.2011 №31, зокрема, сторони виклали пункт 5.3 договору у наступній редакції: «Завершити будівництво, як об’єкта сімейного відпочинку та ввести в експлуатацію до 02.08.2014р., з поетапним виконанням залишку будівельно-монтажних робіт І етап – 30.12.2012р.- 400тис.грн., ІІ етап – 30.12.2013р. – 500тис.грн., ІІІ етап – 01.08.2014р.- 1000тис.грн. Після введення в експлуатацію ОНБ, створити 20 робочих місць в міжсезонний період, а в курортний сезон 60 робочих місць». (а.с.19).

Рішенням Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 29.08.2014р. №54 надано дозвіл ОСОБА_1 на продовження терміну дії добудови строком на три роки до 2014 року виконання умов договору №8-Д (а.с.22).

За умовами договору, укладеного між Фондом та ОСОБА_1 08.08.2014р. про внесення змін до ОСОБА_6 №8-Д , зокрема, сторони виклали пункт 5.3 договору у наступній редакції: «Завершити будівництво, як об’єкта сімейного відпочинку та ввести в експлуатацію до 01.08.2017р., з поетапним виконанням залишку будівельно-монтажних робіт до: 30.12.2014р.- 50тис.грн., 01.07.2015р. – 150тис.грн., 30.12.2015р.- 50тис.грн., 01.07.2016р.- 1000тис.грн., 30.12.2016р.- 100тис.грн., 01.08.2017р.- 300тис.грн. Після введення в експлуатацію ОНБ, створити 20 робочих місць в міжсезонний період, а в курортний сезон - 60 робочих місць» (а.с.20).

Як вбачається з листа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області №1014-3200-15 від 30.06.2015р., Управління в період з 01.01.2008р. по день формування листа не реєструвало документи дозвільного або декларативного характеру щодо будівництва об’єктів нерухомого майна за адресою: с.Рибаківка Березанського району Миколаївської області (замовник ОСОБА_1М.) (а.с.25).

23.12.2017р. головним спеціалістом відділу приватизації та управління об’єктами державної власності РВ ФДМУ по Миколаївській області ОСОБА_9 у присутності фізичної особи ОСОБА_1 було складено ОСОБА_7 поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір» від 02.08.2006р. № 8-Д із змінами від 16.10.2007р., 17.10.2008р., 28.12.2011р., 08.08.2014р. (надалі – ОСОБА_7 перевірки від 23.11.2017р.)

В ОСОБА_7 перевірки від 23.11.2017р. зафіксовано, зокрема, наступне. Перевіркою встановлено, що ОНБ не добудовано та не введено в експлуатацію, документи щодо внесених інвестицій на здійснення будівельно-монтажних робіт протягом 2015-2017 років не надані, робочі місця не створені. Перевіркою зафіксовано, що огороджена територія, на якій розташований ОНБ та сам об’єкт утримуються в неналежному санітарному стані. Територія заросла кущами та бур’яном, об’єкт завалений будівельним та побутовим сміттям. У висновках ОСОБА_7 зазначено, що умови договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір» від 02.08.2006р. №8-Д із змінами в частині добудови об’єкта та створення, після введення його в експлуатацію, робочих місць, а також дотримання санітарних та екологічних норм під час добудови ОНБ станом на 23.11.2017р., не виконано (а.с.23-24).

ОСОБА_10 перевірки від 23.11.2017р. підписаний ОСОБА_1 19.12.2017р. без зауважень.

12.01.2018р. РВ ФДМУ по Миколаївській області була направлена ОСОБА_1 пропозиція №07/24 від 10.01.2018р. про розірвання договору купівлі-продажу №8-Д від 02.08.2006р. та повернення державного майна (а.с.27), яка залишена відповідачем без реагування.

Як вбачається з листа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області №1014-731-18 від 15.02.2018р., в базах даних зареєстрованих Управлінням документів дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відсутні записи щодо об’єктів будівництва, замовником яких є ОСОБА_1 (а.с.26).

Звертаючись до суду з позовом, прокурор послався на невиконання відповідачем своїх зобов’язань за ОСОБА_6 8-Д, що тягне за собою наслідки у вигляді розірвання договору у судовому порядку та повернення державного майна.

Особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності, включаючи законсервовані об'єкти, а також за ініціативою органів, уповноважених управляти відповідним державним майном, об'єктів незавершеного будівництва, що утримуються на балансах підприємств, які не підлягають приватизації були визначені приписами ЗУ «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», який був чинним станом на момент укладення договору №8-Д.

Відповідно до ст.19 ЗУ «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництв» (в редакції, чинній станом на 02.08.2006р.) обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є: встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва; заборона відчуження об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, до завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію; забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обгрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір. У разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору. Розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва є підставою для розірвання договору купівлі-продажу або договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.

Аналогічні положення щодо підстав розірвання договору купівлі-продажу державного майна були передбачені ч.5 ст.27 ЗУ «Про приватизацію державного майна» (чинний на час укладення ОСОБА_6 та додаткових угод).

