Постанова № 76734815, 24.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/856/18 Номер провадження 22-ц/786/1731/18Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Гальонкіна С.А.

За участю секретаря судового засідання Ряднини І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 червня 2018 року, ухвалене у період часу з 15:36:14 до 15:52:19 год. під головуванням судді Васильєвої Л.М., -

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

В лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу «TOYOTA- TUNDRA» днз ВІ 0676ВР, №534/79 від 13 січня 2016 року, що укладений між нею, в особі довіреної особи ОСОБА_5, та відповідачем ОСОБА_4 недійсним.

Позовні вимоги вмотивовувала тим, що бо від її імені договір укладався відповідачем ОСОБА_3 на підставі довіреності, яка на час продажу була скасована. Також вказувала, що вона з метою можливої реалізації вказаного транспортного засобу видала на ім’я відповідача ОСОБА_3 , а також ОСОБА_6 довіреність серії НАМ № 451064 від 11.03.2015 року, яка давала право останнім керувати, зняти з обліку, продати, обміняти вказаний автомобіль. Кошти за автомобіль вона не отримувала. Так як довірені особи протягом тривалого часу лише користувалися її транспортним засобом та не виставляли його у продаж, вона припинила дію довіреності, про що в Єдиному реєстрі довіреностей зроблений відповідний запис 18 вересня 2015 року. Про припинення дії вказаної довіреності вона повідомила відповідача ОСОБА_3 усно, по телефону. та запропонувала повернути їй спірний транспортний засіб.

Не зважаючи на припинення дії довіреності ОСОБА_3 від її імені на підставі вказаної довіреності здійснив продаж спірного транспортного засобу ОСОБА_4 13 січня 2016 року за 140000 грн. Про продаж автомобіля відповідач не повідомив. Дізнавшись про укладення оспорюваного договору, вона вимагала його скасування, але отримала відмову. Після цього вона звернулась до поліції із заявою про вчинення відносно нею злочину, спірний автомобіль був вилучений у ОСОБА_4 та переданий на зберігання поліції. Вона намагалась повернути автомобіль, однак їй відмовили у поліції та пояснили, що зможуть повернути автомобіль тільки у разі визнання у судовому порядку договору купівлі-продажу автомобіля недійсним. Посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215-216 ЦК України, позивач просила визнати договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу недійсним.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

короткий зміст вимог апеляційної скарги :

З даним рішенням не погодилася позивач ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :

Вважає невірною оцінку доказів, зокрема показів свідка ОСОБА_7, дружини відповідача, яка повідомляла, що я неодноразово зверталася до останнього з проханням повернути автомобіль.

Вказує на відсутність законодавчо визначеного способу повідомлення осіб про скасування довіреності. Про необхідність повідомлення такого факту і до Регіонального сервісного центру 5341 РЦС МВС в Полтавській області не знала і не була попереджена нотаріусом, який здійснював скасування довіреності.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 заявив, що він прохає задовольни апеляційну скаргу та що спірний договір купівлі продажу фактично є фіктивним, та здійснений на прохання відповідача ОСОБА_3

Грошові кошти за автомобіль він не сплачував, та спірний автомобіль та документи на нього йому також не передавалися.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

Судом встановлено, що 11 березня 2015 року позивач ОСОБА_2 видала довіреність серії НАМ №451064 на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_6, у відповідності до якої останні наділялися правом керувати, зняти з обліку, продати, обміняти автомобіль «TOYOTA- TUNDRA» днз ВІ 0676ВР.

Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Полтавського нотаріального округу ОСОБА_8. реєстровий № 3217.

18 вересня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_2 до Єдиного реєстру довіреностей внесено запис про припинення дії довіреності №3217 серії НАМ 451064 від 11 березня 2015 року.

Також судом встановлено, що 13 січня 2016 року був укладений договір купівлі-продажу автомобіля «TOYOTA- TUNDRA» днз ВІ 0676ВР, №534/79, продавцем у якому була позивач в особі свого представника ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності серії НАМ 451064 від 11 березня 2015 року, а покупцем – ОСОБА_4, співвідповідач у справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що повідомлення по телефону про припинення довіреності є неналежним, офіційно про це Регіональний сервісний центр МВС України в Полтавській області також не повідомила. Також суд зазначав, що до 25 лютого 2016 року відомості з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань при здійсненні оформлення відчуження не перевірялись, бо Сервісні центри доступу до них не мали та Порядок державної реєстрації ( перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 року № 1388 , надалі Порядок не передбачав таку перевірку.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком місцевого суду та вважає його необґрунтованим.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Спірні правовідносини врегульовуються нормами Цивільного кодексу України

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Метою договору доручення є здійснення повіреним прав довірителя, набуття, зміна і припинення для нього прав та обов’язків шляхом здійснення угод, тому повірений має діяти в тих межах, які встановлені довірителем відповідно до змісту наданого йому доручення.

Нормами статті 249 ЦК України визначено, що: 1. Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. 2. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. 3. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Положення статті 249 ЦК України не місять чіткого визначення порядку вчинення дій з метою доведення до відому довіреній особі про припинення довіреності на її ім’я.

