Ухвала суду № 76739924, 30.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10104/15 Справа № 185/1514/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Черненкової Л.А., Петешенковій М.Ю., при секретареві Прудченко В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2015 року за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 09.10.2015р. відмовлено у задоволенні позову ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» просив скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

Заявою від 17.08.2006р. ОСОБА_2 просив ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник: ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК») надати строковий кредит на придбання мобільного телефону вартістю 1785грн. у ПП ОСОБА_3 У заяві також зазначено, що для повного розрахунку за товар та сплату комісії банку та ТОВ «Приват Кредит» (компанії) за консультативні послуги, банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 2247грн. на строк 24 місяці по 15.08.2008р. включно з умовою сплати відсотків за користування у розмірі 2,09% у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Погашення заборгованості передбачено щомісячними платежами у сумі 120грн.41коп. В день надання кредитних коштів позичальник доручив банку перерахувати суму 1605грн. на поточний рахунок торгівельної мережі ПП ОСОБА_3, а комісію- ТОВ «Приват Кредит» (а.с.4,13).

За відомостями банку за позичальником ОСОБА_2 обліковується заборгованість у сумі 33 361грн.93коп., яка складається з 1 638грн. тіла кредиту, 10 457грн.57коп. відсотків, 19183грн.03коп. пені, 500грн. та 1564грн.85коп. штрафу (а.с.3). Пізніше банк надав розрахунок заборгованості станом на 07.07.2015р. у сумі 42 199грн.19коп., яка складається із 1638грн. тіла кредиту, 12234грн.30коп. відсотків, 28327грн.36коп. пені (а.с.91,92). При цьому в уточнених позовних вимогах банк просив стягнути з ОСОБА_2 5 976грн.98коп. заборгованості за відсотками за період з 07.07.2010р. по 07.07.2015р. – п’ятирічний строк позовної давності, передбачений Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам.

Згідно виписки з рахунку на ім’я ОСОБА_2 з 17.08.2006р. по 07.07.2015р. вбачається, що погашення заборгованості фактично здійснювалось наступним чином: 25.09.2006р. у сумі 120грн.41коп., 27.08.2012р. у сумах 75коп. та 7грн.31коп. шляхом списання на рахунок, 21.12.2012р. у сумі 25грн.40коп. шляхом списання на рахунок, 10.12.2013р. та 27.12.2013р. відповідно у сумах 11грн. та 500грн. шляхом автоматичного перерахування (а.с.95).

У вересні 2015 року від ОСОБА_2 надійшла до суду заява про застосування позовної давності (а.с.96).

Враховуючи встановлені обставини про звернення ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» до суду 10.02.2014р. та пропуск ним трирічного стоку позовної давності, про застосування якої заявлено ОСОБА_2, суд першої інстанції на підставі ст.ст.261,267,1048,1054 ЦК України обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення кредитної заборгованості.

Твердження ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі про неправильність судового рішення безпідставні та суперечать дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Загальна позовна давність встановлена законодавцем тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Відповідно до вимог ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. За ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За умовами угоди сторін на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 зобов’язаний здійснювати внесенням щомісячних платежів. За наданими банком відомостями встановлено, що перше погашення заборгованості здійснено 25.09.2006р., а наступне - 27.08.2012р., тобто, через 5 років і 11 місяців. Оскільки погашення кредитної заборгованості передбачено щомісячними платежами, то фактично після несплати чергового платежу, з жовтня 2006 року банк достовірно знав про порушення його прав та інтересів та почався перебіг строку позовної давності для захисту порушеного права. Проте до суду банк звернувся з позовом лише у лютому 2014 року, тобто, більше, ніж через 7 років після виникнення у нього права на звернення за судовим захистом. Обставин, які б вказували на поважність причин пропуску трирічного строку позовної давності, банком не зазначено. Доводи банку в апеляційній скарзі про переривання перебігу позовної давності фактами погашення заборгованості як 27.08.2012р., так і наступними платежами, не можуть бути прийнятими до уваги. За змістом ст.ст.256,264 ЦК України переривання перебігу позовної давності відбувається лише протягом строку, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого прав чи інтересу, тобто, у межах строку позовної давності. Між тим вказані платежі здійснені вже поза межами строку позовної давності, а тому і не свідчать про переривання перебігу позовної давності. До наступного платежу, який відбувся 27.08.2012р., фактично сплив як передбачений законом трирічний строк загальної позовної давності, так і п’ятирічний строк, на застосуванні якого наполягав банк. Однак зазначений банком п’ятирічний строк позовної давності не може застосовуватись не лише із зазначених обставин, а і тому, що банк не надав доказів про укладення з ОСОБА_2 у письмовій формі відповідного договору про збільшення позовної давності. За змістом ч.1 ст.259 ЦК України сама по собі вказівка про збільшення позовної давності до п’яти років в Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с.5-8) не свідчить про наявність передбаченого законом письмового договору сторін з цього питання. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 вказував на пропуск банком строку звернення до суду та просив застосувати наслідки спливу позовної давності. Відповідно до положень ч.4 ст.2678 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведене, підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : Пономарь З.М.

ОСОБА_4

ОСОБА_5