Вирок № 76753471, 27.09.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 755/11430/18

Провадження № 1-кп/755/1273/18

"27" вересня 2018 р.

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

секретаря судових засідань Ярмак І.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Семененка Б.В., Щебетуна Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040005469 від 06.06.2018 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Цукуріно, Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186 КК України, в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_2 05.06.2018 приблизно о 16 годині 40 хвилин перебував поблизу 4-го під'їзду будинку АДРЕСА_3, де побачив раніше невідомого йому ОСОБА_3

В цей час у ОСОБА_2, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, виник конфлікт з ОСОБА_3, в ході якого ОСОБА_2 умисно завдав один цілеспрямований удар кулаком правої руки в обличчя раніше невідомому йому потерпілому ОСОБА_3 в результаті чого останній не втримався на ногах та впав на землю, з асфальтобетонним покриттям, в положення на правий бік. Після чого, ОСОБА_2 продовжуючи свої протиправні дії, в той час як потерпілий ОСОБА_3, лежав на землі, наніс останньому почергово лівою та правою ногою приблизно 7-8 ударів в область голови, чим спричинив останньому рани (визначені клінічними лікарями як забійні) - на верхній повіці правого ока, у ділянці підборіддя справа, садна подовженої та невизначеної форми - в потиличній ділянці зліва, в лівій надбрівній ділянці, на спинці носу в середній третині, синці обох повік, садна подовженої та невизначеної форми - на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, на передній поверхні правого колінного суглобу.

Згідно висновку експерта № 1129/е від 23.07.2018:а) рани (визначені клінічними лікарями як забійні) - на верхній повіці правого ока, у ділянці підборіддя справа, садна подовженої та невизначеної форми - в потиличній ділянці з ліва, в лівій надбрівній ділянці, на спинці носу в середній третині, синці обох повік відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я);б) садна подовженої та невизначеної форми - на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, на передній поверхні правого колінного суглобу відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я у строк до 6 діб).

Крім того, 05.06.2018 приблизно о 16 годині 42 хвилин ОСОБА_2 перебуваючи поблизу 4-го під'їзду будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, після спричинення ОСОБА_3 легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, в той час як останній лежав на землі, побачив на плечі ОСОБА_3 сумку чорного кольору, в середині якої знаходилися грошові кошти у сумі 2 100 доларів США.

Після чого, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на незаконне повторне заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, повторно, маючи на меті незаконне збагачення, ОСОБА_2 зірвав з плеча ОСОБА_3 сумку чорного кольору, в середині якої знаходилися грошові кошти у сумі 2 100 доларів США та став тікати з місця вчинення злочину.

В цей час його злочинні дії були викриті свідком ОСОБА_4, яка висловила йому вимогу припинити свої протиправні дії, а саме залишити майно потерпілого ОСОБА_3, однак ОСОБА_2 усвідомлюючи, що його злочинні дії були помічені сторонньою особою, дістав з сумки чорного кольору, яку тримав при собі, грошові кошти у сумі 2100 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 54 810 гривень та належать потерпілому ОСОБА_3, а сумку викинув на місці вчинення злочину.

В подальшому ОСОБА_2, не реагуючи на вимоги ОСОБА_4 припинити свої незаконні дії, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 2 100 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 54 810 гривень.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який будучи допитаним в судовому засіданні свою вину у вчиненні цих кримінальних правопорушень (злочинів) визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини їх скоєння, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цих злочинів, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінальних правопорушень, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186 КК України, за вище встановлених обставин.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд уважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки він своїми діями завдав потерпілому умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, та за ч. 2 ст. 186 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), повторно.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставиною, що пом'якшує покарання є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, стан здоров'я, спосіб життя (не працює, раніше судимий, не одружений, відсутність на утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв'язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статей 125, 186 КК України у виді позбавлення волі, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків від злочину, суд виходить з наступного.

У судовому засіданні цивільний відповідач/обвинувачений вказав, що заявлений позов в частині матеріальної шкоди визнає в повному обсязі, в частині моральної - покладається на розсуд суду.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Так, у даному випадку, судом визнано доведеним, що в наслідок дій обвинуваченого потерпілому було завдано легкої тяжкості тілесне ушкодження, крім того, викрадено грошові кошти.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, суд, з урахуванням наданих йому у судовому засіданні сторонами кримінального провадження доказів, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпіла вказує та пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.

У відповідності з ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 року регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, суд вважає доведеним наявність матеріальної шкоди у цивільного позивача у розмірі 56 278 гривень 97 копійок.

Поряд з цим, суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди для стягнення з відповідача з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості й вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого/цивільного відповідача на користь потерпілої/цивільного позивача моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому у вигляді утримання під вартою, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України, та даних про його особу, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому термін його попереднього ув'язнення, а саме з 06.06.2018 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один позбавлення волі.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Накладений арешт на майно, у відповідності до ст. 174 КПК України, слід скасувати після набрання вироком законної сили.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання:

за ч. 2 ст. 125 КК України - у виді 3 (трьох) місяців арешту;

за ч. 2 ст. 186 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

В силу ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою вважати продовженим до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відраховувати з 06 червня 2018 року.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків від злочину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( паспорт серії НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, 56 278 (п'ятдесят шість тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 97 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, та 10 000 (десять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення експертизи у сумі 1769 гривень 90 копійок (висновок № 1129/е).

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 21.06.2018 у справі № 755/8661/18, № 1-кс/755/3174/18, на мобільний телефон марки "Леново", сірого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 - скасувати.

Речові докази: мобільний телефон марки "Леново", сірого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 - залишити у володінні обвинуваченого, квитанцію «Приватбанк» про перерахування грошових коштів у сумі 5000 грн. - залишити в матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: О.В. Бірса