Відповідно до ч.ч.1,5, 9 ст.27 ЗУ «Про приватизацію державного майна» при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки. У разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність.

ЗУ «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» та ЗУ «Про приватизацію державного майно» втратили чинність на підставі ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» №2269 від 18.01.2018р.

Згідно із ч.ч.9,10 ст.26 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду. У разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також передбачають, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, які встановлені ст. 651 ЦК України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Враховуючи невиконання відповідачем умов, визначених пунктами 5.3, 5.6 ОСОБА_6 №8-Д від 02.08.2006р., ФДМУ не було отримано очікуваного результату при укладенні договору - добудови та введення відповідачем в експлуатацію у визначений договором строк об'єкта незавершеного будівництва, створення робочих місць, що є істотним порушенням ОСОБА_1 умов договору купівлі-продажу державного майна, проданого на аукціоні.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 31.01.2018р. у справі № 910/5716/17.

Остаточно строк виконання зобов’язань, визначених п.5.3 ОСОБА_6 №8-Д в редакції додаткової угоди від 08.08.2014р. сплинув 01.08.2017р.

Обставина невиконання зобов’язань, визначених п.5.3 ОСОБА_6, відповідачем не спростована та фактично не заперечується.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, розірвання договору і повернення державного майна.

Разом з цим, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що заява відповідача про застосування строку позовної давності пов’язана з розглядом справи та не була подана останнім в підготовчому провадженні, а отже на підставі приписів статті 207 ГПК України таку заяву слід залишити без розгляду, з чим не погоджується скаржник, висуваючи відповідні аргументи в апеляційній скарзі.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Згідно із ст.169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Статтею 207 ГПК України визначено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Згідно із ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до роз’яснень, які містяться у п.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Отже заява про застосування позовної давності не є заявою з процесуального питання та не може вважатись заявою по суті справи у розумінні норм ст.161 ГПК України, оскільки до заяв по суті справи згідно ст.161 ГПК України відносяться виключно заяви, визначені цим Кодексом. Заява про застосування позовної давності визначається нормами ЦК України, а не ГПК України.

Застосування позовної давності врегульовано нормами матеріального права (ЦК України), тому суд першої інстанції помилково залишив заяву без розгляду з посиланням на норми ст.207 ГПК України.

В обґрунтування вищезазначеної заяви скаржник зазначає, що відповідно до п. 5.3 ОСОБА_6 №8-Д ОСОБА_1 зобов’язаний завершити будівництво, як об’єкта сімейного відпочинку та ввести в експлуатацію протягом 5 років від дати нотаріального посвідчення договору. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання за ОСОБА_6, а отже і строк позовної давності, починає відлік з 03.08.2011р. Доказом того, що позивач знав про порушене право забагато раніше подання позову є факти підписання позивачем ОСОБА_6 від 28.12.2011р. про внесення змін до договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва від 02.08.2006р.' та ОСОБА_6 від 08.08.2014р. про внесення змін до договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва від 02.08.2006р. Отже, загальний строк позовної давності у 3 роки щодо виконання умов договору №8-Д сплив 02.08.2014р. В той же час, як вбачається з відтиску на позовній заяві заступника керівника прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1, позовна заява була зареєстрована в господарському суді Миколаївської області 23.03.2018р., отже трирічний строк звернення до суду прокурором пропущений.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності у справі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ст.261 ГПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Відповідно до роз’яснень, які містяться у п.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору, укладеного між Фондом та ОСОБА_1 08.08.2014р. про внесення змін до ОСОБА_6 №8-Д , зокрема, сторони виклали пункт 5.3 договору у наступній редакції: «Завершити будівництво, як об’єкта сімейного відпочинку та ввести в експлуатацію до 01.08.2017р.»

Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочався з 02.08.2017р. (наступного дня після 01.08.2017р.), в той час як позов у даній справі поданий прокурором 23.03.2018р., тобто в межах трирічного строку, встановленого ст.257 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже наслідки спливу позовної давності в даному спорі не підлягають застосуванню, оскільки строк позовної давності за вимогою про розірвання договору у зв’язку із порушенням зобов’язання із завершення будівництва ще не сплив.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 78 ГПК України встановлює, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Формальні недоліки акту (його невідповідність формі, затвердженій наказом Фонду державного майна України №472 від 09.04.2012 р. «Про затвердження форм актів перевірки виконання умов договорів купівлі-продажу») не свідчать про те, що цей ОСОБА_7 не може розцінюватись як належний та допустимий доказ у справі, оскільки у ОСОБА_7 зафіксовано невиконання відповідачем умов п.п. 5.3, 5.6 ОСОБА_6 №8-Д.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилаючись на складення позивачем ОСОБА_10 перевірки від 23.11.2017р. з порушенням законодавства, відповідач не надає доказів на спростування зафіксованих у ОСОБА_7 обставин, а саме – доказів на підтвердження виконання ним умов ОСОБА_6 №8-Д, та, відповідно, відсутності підстав для розірвання цього договору.