Однак в Україні діє Єдиний реєстр довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку започаткований у травні 1998 року відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 25.05.1999 року № 29/5. Метою створення Реєстру є профілактика злочинів проти власності шляхом накопичення та використання нотаріусами, органами ДАІ та іншими правоохоронними органами відомостей про посвідчені доручення.

З моменту реєстрації скасування дії доручення, до вчинення спірного правочину пройшов значний час , більше трьох місяців.

Відповідачі у справі, мали реальну можливість на час вчинення спірного правочину довідатися про скасування дії доручення.

З пояснень позивачки ОСОБА_2 слідує, що після скасування довіреності 18 вересня 2015 року вона повідомила про це в телефонному режимі відповідачу ОСОБА_3

Відповідач вказану обставину заперечив, однак він мав реальну можливість на час вчинення спірного правочину перевірити дію доручення.

Висновки місцевого суду, що позивач, припинивши дію довіреності не діяла у спосіб, перебачений ч. 2 ст. 249 ЦК України, та офіційно не повідомляла представників та третіх осіб про припинення дії довіреності є необґрунтованим.

Внесення до Єдиного державного реєстру довіреностей офіційних записів про припинення дії доручення необхідно розцінювати як офіційне повідомлення усіх громадян та державних органів про припинення дії доручення.

Судом достовірно встановлено, що на час укладення договору купівлі-продажу 13 січня 2016 року внаслідок припинення довіреності, виданої на його ім’я, ОСОБА_3 не мав повноважень вчиняти дії щодо продажу автомобіля «TOYOTA- TUNDRA» днз ВІ 0676ВР, від імені його власника ОСОБА_2.

У відповідності з вимогами ч.3 ст. 215 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його волі.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає висновки місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог такими, що суперечать вимогам матеріального права та встановленим у справі обставинам.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).,(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції вважає висновки місцевого суду щодо відсутності підстав для визнання спірного правочину недійсним невірними.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом норм матеріального права є вірними. Як встановлено судом апеляційної інстанції як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4 на час вчинення правочину мали реальну можливість шляхом звернення із інформаційним запитом перевірити дію виданого позивачем на ім’я ОСОБА_3 доручення, а внесення відомостей до Єдиного державного реєстру доручень необхідно розцінювати як належне повідомлення осіб про припинення дії доручення.

Місцевий суд, відхиляючи доводи позивача, зосередив увагу виключно на тому, що позивач не довела до відому третіх осіб, а саме Регіональний сервісний центр МВС України в Полтавській області, про припинення довіреності, і ніяким чином не надала оцінку факту внесення змін до Єдиного державного реєстру доручень про скасування дії доручення.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Із звукозапису судового засідання допиту свідка ОСОБА_7 від 17.05.2018 року слідує, що при її допиті взагалі не з’ясовувалися питання щодо наявності чи відсутності факту звернення позивачки ОСОБА_2 до відповідача з вимогою повернення автомобіля.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_9 повністю визнав позов та апеляційну скаргу , зазначив про те, що він побоюється ОСОБА_3 та що вказаний договір купівлі продажу був фіктивний.

В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_3 надавши доручення від імені ОСОБА_4 зробив усну заяву про відмову від даних викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відповідності з вимогами ЦПК України не передбачено такої дії як відмова від раніше даних пояснень., однак враховуючи висновки апеляційного суду щодо підстав для задоволення позовних вимог , зазначена обставина правового значення не має.

Заперечення ОСОБА_3 щодо невірного способу захисту, який був обраний позивачем, також є помилковими, оскільки цілком відповідає нормам ст. 16 ЦК України.

Позивач , як власник майна має право пред’явити вимоги про визнання правочину недійсним.

чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

Висновки місцевого суду, що при укладенні договору купівлі-продажу були дотримані всі вимоги чинного законодавства, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Майнові права позивача ОСОБА_2Л, внаслідок укладення відповідачами неправомірного правочину були порушені і підлягають відновленню.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно до п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 червня 2018 року та ухвалення нового, про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, та визнання недійсним договору купівлі-продажу №534/79 від 13 січня 2016 року автомобіля TOYOTA- TUNDRA» днз ВІ 0676ВР, укладеного між ОСОБА_3, який діяв від імені власника транспортного засобу ОСОБА_2, та ОСОБА_4, зареєстрований в ТЦС 5341 РЦС МВС в Полтавській області.

Питання про застосування реституції недійсного договору позивачем не порушувалося.

Враховуючи висновок суду про скасування судового рішення з ухваленням нового, судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено 2456 гривні судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції.

У разі задоволення позову за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача. Таким чином, судові витрати ОСОБА_2 підлягають компенсації за рахунок відповідачів у рівних частинах, по 1228 гривень з кожного.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 червня 2018 року - скасувати.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №534/79 від 13 січня 2016 року автомобіля TOYOTA- TUNDRA» днз ВІ 0676ВР, укладеного між ОСОБА_3, який діяв від імені власника транспортного засобу ОСОБА_2, та ОСОБА_4, зареєстрований в ТЦС 5341 РЦС МВС в Полтавській області.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 1228 гривень з кожного в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 25 вересня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_10 /підпис/ ОСОБА_11

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1