Ухвала суду № 76752185, 24.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/224/18

Провадження №11-кп/772/1046/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Кривошея А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м. Вінниця

Колегія суддів Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого – судді Кривошеї А.І.

суддів: Дедик В.П. та Нешик Р.І.

за участю:

секретаря судового засідання Табачук В.О.

прокурора Тучика А.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12017020240000599 за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 25.06.2018, яким засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3,в порядку ст..89 КК України раніше не судимого, не одруженого, освіта н/середня, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, учасник АТО і бойових дій,

-за ч. 2 ст. 15, п. 1,5, ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років;

-за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 років.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у вигляді 11 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 10000 грн. матеріальних збитків та 40000 грн. моральних збитків, 704,80 грн. за сплату судового збору, 1500 грн. за надання правової допомоги.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 7900 грн. матеріальних збитків та 20000 грн. моральних збитків, 704,80 грн. за сплату судового збору, 1500 грн. за надання правової допомоги.

Вирішено питання процесульних витрат та речових доказів.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Згідно вироку суду, 03.12.2017 близько 11:00 години ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_6 прийшов до помешкання по вул. Гоголя,1, с.Бондурівка, Немирівського району, де знаходились ОСОБА_4 і ОСОБА_5,зайшов у середину приміщення, а ОСОБА_6, не усвідомлюючи дійсних намірів ОСОБА_2, залишився чекати біля паркану на відстані приблизно 5 метрів від вхідних дверей будинку. Опинившись у середині будинку, ОСОБА_2 з мотивів ревнощів, вчинив сварку із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в ході якої, у ОСОБА_2 виник умисел на умисне позбавлення життя ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та незворотність наслідків у вигляді смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4, бажаючи настання таких наслідків, розуміючи, що обраний ним спосіб вбивства є небезпечним для життя багатьох осіб, ОСОБА_2 умисно вийняв з кишені куртки предмет, який відповідно до висновку судової вибухово-технічної експертизи є бойовим припасом, а саме оборонною ручною осколковою гранатою Ф-1, промислового виготовлення, радіус вражаючої дії якої складає 200 метрів, усвідомлюючи, що внаслідок її дії він може заподіяти смерть також особам, які знаходяться у радіусі вражаючої дії вибухового пристрою, витягнув з запалення гранати запобіжну чеку та кинув її на підлогу в кімнаті будинку в якій знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Вчинивши вищезазначені злочинні дії, ОСОБА_2, з метою уникнення отримання тілесних ушкоджень швидко вибіг до іншого приміщення будинку, одразу після чого відбулась детонація та вибух бойового припасу, а саме гранати «Ф1», внаслідок якого ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Крім того, внаслідок вище вказаних дій ОСОБА_4 заподіяно середні тілесні ушкодження.

З огляду на зазначені вище обставини, ОСОБА_2 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину, направленого на заподіяння смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.

Окрім цього, установлено, що ОСОБА_2, точного часу та дати органами досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в зоні проведення антитерористичної операції на території Луганської області, усвідомлюючи, що граната марки «Ф1» є бойовим припасом, маючи намір на його зберігання без передбаченого законом дозволу, незаконно придбав гранату марки «Ф1» та з 15.04.2016, демобілізувавшись із лав Збройних Сил України, а саме з військової частини В4742, зберігав її за місцем свого проживання, розташованого за адресою: Вінницька область Немирівський район с. Бондурівка вул. Б. Хмельницького, до 03.12.2017.

03.12.2017 близько 11:00 ОСОБА_2, в перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, взяв із невстановленого досудовим розслідуванням місця у своєму домоволодінні, що за адресою Вінницька область Немирівський район с.Бондурівка вул. Б. Хмельницького, та протиправно, без передбаченого законом дозволу, переніс незаконно набутий бойовий припас, а саме гранату марки «Ф1» до помешкання, що розташоване за адресою вул. Гоголя, 1 с.Бондурівка Немирівського району, де знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Коли ОСОБА_2 зайшов у середину приміщення то з мотивів ревнощів вчинив сварку із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в ході якої, у ОСОБА_2 виник умисел на умисне позбавлення життя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і він вийняв з кишені куртки гранату «Ф1», витягнув з запалення гранати запобіжну чеку, кинув її на підлогу в кімнаті будинку в якій знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі адвокат просить вирок суду скасувати та закрити відносно ОСОБА_2 кримінальне провадження за ч. 2 ст. 15, п. 1,5, ч. 2 ст. 115 КК України в зв’язку із відсутністю в його діях складу злочину та визнати винним ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125 КК Україна та призначити йому покарання в межах санкцій. Також, адвокат просить цивільні позови потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 5 000грн. матеріальної шкоди та 10 000 моральної шкоди завданої злочином та потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково стягнути з ОСОБА_2 на його користь 3 000грн. моральної шкоди завданої злочином та стягнути з стягнути з ОСОБА_2 пропорційно судові витрати.

