Постанова № 76735904, 26.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/3141/17 Номер провадження 22-ц/786/2025/18Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого – судді: Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

секретар: Діхтяр Т.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м.Полтави від 04 липня 2018 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» (далі - ПАТ «Приватбанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2про стягнення заборгованості. В позовній заяві посилався на те, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем 11 вересня 2006 року укладений кредитний договір б/н. Відповідно до договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 6500 грн., а відповідач взяла зобов’язання щодо повернення кредиту. Відповідач свої зобов’язання не виконала. Банк просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 67698.53 грн., з яких заборгованість по одержаному кредиту 6499.50 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 54199.10 грн., а також штрафні санкції: пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором 3300 грн., штраф в розмірі 500 грн. (фіксована складова), штраф в розмірі 3199, 93 грн. (процентна складова) та судові витрати 1600 грн.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 04 липня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 11 вересня 2006 року б/н у розмірі 61198, 60 грн., на відшкодування понесених судових витрат 1600 грн., а всього стягнуто 62798.60 грн.

ОСОБА_2 оскаржила рішення місцевого суду, в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині задоволення позовної вимоги щодо стягнення з неї заборгованості по процентам у розмірі 54199, 10 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову банку в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами відмовити повністю (або задовольнити частково у розмірі 8418, 30 грн.), оскільки вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Доводи скарги зводяться до незгоди з проведеним розрахунком заборгованості (тіла кредиту та процентів), також ОСОБА_2В, вважає, що відповідач допустив протиправне подвійне нарахування процентів за користування кредитом.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 11 вересня 2006 року між сторонами по справі укладено кредитний договір б/н. За умовами зазначеного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 6500 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22.80% річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник зобов’язувався забезпечити повернення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом.

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

Зазначаючи, що відповідачем взяті на себе зобов’язання не виконуються, станом на 30 вересня 2017 року позивач обраховує заборгованість відповідача по одержаному кредиту у розмірі 67698.53 грн., з яких заборгованість по одержаному кредиту 6499.50 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 54199.10 грн., а також штрафні санкції: пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором 3300 грн., штраф в розмірі 500 грн. (фіксована складова), штраф в розмірі 3199, 93 грн. (процентна складова).

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що у відповідача ОСОБА_2 утворилась заборгованість за укладеним договором про отримання кредиту, у зв’язку з неналежним виконанням покладених на неї зобов’язань, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про можливість часткового задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк»та стягнення боргу з відповідача, з урахуванням річного строку для вимог про стягнення пені та відмови у стягненні нарахованих штрафів, як подвійної відповідальності.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про невірно проведений позивачем розрахунок заборгованості. Так, згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пунктом 5.5.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за несвоєчасне виконання боргових зобов»язань держатель кредитної картки сплачує проценти за користування кредитними коштами у збільшеному розмірі по підвищеній процентній ставці, розмір яких визначається тарифами банку.

Із наданого розрахунку заборгованості убачається, що станом на 01.01.2007 року процентна ставка за користування кредитними коштами відповідно до встановлених тарифів становила 36% річних , а за прострочену заборгованість 72% річних, з 01.01.2013 року процентна ставка становила 30% річних та її з 01.01.2013 року за прострочену заборгованість не збільшувався, з 01.09.2014 року процентна ставка становила 34.8 % річних та її розмір не збільшувався, з 01.04.2015 року процентна ставка становила 43.2 % річних та її розмір не збільшувався.

Обгрунтованих та належних доводів та доказів неправильності проведеного банком розрахунку заборгваності відповідачем наведено не було, зокрема, наданий ОСОБА_2 рохрахунок не співпадає із тарифами банку та умовами надання кредиту, сплати процентів, а тому не спростовує розмір нарахованих позивачем відсотків по кредиту.

За вказаних обставин, колегія судів приходить до переконання, що рішення суду ухвалено з дотриманням вимог закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 04 липня 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_1

Судді: (підписи) ОСОБА_3

ОСОБА_4

З оригіналом згідно: ОСОБА_1