Постанова № 76742114, 31.08.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 431/3844/15-ц

Провадження № 22ц/782/625/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Авалян Н.М. (суддя-доповідач)

суддів – Кострицького В.В., Лозко Ю.П .

за участю секретаря судового засідання – Подрябінкіна Я.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області (суддя Пелих О.О.)

від 24 травня 2018 року

у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»

відповідач 1 – ОСОБА_1

відповідач 2 – ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 07 грудня 2015 року задоволено позов ПАТ «Дельта Банк». Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 15 вересня 2008 року в розмірі 958 356,18 гривень. Рішення відповідачами не оскаржене та набрало законної сили.

18 квітня 2018 року за заявою позивача ПАТ «Дельта Банк» судом видані два виконавчих листа (окремо на кожного з відповідачів) для примусового виконання рішення суду.

07 травня 2018 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з заявою про поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання. В обґрунтування заяви зазначено, що в період, коли судом було ухвалено рішення, в банку запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу та розпочато процедуру ліквідації банку. Уповноваженою на ліквідацію банку особою було встановлено, що рішення суду не виконане. Позивач вважає, що має право на поновлення строку, зважаючи на значну заборгованість відповідачів перед Банком, процедуру ліквідації банку, фінансову неспроможність банку на додаткові витрати, великі збитки банку, які призводять до неможливості повернення дебіторської заборгованості.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 24 травня 2018 року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу скасувати і задовольнити заяву, посилаючись на те, що відмова суду в поновленні строку пред’явлення виконавчого документа до виконання порушує права банку на стягнення присудженої рішенням суду заборгованості за кредитним договором.

В судове засідання учасники справи не з’явились, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини другої статті 372 Цивільного процесуального кодексу України

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість судового рішення, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції повністю відповідає.

Судом першої інстанції встановлені наступні факти, які підтверджуються матеріалами справи.

Рішення суду було проголошено в судовому засіданні, в якому представник позивача не приймав участі.

22 грудня 2015 копія рішення суду, яке набрало законної сили, було направлено позивачу за зазначеною в позовній заяві адресою: вул. Фрунзе, 39, м. Київ, 040080 (а.с.59).

17 квітня 2018 року в суді була зареєстрована заява представника позивача про видачу виконавчих листів для виконання рішення суду (а.с.69).

До цього часу позивачем заходи спрямовані на виконання рішення суду не вчинялися.

Відмовляючи в поновленні строку пред’явлення виконавчого документу до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску встановленого законом строку пред’явлення виконавчих листів до виконання.

Також суд дійшов висновку, що такі обставини, як прийняття рішення запровадження тимчасової адміністрації та початок процедури ліквідації банку, значна сума заборгованості, фінансова неспроможність банку на додаткові витрати, великі збитки банку не є поважною причиною, яка б унеможливлювала своєчасно пред’явити до виконання рішення суду.

Свій висновок суд обгрунтував посиланням на норми процесуального та матеріального права.

Статтю 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХIV в редакції Закону №245 від 16.05.2013р. (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання в такі строки, зокрема інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом. Зазначені строки встановлюються, зокрема, для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Статтю 433 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Крім того, суд обгрунтував свій віисновок посиланням на практику Європейського суду з прав людини та вказав, що ЄСПЛ в своїх рішеннях неодноразово порушував питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строків.

Так в рішенні ЄСПЛ «Пономарьов проти України» суд визначив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими.

В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод».

Апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що із заявою про видачу виконавчих листів позивач звернувся до суду більше ніж через рік після закінчення встановленого законом строку пред’явлення їх до виконання (цей строк тривав протягом року з дня набрання рішенням законної сили 18 грудня 2015 року і сплинув 18 грудня 2016 року).

Заява про видачу виконавчих листів (а.с.69) свідчить про те, що позивач був обізнаний про ухвалення 07 грудня 2015 року рішення та про набрання ним законної сили, що вказує на обізнаність позивача зі змістом ухваленого рішення, а наведені ним доводи пропуску строку не свідчать про існування дійсних істотних перешкод чи труднощів для отримання виконачих листів протягом встановленого законом строку

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

У заяві про поновлення процесуального строку позивач не навів особливих та непереборних обставин, що перешкодили звернутися йому до суду із заявою про видачу виконавчих листів протягом року з дня набрання рішенням законої сили.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків судів і не дають підстав вважати неправильним застосування судами норм матеріального права чи наявними порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. За своїм змістом доводи апеляційної скарги повторюють доводи, яким надана належна правова оцінка судом першої інстанції.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції повністю відповідає вимогам законності та обґрунтованості, у зв’язку з чим відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 388, 390, 391 Цивільного процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

залишити без задоволення.

Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 24 травня 2018 року

залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Судді :