На думку адвоката у ОСОБА_2 не було прямого умислу на вбивство двох осіб, оскільки у нього не було мотиву вбивства, що підтверджується тим, що гранату він кинув не під ноги потерпілим, а в сторону, про що говорять тілесні ушкодження легкого та середнього ступеня тяжкості.

Крім того, має місце невизначений умисел, що виключає відповідальність ОСОБА_2 за замах на вчинення умисного вбивства, тобто відповідальність настає залежно від фактично заподіяних наслідків.

Також, судом при частковому задоволенні цивільних позовів не взято до уваги, що мають місце тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров’я, завищена шкода, завдана вибухом та сума відшкодування на лікування не підтверджена доказами.

Прокурор, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого, подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненного злочину та особі обвинуваченого внаслідок м’якості та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ст. за ч. 2 ст. 15, п. 1,5, ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, за ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання у вигляді 12 років позбавлення волі. Врешті вирок залишити без зміни.

На думку прокурора суд першої інстанції не врахував те, що вчинений злочин є тяжким, часткове визнання вини та відсутність щирого каяття особи.

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили задовольнити апеляційну скаргу захисту, прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката, перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги адвоката прокурора слід залишити без задоволення.

Мотиви Суду.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 15 КК та положень пунктів 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом (коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання) дії (бездіяльності), безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Вирішуючи питання про те, з прямим чи непрямим умислом діяв винуватий (спрямованість умислу винуватого), необхідно зважати на сукупність всіх обставин вчиненого діяння і враховувати не тільки поведінку винуватого до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, характер поранень (поранення життєво важливих органів), заподіяних потерпілим, а й спосіб вчинення злочину, засоби і знаряддя злочину.

Слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками (у матеріальних складах злочину). Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.

Про наявність прямого умислу можуть свідчити, зокрема, конкретні діяння винуватого, які завідомо для нього повинні були потягти смерть потерпілого і не привели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.

У кримінальній справі, в якій заперечується правильність правозастосування, встановлено, що ОСОБА_2 з мотивів ревнощів, вчинив сварку із ОСОБА_4 та висловив погрозу вбивства. Для злочину обвинувачений використав зброю – гранату Ф-1, радіус вражаючої дії 200 метрів. Будучи учасником АТО і бойових дій ОСОБА_2 витягнув з запалення гранати запобіжну чеку та кинув її у кімнату де знаходились потерпілі, а сам вибіг із неї.

Характер, послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченим, локалізація вибуху, його участь в АТО та бойових діях, – усе це в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_2 мав прямий умисел на позбавлення життя двох потерпілих. Діяння, до якого вдався засуджений, не дають підстав вважати, що він мав намір спричинити потерпілим будь-які тілесні ушкодження, вони (діяння) були завідомо для нього такими, що потягнуть смерть обох потерпілих, і не привели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.

Слід ураховувати, що злочинна діяльність при закінченому замаху характеризується тим, що об’єктивно вона є закінченою і суб’єктивно реалізованою – особа зробила все необхідне, щоб здійснити ціль і вчинила всі дії для досягнення злочинного результату.

У цьому випадку вольовий акт уже закінчений, наслідки, які не настали, не змінюють його змісту; особа робить останній крок, за яким закінчується панування над обставинами і свобода вибору.

Тому та обставина, що ОСОБА_2 повідомив фельдшера про скоєне не заперечує його попередні об’єктивні дії, що свідчить про наявність умислу на вбивство.

За таких обставин місцевий суд правильно розцінив діяння ОСОБА_2 як закінчений замах на вбивство двох осіб і дійшов обґрунтованого висновку, що за своїми ознаками ці діяння утворюють склад злочину, передбачений частиною другою статті 15, пунктами 1, 5 частини другої статті 115 КК, і виключають їх кваліфікацію за статтями 122, 125 КК, як того просить адвокат.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом вірно вирішено цивільний позов потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині заподіяння матеріальних збитків пов’язаних із пошкодженням майна, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 вину в частині матеріальних збитків визнав повністю, а заподіяння матеріальної шкоди та її розміру не викликали сумніву щодо їх достовірності.

В частині моральної шкоди суд частково задовольнив цивільний позов потерпілих та визначена сума відшкодування відповідає моральним та фізичним стражданням потерпілих внаслідок дій обвинуваченого.

Зокрема, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг страждань, яких зазнали позивачі у зв’язку з ушкодженням здоров’я, тобто: періоду впродовж якого вони знаходилися на лікуванні; проведення оперативних втручань (операцій); втрату працездатності, що свідчить про тимчасове обмеження життєдіяльності, у зв’язку з чим потерпілі зазнали змін установленого способу життя та душевних переживань, тому підстав для зміни вироку в частині цивільного позову немає.

Підстав для визнання рішення суду першої інстанції незаконним немає.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційні скарги адвоката ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора залишити без задоволення.

Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 25.06.2018, щодо ОСОБА_2 – без зміни.

Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судові рішення апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту проголошення, а обвинуваченим - в той самий строк, з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

А.І. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Дедик