Ухвала суду № 76740183, 17.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1218/18 Справа № 206/4559/18 Слідчий суддя - Сухоруков А.О. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Мудрецького Р.В.,

суддів: Іванченка О.Ю., Калініч Н.І.,

за участю:

секретаря Лошакової А.С.,

прокурора Баклана В.В.,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_2, який народився 23.01.1995 року в м. Нікополь, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року клопотання прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_2 задоволено. Застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 04.09.2018 до 03.11.2018 включно. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а саме у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 176 200,00 грн. Визначено, що у разі звільнення ОСОБА_2 з-під варти під заставу, покласти на нього наступні обов’язки:

-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

-не відлучатися із м. Нікополь Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначено два місяці з дня звільнення з під варти під заставу.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Попереджено підозрюваного ОСОБА_2, що в разі невиконання покладених на нього зобов'язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі невиконання цих обов’язків ОСОБА_2 до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя вказав, що клопотання та додані матеріали, надані прокурором, доводять про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується дослідженими копіями документів, а саме: витягами з ЄРДР, протоколами прийняття заяв про вчинення кримінального правопорушення, протоколами огляду місця події, висновками експертів, протоколами допиту свідків та іншими матеріалами в їх сукупності.

Окрім того, клопотання та матеріали, надані прокурором, дійсно свідчать про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, крім того, не має офіційного джерела прибутку, а також з урахуванням характеру кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, та практики Європейського суду з прав людини, тому є необхідність застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Застосування до підозрюваного більш м’яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, слідчим суддею визначено недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також не зможе запобігти ризикам, встановленим під час досудового слідства.

При цьому, зазначено, що підозрюваному може бути змінений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в разі внесення застави, розмір якої визначений з урахуванням характеризуючих даних підозрюваного.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, адвокат посилається на те, що суду не було наданого жодного суттєвого доказу на підтвердження пред’явлення обґрунтованої підозри та підстави тримання особи під вартою. Тобто, ОСОБА_2 інкримінують збут 10 та 19 липня 2018 року психотропної речовини громадянину ОСОБА_5, який, відповідно до рапорту працівника поліції, також є членом цього ж угрупування. Однак, докази з приводу ідентифікації ОСОБА_2, як особи, що збула заборонено речовину ОСОБА_5 суду не надано. Також відсутні дані щодо участі підозрюваного у злочинному угрупуванні. Тобто підозра не доведена.

Захисник також зазначив, що відсутні обґрунтовані ризики щодо спроби ОСОБА_6 здійснити передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України дії. Оскільки підозрюваний проживає разом зі своєю цивільною дружиною та малолітньою дитиною. Окрім цього, на його утриманні та його матері знаходяться ще двоє малолітніх дітей від першого шлюбу, які залишилися після смерті його дружини. ОСОБА_6 забезпечує необхідні умови для їх гідного існування. З цією метою оренду кафе. Має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно. Тобто, ОСОБА_2 до затримання вів добропорядний спосіб життя відповідального громадянина України. З чого випливає, що він не має будь-якого наміру переховуватися від органів слідства та суду.

Окрім того, ОСОБА_2 позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тому що в ході обшуку 04.09.18 року в нього не було вилучено жодної забороненої речі, а всі будь-які речові докази, які на думку слідства могли б мати суттєве значення для справи вилучені та доступ до них неможливий.

Щодо можливості з боку ОСОБА_2 незаконно впливати на свідків безпідставні, тому як, зазначених осіб вже допитано, будь-яких повідомлень від них про спроби впливу з боку ОСОБА_2 або його оточення не надходило та суду не надано.

Також немає підстав припускати, що ОСОБА_2 має намір вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

А тому буде доцільним застосування саме домашнього арешту, що не порушить основоположних принципів прав і свобод людини, не ставлячи у скрутне становище малолітніх дітей та забезпечить виконання з боку підозрюваного вимог суду.

Прокурор у своїй апеляційній скарзі просить суд ухвалу слідчого судді змінити в частині призначеного альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 176 200 грн. та призначити заставу в розмірі 294 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що становить 500 000 грн.

В обґрунтування вказав, що слідчим суддею не прийнято до уваги, кількість вилучених грошових коштів під час обшуку за місцем фактичного проживання підозрюваного. Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2 щомісячно отримував від незаконної діяльності, пов'язаної із виготовленням, зберіганням та збутом особливо небезпечних наркотичних та психотропних речовин, грошові кошти у сумі близько 30 000 гривень, а загалом організованого групою отримувався прибуток, від зазначеної незаконної діяльності, у сумі 1 500 000 гривень щомісячно.

Тому у разі не застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_2 існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому для запобігання вищевказаним ризикам, до підозрюваного доцільно застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а саме у розмірі 294 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 500 000 гривень.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку підозрюваного, який підтримав апеляційну скаргу свого захисника та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, позицію прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про необхідність їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, клопотанням слідчого та наданими до нього матеріалами підтверджується, що військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420180400100000060 від 21 лютого 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 58 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України. 04 вересня 2018 року в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_2 та 05 вересня 2018 року повідомлено його про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Обґрунтованість підозри, про яку зазначив слідчий суддя, підтверджується наданими до клопотання слідчого доказами, підстави для сумніву у достатності на даній стадії провадження яких у колегії суддів відсутні.

Також, обґрунтованими є висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_2 не має офіційного джерела прибутку, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Слідчий суддя, оцінив всі обставини справи, у зв’язку з чим, дійшов до вірного висновку, що підстав для застосування стосовно ОСОБА_2О більш м’якого запобіжного заходу не має, оскільки вони не зможуть забезпечити запобіганню встановлених слідчим суддею ризиків. Застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст. 183 КПК України.

Що стосується доводів захисника про відсутність вагомих доказів на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_2, то останні є безпідставними, оскільки повністю спростовуються матеріалами провадження. Щодо тверджень захисника про наявність міцних соціальних зв'язків у підозрюваного, то такі обставини хоча і мають місце, однак у сукупності з іншими встановленими судом даними підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу не дають.

Разом із цим, надаючи оцінку доводам прокурора, викладеним в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, метою застосування яких є досягнення дієвості цього провадження.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею не дотримані належним чином, у зв'язку з чим доводи прокурора, викладені в судовому засіданні та в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді в частині визначеного розміру застави, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і підлягають частковому задоволенню.

При перевірці ухвали слідчого судді в зазначеній частині, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких, його майновий стан, наявність рухомого та нерухомого майна, суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим, та приходить до висновку, що даний випадок є виключним і для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та запобігання встановленим ризикам, необхідно визначити заставу у розмірі, який перевищує 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 271, що буде достатнім для забезпечення досягнення мети запобіжних заходів.

Колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 р., відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На переконання колегії суддів, визначений слідчим розмір застави не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним в ч. 4 ст. 182 КПК України, згідно яких розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідні доводи апеляційної скарги прокурора підлягають частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали.

Керуючись ст. ст. 182, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_2 задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03 листопада 2018 року.

Визначити заставу у двісті сімдесят один прожитковий мінімум для працездатних осіб, тобто у сумі 498 111 (чотириста дев'яносто всім тисяч сто одинадцять) гривень.

Покласти на ОСОБА_2, у разі внесення застави у визначеному судом розмірі, обов'язки, передбачені ст. 194, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій; не відлучатися із м. Нікополь Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, у разі невиконання яких, слідчим суддею або судом буде вирішено питання про звернення застави в дохід Держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді: