Постанова № 76744741, 13.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 643/16112/16-ц (категорія: про відшкодування шкоди)

Провадження № 22ц/790/2253/18

13 вересня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року (суддя – Довготько О.М.)

по цивільній справі (№ 643/16112/16-ц) за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий урожай Харків», третя особа: страхова компанія «ВУСО»

про відшкодування збитків, -

встановив:

22.12.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 198605,00 грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля, а також 24108,13 грн. інфляційних витрат та суму трьох процентів річних у розмірі - 5811,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 вказував, що 21.12.2015 року приблизно о 19 годині 15 хвилин, внаслідок порушення вимоги дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху водієм ТОВ «Золотй урожай» ОСОБА_4, який, керуючи належним відповідачу автомобілем НОМЕР_1, в районі перехрестя вул. Целіноградської та вул. Л. Убийвовк в м. Харкові, не виконав вимог зазначених правил, не надав переважне право проїду, допустивши зіткнення з автомобілем НОМЕР_2. В результаті зіткнення власнику автомобіля «Хюндай», ОСОБА_3 було завдано матеріальних збитків.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/1551/16-п від 10.02.2016 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.

В ході розгляду справи було встановлено, що автомобіль НОМЕР_1 належить ТОВ «Золотий урожай Харків». Страхова компанія «ВУСО», згідно з укладеним договором, відшкодувала збитки в розмірі - 49000,00 грн. У зв’язку з економічною необґрунтованістю проведення відновлювальних робіт автомобіль НОМЕР_2 був реалізований за суму - 79395,00 грн. За висновком незалежної експертизи вартість автомобіля «Хюндай» на момент скоєння ДТП становила - 327,00 грн. З урахуванням страхової виплати та вартості проданих залишків автомобіля, з відповідача підлягає стягненню сума збитків, яка становить - 198605,00 грн.

Крім того, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача суму за прострочення виконання грошового зобов'язання, а з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Станом на момент подання позову сума основного боргу становить - 198605,00 грн., сума інфляційних втрат становить - 24108,13 грн., сума трьох процентів річних від простроченої суми становить - 5811,00 грн, а всього – 228524,13 грн.

В поданих до суду письмових поясненнях представник відповідача визнав факт пошкодження належного позивачу ОСОБА_3 автомобіля внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий урожай Харків» ОСОБА_5, який, керуючи належним відповідачу автомобілем НОМЕР_3, порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення автомобілів за обставин, вказаних позивачем.

Однак позов ОСОБА_3 представник ТОВ «Золотий урожай Харків» не визнав, посилаючись на недоведеність розміру збитків, та вказуючи, що позивачем не надано доказів отримання страхового відшкодування, що позивач не надав доказів реалізації ним залишків пошкодженого автомобіля за 79395 грн.; що наданий позивачем ОСОБА_6 про оцінку транспортного засобу, здійснений ФОП ОСОБА_7, який не є судовим експертом у розумінні Закону України «Про судову експертизу», не містить вичерпних даних щодо визначення розміру збитків; що у ОСОБА_3 відсутні підстави вимагати стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків за прострочення виконання грошового зобов’язання, оскільки для деліктних відносин положення ч.2 ст.625 ЦК України не застосовуються.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 16.01.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, і постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_3 посилається на те, що висновки суду про недоведеність розміру збитків, заподіяних внаслідок пошкодження його автомобіля, не відповідають обставинам справи, оскільки ним надано суду звіт оцінки пошкодженого транспортного засобу, здійсненого уповноваженою законом особою, висновки якого відповідачем не спростовано; що суд неправильно застосував норми матеріального права як щодо визначення розміру шкоди так і застосування ст.625 ЦК України, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Представник позивача апеляційну скаргу підтримав і просив задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи, на підтвердження викладених в позові та в апеляційній скарзі доводів надав договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного ОСОБА_3 та ОСОБА_8, згідно умов якого останній придбав у ОСОБА_3 пошкоджений після ДТП автомобіль за 79395 грн. До клопотання про доручення до матеріалів справи вказаних доказів з відповідним обґрунтуванням представник позивача надав докази направлення рекомендованим листом поштою копії клопотання з додатками відповідачу ТОВ «Золотий урожай Харків».

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, участь представника у розгляді справи судом апеляційної інстанції не забезпечив, причину не повідомив.

Враховуючи викладене та вимоги ст.ст. 371, 372 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутністю позивача та представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом його скасування в частині відмови у відшкодуванні шкоди з ухваленням нового про часткове задоволення вказаних позовних вимог за таких підстав.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам та іншим особам, які беруть участь справі, рівні можливості щодо здійснення ними всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Судом встановлено, а учасниками справи не оспорюється, що 21.12.2015 року внаслідок зіткнення транспортних засобів, яке сталося з вини водія ТОВ «Золотий урожай Харків» ОСОБА_4, було пошкоджено автомобіль позивача «HYUNDAI TUCSON”.

