Рішення № 76754755, 25.09.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2018 Справа №914/1580/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Палюх Г.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі:

позивач-1: Міністерства оборони України, м. Київ

позивач-2: Військово-медичний клінічний центр Західного регіону, м. Львів

до відповідача: 11-го окремого колійного загону 1-го об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200, м. Червоноград, Львівська область

про стягнення 126 824,32 грн.

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1 – прокурор (посвідчення №036664 від 11.12.2015);

від позивача-1: не з’явився;

від позивача-2:Каблак О.П. – представник (довіреність б/н від 26.01.2016);

від відповідача: ОСОБА_2 – представник (довіреність №5/12/443 від 06.09.2018)

Обставини розгляду справи. 22.08.2018 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ та Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, м. Львів до 11-го окремого колійного загону 1-го об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200, м. Червоноград, Львівська область про стягнення 126 824,32 грн.

Ухвалою суду від 27.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.09.2018.

12.07.2018 через канцелярію суду від 11-го окремого колійного загону 1-го об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №33541/18 від 12.09.2018).

Ухвалою суду від 17.09.2018 засідання було відкладено на 25.09.2018.

Сторонам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін. В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач-2 зазначили, що між позивачем-2 та відповідачем було укладено договір про надання медичної допомоги та відшкодування витрат. Відповідач зобов’язувався проводити оплату наданих послуг в розмірах та строки, встановлені таким договором. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати за надані послуги не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становить 115 449 грн. 40 коп. За порушення строків оплати вартості послуг відповідачу нараховано 4 685 грн. 32 коп. пені, 6 032 грн. 44 коп. штрафу, 656 грн. 96 коп. 3% річних. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача борг у розмірі 126 824 грн. 32 коп. та судові витрати.

У поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заборгованість у розмірі 115 449 грн. 40 коп. виникла внаслідок недостатнього бюджетного фінансування. Вказана заборгованість буде погашена у разі поступлення коштів на рахунок відповідача. З огляду на викладене, просив відстрочити виконання судового рішення до 31.12.2018 та відмовити в стягненні пені, штрафу та 3% річних.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 5 березня 2018 між 11-тим окремим колійним загоном 1-го об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200 (військове формування, замовник) та Військово-медичним клінічним центром Західного регіону (медичний заклад, виконавець) було укладено договір №3/18-9 про надання медичної допомоги та відшкодування витрат.

За цим договором на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 №1923 «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями», замовник (відповідач) доручає медичному закладу (позивачу-2) надання лікувально-профілактичної допомоги військовослужбовцям військового формування та відшкодовує виконавцю понесені у зв’язку з цим витрати в повному обсязі.

На виконання умов договору, позивач-2 надав відповідачу послуги на загальну суму 161 386 грн. 41 коп., що підтверджується підписаним сторонами актом №19/20/21 надання медичних послуг від 05.03.2018, актом №36/37/38 надання медичних послуг від 12.04.2018, актом №64/65/66 надання медичних послуг від 07.05.2018.

Відшкодування витрат на надання медичної допомоги військовослужбовцям здійснюються у 10-денний термін з дня надходження рахунків та акту виконаних робіт від медичного закладу (п. 2.4. договору).

Згідно п. 4.1.5. договору військове формування зобов’язується протягом 10-ти днів з моменту отримання рахунку на надання медичної допомоги відшкодувати медичному закладу витрати на надання військовослужбовцям медичної допомоги.

Відповідно до супровідних листів за вих. №803 від 05.03.2018, вих. №1306 від 12.04.2018, вих. №1611 від 07.05.2018. позивачем було надіслано відповідачу рахунки на оплату та акти надання медичних послуг

Відповідачем заборгованість була оплачена частково у розмірі 45 937 грн. 01 коп.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати вартості послуг, прокурор у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 115 449 грн. 40 коп. основного боргу, 4 685 грн. 32 коп. пені, 6 032 грн. 44 коп. штрафу, 656 грн. 96 коп. 3% річних.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-2 та відповідача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що, в свою чергу, є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Прокурором з посиланням на ч. 2 ст. 231 ГК України нараховано та заявлено до стягнення 4 685 грн. 32 коп. пені та 6 032 грн. 44 коп. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 роз’яснено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

З огляду на те, що прокурор просить стягнути 4 685 грн. 32 коп. пені в розмірі 0,1% та 6 032 грн. 44 коп. штрафу в розмірі 7% за порушення відповідачем саме грошового зобов’язання, вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вказаних вимог позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення 656 грн. 96 коп. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 115 449 грн. 40 коп. основного боргу, 656 грн. 96 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2018 слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

При наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд може розстрочити виконання рішення. При цьому під розстрочкою виконання рішення суду слід розуміти виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як встановлено судом, відповідач є бюджетною установою, видатки якого фінансуються із державного бюджету. Неможливість виконання зобов’язання перед позивачем зумовлена об’єктивними причинами, які пов’язані із недостатнім бюджетним фінансуванням витрат відповідача на медичне обслуговування військовослужбовців, що підтверджується доказами, долученими до відзиву на позовну заяву. Водночас, як вбачається із документів, які долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву, Державною спеціальною службою транспорту вживаються заходи щодо збільшення витрат на медичну допомогу військовослужбовців, зокрема, 10.07.2018 прийнято рішення про перерозподіл видатків та збільшення фінансування витрат на медичну допомогу.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду, суд вважає за можливе задоволити його та відстрочити виконання рішення суду до 31.12.2018.

Задовольняючи клопотання, суд бере до уваги причини невиконання грошового зобов’язання відповідачем та його складне фінансове становище.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з 11-го окремого колійного загону 1-го об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200, м. Червоноград, вул. Промислова,3, Львівська область (ідентифікаційний код 33158337) на користь Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, м. Львів, вул. Личаківська, 26 (ідентифікаційний код 08160677) 115 449 грн. 40 коп. основного боргу, 656 грн. 96 коп. 3% річних з відстроченням виконання рішення суду до 31.12.2018.

3. Стягнути з 11-го окремого колійного загону 1-го об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200, м. Червоноград, вул. Промислова,3, Львівська область (ідентифікаційний код 33158337) на користь Військової прокуратури Західного регіону України, м. Львів, вул. Клепарівська, 20 (ідентифікаційний код 38326057) 1 741 грн. 62 коп. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 25.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 28.09.2018.

Суддя Мазовіта А.Б.