Ухвала суду № 76739991, 04.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2235/16 Справа № 202/1300/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Петешенкової М.Ю., Черненкової Л.А., за участю секретаря Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 11 червня 2015 року за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Індустріального райсуду м.Дніпропетровськ від 11.06.2015р. відмовлено у задоволенні позову ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» до ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості. В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» просив скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

28.12.2005р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено договір №DNH4KP60730672, за умовами якого останньому надано споживчий кредит у сумі 3031грн.60коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 12 місяців з погашенням його щомісячними платежами у сумі 288грн.77коп. та кінцевим терміном повернення 28.12.2006р. (а.с.8).

Зобов’язання за даним договором було забезпечено договорами поруки, укладеними банком: з ОСОБА_3 - 28.12.2005р., а з ПАТ «Акцент-Банк» - 20.10.2010р. з розміром відповідальності останнього у сумі 10 000грн. (а.с.6,7,11).

За відомостями банку за кредитним договором за ОСОБА_2 обліковується заборгованість, яка станом на 07.11.2013р. складала 44 581грн.87коп. та складалась з 2463грн.90коп. заборгованості за кредитом, 13 160грн.21коп. за відсотками, 26 358грн.62коп. пені, 500грн. та 2099грн.14коп. штрафів. Останнє погашення за договором здійснено у травні 2006 року (а.с.5). Позовна заява, пред’явлена ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» до позичальника та поручителів про стягнення вказаної кредитної заборгованості, надійшла до суду 30.01.2014р.

Загальна позовна давність для захисту права та інтересу особи згідно ст.ст.256,257 ЦК України встановлена законодавцем тривалістю у три роки. За положеннями ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Відповідно до вимог ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. За ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За умовами угоди сторін на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 зобов’язаний здійснювати внесенням щомісячних платежів. Прострочення виконання кредитних зобов’язань ОСОБА_2 почалось з травня 2006 року, а кінцевий строк погашення кредиту у договорі визначено датою 28.12.2006р. включно. Зазначені вимоги закону та обставини свідчать про те, що на час звернення банку з даним позовом до суду 30.01.2014р. строк давності повернення споживчого кредиту фактично минув. Між тим, відповідно до вимог п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до вимог ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Зазначені вимоги закону та обставини свідчать, що пред’явлення банком позову до поручителів здійснено поза межами шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Враховуючи зазначені вимоги закону, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку до позичальника та поручителів про стягнення кредитної заборгованості відповідно до вимог ч.4 ст.559,ст.ст.1048,1054 ЦК України за їх безпідставністю.

Твердження банку в апеляційній скарзі про неправильність судового рішення суперечать як вимогам діючого законодавства, так і фактичним обставинам справи. Так, банк не лише не заперечував проти встановлених судом першої інстанції обставин, а й не спростовував їх у своїй апеляційній скарзі. Доводи банку про неправомірне застосування судом першої інстанції за своєю ініціативою позовної давності суперечать дійсним обставинам. Судом першої інстанції ухвалено рішення про відмову у задоволенні пред’явлених до позичальника позовних вимог за їх безпідставністю та застосовано положення Закону України «Про захист прав споживачів», за якими кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про захист прав споживачів» інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Тобто, вказаний закон є спеціальним нормативним актом, який регулює правовідносини банка та позичальника з приводу отримання та повернення споживчого кредиту. Саме вказана правова позиція про особливість

регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту

Законом України «Про захист прав споживачів» та поширення дії цього Закону на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем), що виникають як під час укладення, так і при виконанні такого договору, викладена у рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011р. При ухваленні вказаного рішення Конституційний Суд України керувався принципами справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності та виходив з того, що держава, встановивши законами України засади створення і функціонування кредитного ринку, забезпечує і особливий захист споживача, як більш слабкого

суб'єкта економічних відносин, і фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного

договору через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілом відповідальності між сторонами

договору. Положення вимог п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про заборону кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, є чинними та обов’язковими не лише для банка на стадії досудового урегулювання спору. При зверненні банку до суду з вимогою про повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, передбачена Законом заборона не перестає діяти. Встановлення вказаної заборони та необхідність її застосування судом сприяє не лише захисту прав споживача як більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а й контролю за змістом та розподілом відповідальності між споживачем та банком. Так, з матеріалів цивільної справи вбачається, що звернення банку до суду з вимогою повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, фактично призвело до того, що на неповернуту суму кредиту у розмірі 2463грн.90коп. банк не лише нарахував відсотки у збільшеному розмірі до 72% на суму, яка більш як у 5 разів перевищує кредит – 13160грн.21коп., а й пеню та штрафи у сумі 28 957грн.76коп., що у 12 разів перевищує суму неповернутого кредиту. При цьому банк фактично ігнорує принципи справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності та навмисно сприяє збільшенню відсотків та неустойки, не пред’являючи до позичальника позовних вимог своєчасно.

Враховуючи наведене підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.303,307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 11 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : Пономарь З.М.

ОСОБА_4

ОСОБА_5