Звернення ОСОБА_3 до відповідача - власника автомобіля ГАЗ 3307, джерела підвищеної небезпеки, керуючи яким працівник ТОВ «Золотий урожай Харкві» водій ОСОБА_4, допустив зіткнення автомобілів, - з проханням відшкодувати збитки, залишилися без задоволення.

ОСОБА_3, який діяв у спірних правовідносинах на підставі довіреності власника автомобіля «HYUNDAI TUCSON” ОСОБА_9 ( з правом повного розпорядження ТЗ) отримав лише страхове відшкодування, а пошкоджений автомобіль, зважуючи на висновки спеціалістів про економічну недоцільність його відновлення у зв’язку з перевищенням витрат на відновлення його дійсної вартості, продав іншій особі, як він сам стверджує за 79395 грн.

Постановляючи 16.01.2017 року рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено розміру заподіяної шкоди, зважуючи на ту обставину, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження суми, за якою ним було реалізовано рештки автомобіля іншій особі, а також вказував про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох процентів річних.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про про стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох процентів річних, оскільки предметом судового розгляду є деліктні відносини, які виникли внаслідок заподіяння шкоди, а не невиконання грошових зобов’язань, які виникають з договірних відносин чи зобов’язань по сплаті грошової суми визначеної судовим рішення, яким визначається обсяг грошового зобов’язання і дата виникнення такого зобов’язання.

Однак з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди колегія суддів погодитися не може у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині вирішення позовних вимог про відшкодування шкоди.

Як правильно вказував суд першої інстанції, частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з абзацом третім пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі- Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3. Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6. Методики передбачено 2 випадки, коли у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналіз наданих суду доказів свідчить, що автомобіль «HYUNDAI TUCSON” є фізично знищеним.

Згідно ОСОБА_6 №111/09/16 про оцінку колісного транспортного засобу, наданого суб’єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «HYUNDAI TUCSON” становить 327750 грн.

Згідно наданих страховиком письмових доказів страховою компанією «ВУСО» здійснено страхове відшкодування потерпілому у розмірі 50000 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Крім того, від реалізації автомобіля «HYUNDAI TUCSON”, відновлювальний ремонт якого за висновком фахівців економічно недоцільний у зв’язку із перевищенням цих витрат його дійсної вартості (без урахування пошкодження внаслідок ДТП), громадянину ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу позивач отримав грошові кошти у сумі 79395 грн.

Таким чином, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до ст.1192 ЦК України, становить 198355 грн., що складається з різниці між вартістю визначеного у висновку оцінювача матеріального збитку (327750 грн.) і сумою отриманого позивачем страхового відшкодування (50000 грн) та доходу від продажу пошкодженого ТЗ (79395 грн.).

Колегія суддів відхиляє викладені представником відповідача в суді першої інстанції доводи про недоведеність позивачем розміру дійсного шкоди, оскільки відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи позивач ат надані ним докази.

Доводи представника відповідача зведені до критичної оцінки наданих позивачем доказів, в тому числі і ОСОБА_6 ФОП ОСОБА_10 про оцінку ТЗ, пошкодженого в ДТП.

Дійсно, вказані висновки не є досконалими і не є, як вірно стверджував представник відповідача, висновком експерта в розумінні ЗУ «Про судову експертизу».

ОСОБА_6 ФОП ОСОБА_10 є іншим письмовим доказом, який відповідачем у передбаченому процесуальним законом порядку не спростований.

За таких обставин апеляційний суд у відповідності до п.2 ч.1 ст.374, п.п. 3,4 ч.1 та ч.2 ст.376 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди і постановляє нове судове рішення про часткове задоволенні вказаних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування інфляційних витрат та трьох відсотків річних залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 372, 374, 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 16 січня 2018 року - змінити.

Позов ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий урожай Харків» на користь ОСОБА_3 – 198 605 грн. у якості відшкодування майнової шкоди.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий урожай Харків» (61153, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 1, код ЄДРПО-38156596) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_4) судовий збіру розмірі 1986 грн. 05 коп., у якості відшкодування судових витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий урожай Харків» (61153, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 1, код ЄДРПО-38156596) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_4) судовий збіру розмірі 2979 грн. 08 коп. у якості відшкодування судових витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2018 року.

Головуючий – П.В. Кісь

Судді: І.В. Бурлака

ОСОБА_2