Ухвала суду № 76740283, 24.09.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8977/13 Справа № 434/1983/12 Головуючий у 1 й інстанції - Резніч Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Ремеза В.А., Прозорової М.Л., при секретареві Литвиненко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення авансу; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_1 з позовом про стягнення авансового платежу у сумі 40060 грн., посилаючись на те, що угода купівлі-продажу будинку №2 по вул. Пушкіна у с. Саївка П’ятихатського району Дніпропетровської області, у рахунок якої сплачений аванс, укладена не була. З урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідачки вказану суму, 33360 грн. спричиненої матеріальної шкоди та судові витрати у розмірі 740 грн.

У січні 2013 р. ОСОБА_1 пред’явила зустрічний позов до ОСОБА_2 про стягнення 49369,08 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 30000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати. Посилалась на те, що, отримавши від ОСОБА_2 частину грошей згідно домовленості про купівлю-продаж житлового будинку, вона передала їй ключі від будинку та господарчих будівель для догляду за ними. Пізніше дізналася, що ОСОБА_2 самовільно вселилася в будинок, проте не розрахувалась за будинок та меблі. 2.09.2012 р. на її вимогу ОСОБА_2 звільнила будинок, залишивши його у непридатному для проживання стані. Діями ОСОБА_2 їй завдано майнову шкоду: прибирання господарства 5329,80 грн., ремонт будинку і приведення його в придатний стан 21384 грн., прання гардин і штор 1944 грн., усунення неприємного запаху в будинку і літній кухні 2000 грн., оренда домоволодіння 500грн. в місяць 5250 грн. за проживання 10 місяців і 16 днів, витрати на поїздки в с. Саївка автобусом та автомобілем на загальну суму 1800 грн.

Рішенням П’ятихатського райсуду Дніпропетровської області від 13.05.2013р. частково задоволено позов ОСОБА_2 та на її користь з ОСОБА_1 стягнуто 40060грн. авансу та 460грн. судових витрат; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено. Ухвалою того ж суду від 9.07.2013р. виправлено описку в частині розміру присуджених до стягнення судових витрат та правильно зазначено їх розмір – 400грн. 60коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

На підставі свідоцтва про право на спадщину ВМЕ № 889006 (реєстр № 972) від 04.06.2009р. ОСОБА_1 належить будинок №2 по вул. Пушкіна у с. Саївка П’ятихатського району Дніпропетровської області (а.с. 50). Згідно Державним актам вона є власницею земельної ділянки площею 0.1041 га. наданої для обслуговування вказаного жилого будинку, його господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0.2658 га для ведення селянського господарства (а.с. 53, 54).

Письмовою розпискою ОСОБА_1 від 14.08.2011р. підтверджується отримання нею 30000грн. за будинок №2 по вул.Пушкіна у с. Саївка П’ятихатського району та її зобов’язання укласти договір купівлі-продажу будинку після повного розрахунку за нього (а.с. 17). За розпискою від 1.10.2011р. ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 10060 грн. в рахунок оплати за вказаний будинок (а.с. 18).

Договір купівлі-продажу будинку №2 по вул. Пушкіна у с. Саївка між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено не було. 30.03.2013 р. ОСОБА_1 продала вказаний будинок ОСОБА_5 (реєстр № 272).

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відповідно до вимог ч.2 ст.570 ЦК України, ст.60 ЦПК України ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40060грн. авансу з відмовою у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на незаконність стягнення з неї суми авансу безпідставні та суперечать обставинам справи та вимогам закону. ОСОБА_1 вважає, що отримана нею від ОСОБА_2 грошова сума є завдатком. Проте, відповідно до вимог ч.1 ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається боржником у рахунок належних з нього за договором платежів на підтвердження зобов’язання та на забезпечення його виконання. Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено не було, передана ОСОБА_1 грошова сума у розмірі 40060грн. є дійсно авансовою та підлягала поверненню ОСОБА_2 на підставі ч.2 ст.570 ЦК України. Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції в частині її зустрічного позову ухвалено немотивоване рішення також безпідставні та суперечать дійсному змісту судового рішення, яке фактично містить мотиви, з яких суд вважав відсутність фактів, якими ОСОБА_1 обґрунтовувались її позовні вимоги, а також мотиви, за якими він відхилив надані нею докази. Твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 мала здійснити оплату проживання у будинку у якості його оренди безпідставні, оскільки матеріали справи не містять доказів про укладення ними відповідного договору у передбаченому законом порядку. Матеріали справи також не містять належних доказів, які б свідчили, у якому стані ОСОБА_1 було передано будинок у користування ОСОБА_2 , які речі у ньому були на вказаний час та який стан та речі залишились після виселення останньої. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що наданим нею доказам суд першої інстанції дав неналежну оцінку не можуть бути прийняті до уваги. Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, а тому на вимогу сторони переоцінці докази не підлягають.

Таким чином рішення суду першої інстанції в оскарженій частині відповідає вимогам закону, його висновки не спростовуються доводами апеляційної скарги, а тому скасуванню воно не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Пятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді :