Рішення № 76747038, 07.09.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4063/18

Провадження № 2/487/1949/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(З А О Ч Н Е)

07.09.2018 року Заводський районний суд міста Миколаєва суддя Біцюк А.В., за участю секретаря Демиденко Н.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (м. Миколаїв, вул. Шосейна, 100) до ОСОБА_2 (м. Миколаїв, вул. Шосейна, 100), третя особа яка не заявляє самостійних вимог – Заводський відділ ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Робоча, 1) про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання зобов’язання,

В С Т А Н О В И В:

22.06.2018 року до Заводського районного суду міста Миколаєва звернулося ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог – Заводський відділ ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, в якому посилаючись на те, що 05.07.2017 року рішенням суду з відповідачки на користь позивача було стягнуто на відшкодування в порядку регресу витрат по знесенню самочинно зведеної споруди по вул. Фрунзе, 100 м. Миколаїв у розмірі 8562,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач не виконує рішення суду, на підставі чого просить стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 18.10.2017 року по 18.06.2018 року у розмірі 235,71 грн. та інфляційні витрати за період з жовтня 2017 року по травень 2018 року у розмірі 906,46 грн.

Позивач ОСОБА_1про відкриття провадження була повідомлена.

Відповідач ОСОБА_2 про відкриття провадження була повідомлена, відзив суду не надала.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог – Заводський відділ ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській областіпро відкриття провадження був повідомлений та надав копію матеріалів зведеного виконавчого провадження №1392/18, № за ЄДРВП: 51867131, про стягнення з ОСОБА_2 коштів.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

05.07.2017 року рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва ухвалено заочне рішення, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування в порядку регресу витрати по знесенню самочинно зведеної споруди по вул. Фрунзе, 100 в м. Миколаєві - 8562 грн., судовий збір в сумі 551,20 грн., а також компенсацію витрат на правову допомогу 2756 грн.

На підставі вказаного рішення суду 21.07.2017 року видано виконавчий лист, який було пред’явлено до виконання.

05.08.2016 року старшим державним виконавцем Заводського відділу ДВС міста Миколаєва ОСОБА_3 ГТУЮ у Миколаївській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51867131, відповідно до якої відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 21.07.2016 року на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.07.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 11869,20 грн.

Постановою старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС міста Миколаєва ОСОБА_3 ГТУЮ у Миколаївській області від 09.11.2016 року виконавче провадження ВП №51867131 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа приєднано до виконавчого провадження №40519629, яке заведене Заводським ВДВС міста ОСОБА_3 ГТУЮ у Миколаївській області.

Вказане рішення суду ОСОБА_2 до теперішнього часу добровільно не виконала.

Таким чином, на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов’язання у зв’язку з відшкодуванням понесених витрат. Невиконання такого зобов’язання є підставою для стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох відсотків річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 06.07.2016 року по справі №6-1946цс15.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, за змістом вказаної норми правовідношення, в якому одна сторона зобов’язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов’язанням.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 625 ЦК України визначено відповідність за порушення грошового зобов’язання. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, який проведено позивачем за період з 18 жовтня 2017 року по 18 червня 2018 року сума інфляційних втрат складає 235,71 грн., три відсотки річних від прострочення виконання грошового зобов’язання за період з жовтня 2017 року по червень 2018 року - 906,46 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, суд вважає що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача ОСОБА_1 представляла адвокат ОСОБА_4 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000922, видане Радою адвокатів Миколаївської області 06.10.2015 р.). Між ними укладений договір про надання правової допомоги №64/18-ц від 19.06.2018 року. Витрати позивача на правову допомогу підтвердженні додатковим договором №1 до договору про надання правової допомоги №64/18-ц від 19.06.2018 року, актом виконаних робіт №1 від 19.06.2018 року за договором про надання правової допомоги 64/18-ц від 19.06.2018 року, квитанціями до прибуткового касового ордеру відповідно від 14.06.2018 та 20.06.2018 року та складають 2750 грн., з яких: 250 грн. усна консультація, 500 грн. складання претензії з метою врегулювання спору, 1000 грн. складання позовної заяви, 1000 грн. представництво в суді.

За таких обставин, суд приходить до висновку, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог – Заводський відділ ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання зобов’язання задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних за період з 18.10.2017 року по 18.06.2018 року у розмірі 235,71 грн. та інфляційні витрати за період з жовтня 2017 року по травень 2018 року у розмірі 906,46 грн.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог – Заводський відділ ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання зобов’язання – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1 на користьОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,РНОКПП: НОМЕР_2 3% річних за період з 18.10.2017 року по 18.06.2018 року у розмірі 235,71 грн. та інфляційні витрати за період з жовтня 2017 року по травень 2018 року у розмірі 906,46 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1 на користьОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,РНОКПП: НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 3454,80 грн., з яких: 704,80 грн. витрати зі сплати судового збору, 2750 грн. витрати на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення суду складено 12.09.2018 року.

Суддя Біцюк А. В.