Ухвала суду № 76736613, 27.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/755/18 Справа № 705/3170/18 Категорія: ч.2 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого-суддіОСОБА_2,суддів при секретаріОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,за участю прокурораОСОБА_6,захисника в режимі відеоконференції з Уманським міськрайонним судом Черкаської області ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 вересня 2018 року, якою повернуто прокурору Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_8 клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню № 12018250250000703 відносно ОСОБА_9, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 вересня 2018 року повернуто прокурору Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_8 клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_9, якому інкриміновано вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, як таке, що не відповідає вимогам ч.2 ст. 292, ст. 291 КПК України.

Так, суд першої інстанції зазначає, що у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_9 не міститься жодних посилань на те, що він є суспільно-небезпечним, а також на ступінь його небезпечності для себе та інших осіб. Фактичні обставини та формулювання обвинувачення у клопотанні викладені без урахування особливостей кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, оскільки в них зазначено, що ОСОБА_9 діяв умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, повторно, таємно викрав куртку потерпілого.

В апеляційній скарзі прокурор, вважаючи ухвалу суду незаконною, просив її скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що клопотання відповідає вимогам ч.2 ст. 292, ст. 291 КПК України. Вважає, що суд першої інстанції під час підготовчого судового провадження вдався до оцінки винуватості особи та обговорення фактичних обставин, що є порушенням кримінального процесуального законодавства.

Крім того, 27.09.2018 прокурором подано клопотання про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи, терміном на 60 діб.

Заслухавши доповідь головуючого - судді, думку прокурора Очеретяного М.С., який підтримав подану апеляційну скаргу та клопотання про продовження дії запобіжного заходу, просив їх задовольнити в повному обсязі, думку захисника ОСОБА_7, який заперечив проти задоволення поданої апеляційної скарги, але вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу слід задовольнити, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 292 КПК України, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров’я.

Згідно п.3 ч.3 ст. 314 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, якщо воно не відповідає вимогам цього кодексу.

Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Проте вищевказані вимоги закону слідчим та прокурором не були виконанні.

Враховуючи вище вказані норми, на думку колегії суддів, місцевий суд вірно та обґрунтовано встановив допущені органом досудового слідства порушення кримінального процесуального закону, а саме те, що посилання у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру на винуватість особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, у вчиненні кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення, не відповідає вимогам закону, оскільки не враховує особливостей здійснення досудового розслідування стосовно осіб, які в стані неосудності вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність.

Що стосується доводів прокурора викладених в апеляційній скарзі, то вони є безпідставними та не знаходять свого підтвердження у матеріалах кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, як того просить прокурор в апеляційній скарзі, відсутні.

Що стосується клопотання прокурора про продовження строку поміщення ОСОБА_9 – до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, то колегія суддів виходить з наступного.

На всіх етапах кримінального провадження строк дії запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, в тому числі : поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, повинен перебувати під контролем суду (справа ЄСПЛ «Mamedova v. Russia»).

Періодичний судовий контроль ( у порядку ст. 331 КПК України) забезпечує дотримання прав обвинуваченого чи особи , яка бере участь у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру, згідно зі ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині реалізації права на забезпечення періодичного контролю за законністю застосування запобіжного заходу в судовому провадженні, в тому числі - на стадії апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов»язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Відповідно до ст. 508 КПК України до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: 1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом; 2) поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Вказані запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби і застосування цих запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.09.2018 задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно ОСОБА_9 строк застосування запобіжного заходу у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку до 04 жовтня 2018 року.

Колегія суддів вважає, що на даний час не відпали ризики, які були покладені в основу вищевказаної ухвали, а саме - передбачені п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, ОСОБА_9, як особа, представляє підвищену суспільну небезпеку, підстави, за яких йому судом було застосовано запобіжний захід у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку, не відпали, обраний запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає його особі, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, та можливості незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи те, що строк дії обраного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, закінчується 04.10.2018, та з врахуванням ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 177, 178 , 508 КПК України, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України підлягає до часткового задоволення, оскільки на момент апеляційного розгляду не змінилися підстави та обставини на підставі яких йому обирався та продовжувався вищевказаний запобіжний захід, а більш м’який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки ОСОБА_9, тому він підлягає продовженню, але на строк - 30 діб, до 26.10.2018.

Керуючись ст. 331, 404-405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 вересня 2018 року, якою повернуто прокурору Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_8 клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню №12018250250000703 відносно ОСОБА_9, за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України для усунення виявлених порушень КПК України- залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_8 - без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження строку поміщення ОСОБА_9 – до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, – задовольнити частково.

Продовжити відносно ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк застосування запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, на строк 30 днів, починаючи з 27.09.2018 по 26.10.2018.

Головуючий :

Судді :