Постанова № 76732026, 26.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/798/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Бедрій Х.Б.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 січня 2018 року про відмову в роз’ясненні судового рішення у справі № 346/2184/17 за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації за речове майно (суддя І інстанції – Веселов В.М., місце ухвалення – м. Коломия, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції – 07.12.2017),

встановив:

ОСОБА_2 (надалі – ОСОБА_2, позивач) звернувся в суд з позовом до Івано-Франківського обласного військового комісаріату (надалі – відповідач, ОВК), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за речове майно, що підлягало видачі на день звільнення з військової служби, та стягнути з відповідача на його користь вказану грошову компенсацію.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

21.12.2017 року представник позивача звернувся в суд з заявою про роз’яснення судового рішення, аргументуючи її тим, що йому не зрозуміло, з яких підстав суд відмовив у задоволенні позовних вимог, а саме – за пропущенням строку чи з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.01.2018 року відмовлено в задоволенні заяви про роз’яснення зазначеної постанови.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Незаконність та необґрунтованість даної ухвали суду полягає в тому, що суд помилково дійшов висновку про те, що остання є зрозумілою та чіткою. В той же час, позивач не отримав роз’яснення на питання, з яких підстав суд відмовив у задоволенні позовних вимог: чи то з пропущенням строку звернення до суду за захистом порушеного права, чи то позов не підлягав задоволенню з підставі, не передбачених нормами матеріального права. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та зазначити в своїй ухвалі, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропущення строку звернення до суду; винести окрему ухвалу суду на ім’я Вищої ради правосуддя щодо необхідності направлення судді Веселова В.М. на стажування за свій рахунок до Академії суддів для підвищення кваліфікації.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, але подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши в заяві, що вимоги апеляційної скарги заперечує за їх безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Оскаржувана ухвала Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.01.2018 року, якою відмовлено в задоволенні заяви про роз’яснення постанови цього суду від 07.12.2017 року, мотивована тим, що формулювання вказаної вище постанови є чіткими, зрозумілими та викладеними на державній мові, а відтак, відсутні підстави для її роз’яснення. Крім того, рішення суду, яке позивач просив роз’яснити, не набрало законної сили, оскільки оскаржене в апеляційному порядку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

Виходячи із системного тлумачення положень вказаної статті, роз'яснення рішення суду – це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі, роз'яснено може бути рішення у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність його невиконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення. При цьому, роз'яснено може бути виключно рішення, яке набрало законної сили та підлягає виконанню.

Відповідно до положень ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Так як рішення суду першої інстанції на момент подання заяви про його роз’яснення не набрало законної сили, оскільки оскаржено в апеляційному порядку, а також таким рішенням відмовлено у задоволенні позову, то останнє не підлягає виконанню і не може бути роз'яснено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що справу розглянуто та вирішено неповноважним судом, виходячи з наступного.

Так, пунктами 1, 4 частини 1 статті 18 КАС України (чинній на час подання позовної заяви і розгляду справи судом першої інстанції) було встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи: у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

А пунктом 1 частини 2 статті 18 КАС України (в цій же редакції) було встановлено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, зокрема, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Оцінивши суб’єктний склад сторін у справі (відповідачем у справі є Івано-Франківський ОВК, який відповідно до пункту 1 «Положення про військові комісаріати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року № 389, є місцевими органами військового управління) та предмет спору (виплата грошової компенсації за неотримане при звільненні речове майно, яка за своєю суттю є компенсаційної виплатою, а не соціальною виплатою військовослужбовцю), колегія суддів дійшла висновку, що дана справа була підсудна окружному адміністративному суду.

Також колегія суддів зазначає, що за приписами статті 20 КАС України в редакції що діє з 15.12.2017 року, дана справа підсудна окружному адміністративному суду.

А відповідно до пункту 1 частини 3 статті 317 чинної редакції КАС України порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

З огляду на встановлені обставини справи та проаналізовані норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме заяву, як і справу загалом, розглянуто і вирішено неповноважним судом, що є безумовною підставою скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції та ухвалення нової про відмову у задоволенні заяви про роз’яснення судового рішення з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 січня 2018 року про відмову в роз’ясненні судового рішення у справі № 346/2184/17 скасувати та постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз’яснення судового рішення відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 27.09.2018 року