Ухвала суду № 76739596, 27.09.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2061/18

1-кп/214/548/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря - Фастовець Ю.Ю.

прокурора - Арсенюка А.В.,

потерпілого - ОСОБА_1,

представника потерпілого - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017040230002111 від 24.11.2017 року відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, надійшов до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 02 квітня 2018 року.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заявив клопотання про повернення обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017040230002111від 24.11.2017 року відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України, для усунення недоліків.

В обґрунтування свого клопотання захисник зазначив про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України. На погляд останнього, завершальне рішення досудового розслідування було сфабриковане, оскільки про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України ОСОБА_3 було повідомлено 27.03.2018 року, тоді як слідчим та прокурором повідомлено обвинуваченого та його захисника про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування – 27.03.2018 року. Таким чином, зволікання із не врученням фактично підозрюваному письмового повідомлення про підозру з початку розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_3 одразу після ДТП, що сталося 24.11.2017 року, не ознайомлення його з правами та обов’язками призвело до грубого порушення вимог КПК України. Слідчий у справі ОСОБА_5 не вчинив жодних дій, спрямованих на встановлення об’єктивних обставин, що виправдовують обвинуваченого або виключають його кримінальну відповідальність. ОСОБА_3 фактично був позбавлений реального права на захист до закінчення досудового розслідування. Фактичні обставини обвинувачення, всупереч ст..291 КПК України, викладено поверхнево, в однозначній та незрозумілій формі, формулювання обвинувачення не конкретизовано. Обвинувальний акт не містить повного викладу фактичних обставин кримінального правопорушення (не викладена правова кваліфікація вчиненого), які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення, а також способу мотивів і мети кримінального правопорушення, не розкрито форму вини та суб’єктивне відношення до неї самого підсудного, його характер дій під час скоєння правопорушення. В долученому до обвинувального акту Реєстрі матеріалів досудового розслідування невірно та не в повному обсязі зазначені процесуальні дії та процесуальні рішення, проведені та складені в ході досудового розслідування. В обвинувальному акті до теперішнього часу не вказано точне місце скоєння правопорушення й сталих орієнтирів де відбулася ДТП. З обвинувального акту не зрозуміло яким чином ОСОБА_3 порушив п.18.1 ПДР. Не зрозуміло чому слідчий в обвинувальному акті не зазначає про порушення вимог ПДР потерпілим. В обвинувальному акті слідчий вказує, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, що є порушенням принципу презумпції невинуватості. Більш того, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 підозрюється, а не обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, тобто вказаній особі обвинувачення не висунуте, що суперечить вимогам ч. 4 ст.110 КПК України. Отже, відсутність в обвинувальному акті викладення самого обвинувачення явно порушує право обвинуваченого на захист та є перешкодою для призначення судового розгляду. Дії слідчого та прокурора вказують про імітування злочину щодо ОСОБА_3, порушення прав людини, вибірковий підхід до проведених слідчих дій та відверту фальсифікацію доказів. За таких обставин, кримінального правопорушення ОСОБА_3 не скоював. Факт невинуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується рядом доказів у справі. Висновок авто технічної експертизи у справі є нікчемним недопустимим доказом. Зазначене доводить про неналежне процесуальне оформлення ходу і результатів проведення всіх первинних слідчих дій та неналежний порядок проведення процесуальних дій, які використовуються як засіб одержання доказів та істотні порушення прав і свобод людини. Вказана дорожня ситуація, що склалася в момент ДТП вночі 24.11.2017 року може розглядатися лише як небезпека (непереборна сила), яка раптово виникла для водія автомобіля, передбачити раніше можливість її виникнення ОСОБА_3 не міг. В такій ситуації дії ОСОБА_3 ПДР не регламентовані, у зв’язку з перебуванням його у стані крайньої необхідності або в аварійній обстановці, у зв’язку з чим, кримінальне провадження має бути закрито. До теперішнього часу залишилися незрозумілими важливі питання кримінального провадження, а саме: чому слідчий (прокурор), під час розслідування та складення багатьох документів не забезпечив можливості їх оскарження особі, прав свобод чи інтересів якої вони стосуються; не зазначено також на підставі яких письмових документів пішохода ОСОБА_1 визнано потерпілим, коли до матеріалів справи не долучено заяви про визнання його потерпілим у справі; яким чином слідчим Пугачовим фіксувалось визначення швидкості руху автомобіля та пішохода та як він міг скласти протокол проведення слідчих експериментів від 22.02.2018 року разом із фото таблицями схемою разом з потерпілим та свідками протягом невеликого проміжку часу; чому слідчий Пугачов долучив до матеріалів справи за клопотанням захисника відеозапис ДТП від 24.11.2017 року, проте відмовився його переглянути у встановлений законом спосіб; чому під час досудового розслідування не було долучено в якості речового доказу навушники та одяг темного кольору, в який був одягнений потерпілий; чому не долучено до матеріалів справи оригінали фотознімків з ДТП, а лише їх копії; хто здійснював вимірювання, фотографування під час слідчих експериментів та яке освітлення використовувалось при їх проведенні; яке відношення до матеріалів справи має слідчий Колесник С.Ф; чому слідчим не було зібрано усіх медичних документів та не було їх надано судово-медичному експерту; чому слідчим не забезпечено присутності осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час проведення судово-медичної експертизи; яким чином отримано висновок авто технічної експертизи від 20.03.2018 року; чому слідчий не перевірив наявність обставин які є підставою звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 та інші питання. Крім того в обвинувальному акті, всупереч вимог ч.2 ст.291 КПК України, не зазначено ряд пом’якшуючих покарання обставин, не зазначено місце народження потерпілого та його громадянство

Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3, кожен окремо, підтримали клопотання про повернення обвинувального акту по зазначеним підставам.

Прокурор просив суд відмовити в задоволенні клопотання захисника та постановити ухвалу про призначення судового розгляду у відкритому судовому засіданні вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає. На думку прокурора всі обставини зазначені в клопотанні захисника можуть бути досліджені в судовому розгляді.

Представник потерпілого ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання захисника, оскільки обставини зазначені останнім не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту. Крім того, вважає, що відсутність посилання в обвинувальному акті на місце народження потерпілого у справі та його громадянства ніяким чином не обмежують прав останнього і можуть бути встановлені в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав свого представника в повному обсязі.

Суд, вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши зміст обвинувального акта з додатками, приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 з таких підстав.

Так, відповідно до положень ч.3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта є його невідповідність вимогам КПК України.

Обвинувальний акт має містити відомості передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України. Інших вимог до обвинувального акта, ніж перелічені вище, чинний КПК України не передбачає.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з обвинувального акту щодо ОСОБА_3, при його складанні вказані вимоги процесуального закону були дотримані, зокрема у ньому зазначені фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення у тому обсязі, в якому прокурор вважає їх встановленими, та правова кваліфікація вчиненого кримінального правопорушення за відповідною статтею, частиною статті закону України про кримінальну відповідальність, з викладенням її диспозиції.

При цьому, суд не вбачає, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення є суперечливим або незрозумілим такою мірою, що унеможливлює захист від нього, як про це зазначає у клопотанні захисник. Крім того, не встановлення стороною обвинувачення у межах досудового розслідування певних обставин, може мати значення для оцінки обґрунтованості та доведеності цього обвинувачення, втім не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Слід зазначити також про те, що у підготовчому засіданні не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, а також не досліджуються обставини вчинення кримінального правопорушення та інші питання, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, оскільки це компетенція суду під час судового розгляду, а завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Що стосується доводів захисника про фальсифікацію доказів у кримінальному провадженні, то дане питання також повинно вирішуватися під час розгляду кримінального провадження по суті після їх дослідження в судовому засіданні, а не на стадії підготовчого судового провадження.

Обвинувальний акт дійсно не містить у собі посилання на місце народження потерпілого у справі та його громадянства. Проте даний недолік, не може позначитись на правильності складання процесуальних документів у справі. Даний привід є суто формальним і не може слугувати достатньою самостійною підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Таким чином, суд вважає, що зазначені в письмовому клопотанні захисника ОСОБА_4 підстави для повернення обвинувального акта не визнані судом як суттєві порушення норм КПК України, не тягнуть за собою таких порушень вимог КПК України, які б давали підстави для повернення обвинувального акта.

Керуючись ст.ст. 314-316, 369, 371, 372 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017040230002111 від 24.11.2017 року відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, - відмовити.

Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Ткаченко