Суд відхиляє також твердження скаржника про те, що ОСОБА_7 перевірки від 23.11.2017р. є єдиним доказом у справі, оскільки невиконання відповідачем умов ОСОБА_6 №8-Д підтверджується також листами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області №1014-3200-15 від 30.06.2015р. та №1014-731-18 від 15.02.2018р., зміст яких наведений вище у тексті постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно пунктів 2, 4, 5 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Наведені положення процесуального закону у сукупності із нормами ст.74 ГПК України дозволяють зробити висновок, що саме на відповідачеві лежить обов’язок спростування тверджень про невиконання умов договору та надання відповідних доказів, проте такі матеріали та докази у справі відсутні.

Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що впродовж дії відповідних зобов'язань (умов продажу) за ОСОБА_6, позивач по справі свої повноваження з контролю за виконанням Відповідачем по справі договірних зобов'язань реалізував шляхом проведення перевірок (ОСОБА_7 проведення перевірки від 16.01.2007р.; від 19.11.2008р.; від 06.08.2009р.; від 20.12.2010р. та від 30.12.2011р.) і будь-яких порушень апелянтом умов договору в межах п'ятирічного терміну їх дії належним чином не зафіксував. Крім того аналогічні ОСОБА_7 були складені позивачем по справі і в період з 2012 по 2016 р.р. За цей період будь-яких порушень відповідачем умов договору також не виявлено.

В матеріалах справи містяться копії ОСОБА_7 відповідних перевірок від 16.071.2007р. (а.с.102), від 19.11.2008р. (а.с.103-104), від 06.08.2009р. (а.с.105), від 11.06.2010р. (а.с.106-107), від 20.12.2010р. (а.с.108), від 30.12.2011р. (а.с.109-110), від 03.07.2012р. (а.с.111-112), від 02.04.2013р. (а.с.113-114), від 21.01.2014р. (а.с.115-116), та копія довідки результатів опрацювання документів стосовно договору купівлі-продажу об’єкта приватизації ОНБ «Піонерський табір» від 06.02.2015р. (а.а.117-118).

В усіх вищеперелічених документах зазначено, що умови ОСОБА_6 №8-Д виконуються.

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей, що за проміжок часу з 06.02.2015р. по 23.11.2017р. Фондом проводились перевірки виконання умов ОСОБА_6 №8-Д, та з урахуванням того, що строк дії ОСОБА_6 №8-Д був продовжений сторонами до 01.08.2017р., наявність вищезазначених ОСОБА_7 та довідки не свідчать про продовження виконання відповідачем умов договору після 06.02.2015р. та завершення будівництва об’єкта до 01.08.2017р.

З урахуванням вищевикладеного, оскаржене рішення підлягає зміні шляхом виключення з описової частини рішення висновку про залишення без розгляду заяви від 26.06.2018р. про застосування строку позовної давності та доповнення мотивувальної частини рішення висновком про відсутність підстав для застосування позовної давності у спорі.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені приписами ЗУ «Про судовий збір».

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При поданні апеляційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області підлягав сплаті судовий збір у сумі 41180,51грн., сплату якого за відповідним клопотанням ОСОБА_1 ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.07.2018р. було відстрочено.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером та сума судового збору 41180,50грн. становить 36,5% від розміру річного доходу скаржника (112573,08грн.). Дані обставини підтверджуються довідкою ГУПФУ в Одеській області №1518001277 від 09.07.2018р. щодо розміру пенсії скаржника з липня 2017 року по червень 2018 року (46420,08грн.), довідкою ПП «Новоукраїнське сільськогосподарське» №09/07/2018 від 09.07.2018р. про заробітну плату ОСОБА_1 з липня 2017 року по червень 2018 року (7492,92грн.), довідкою ТОВ «Синтез» про заробітну плату скаржника з червня 2017 року по червень 2018 року (58661грн.). 21.08.2018р. ОСОБА_1 був прооперований у Одеському обласному онкологічному диспансері, підлягає огляду у онколога, що підтверджується виписним епікризом Одеського обласного онкологічного диспансеру від 12.09.2018р., який наданий скаржником в додатки до клопотання від 25.09.2018р.

Згідно ст.ст.129,282 ГПК України судові витрати, пов’язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції покладаються на ОСОБА_1

Користуючись правом, наданим суду положеннями ст.7 ЗУ «Про судовий збір» колегія суддів, беручи до уваги, що відповідач є пенсіонером, враховуючий майновий стан ОСОБА_1, вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у сумі 41180,51грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26 червня 2018 року у справі №915/244/18 змінити, виключивши з описової частини рішення висновок про залишення без розгляду заяви від 26.06.2018р. про застосування строку позовної давності та доповнивши мотивувальну частину рішення висновком про відсутність підстав для застосування позовної давності у спорі.

В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 26 червня 2018 року у справі №915/244/18 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у сумі 41180,51грн. за подання апеляційної скарги.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286, 287 ГПК України.

Повна постанова складена 28 вересня 2018 року.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран