Постанова № 76732023, 25.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4906/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Затолочного В.С.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства ,,Луцьке автотранспортне підприємство 10701” на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року у справі № 803/288/18 (час прийняття 15:30 год., м. Луцьк, головуючий суддя Денисюк Р.С., повний текст складений 15 травня 2018 року) у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства ,,Луцьке автотранспортне підприємство 10701” до Луцької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И В :

21 лютого 2018 року приватне акціонерне товариство ,,Луцьке автотранспортне підприємство 10701” (далі – ПрАТ ,,Луцьке АТП 10701”) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

а) визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 ,,Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку” в частині підпункту 1.3 пункту 1;

б) визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.12.2017 № 743-1 ,,Про перелік категорій громадян, яким додатково надаватимуться пільги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах в м. Луцьку у 2018 році”;

в) визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Луцької міської ради та зобов’язання відповідача: - затвердити типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, який відповідатиме вимогам чинного законодавства та привести у відповідність до нього діючі договори з перевізниками;

- розробити порядок розрахунку розмірів та механізмів компенсації витрат автомобільним перевізникам внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів;

- переглянути регульований тариф на послуги з перевезення одного пасажира автобусами на міських маршрутах загального користування та розробити порядок перегляду регульованого тарифу, який унеможливлюватиме порушення інтересів перевізників при зміні незалежних від нього факторів;

- встановити строк виконання рішення суду – один місяць.

Ухвалою суду від 17.04.2018 позов в частині позовних вимог про визнання протиправним та нечинним рішення від 14.10.2010 № 659-1 ,,Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку в частині підпункту 1.3 пункту 1” залишений без розгляду.

Рішенням від 05 травня 2018 року Волинський окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ПрАТ ,,Луцьке АТП 10701” подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи позивача про те, що оскарженим рішенням від 06.12.2017р. №743-1 виконавчий комітет Луцької міської ради затвердив перелік категорій громадян, яким у 2018 році будуть додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, надаватись безоплатно та бездотаційно послуги при здійсненні перевезень пасажирів в автобусах на міських маршрутах.

Оскільки ні цим і не іншими рішеннями не визначені джерела компенсації витрат автоперевізників на перевезення пільгових категорій громадян, то виконавчий комітет фактично змусив перевізників перевозити їх за власний рахунок.

Вказані протиправні рішення і бездіяльність відповідача поставили підприємство на межу банкрутства, а тому було змушене звернутися до суду для захисту прав та інтересів.

Суд безпідставно залишив без розгляду позов в частині позовних вимог про визнання протиправним та нечинним рішення від 14.10.2010р. №659-1.

При вирішенні питання щодо зобов’язання відповідача затвердити типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, який відповідатиме вимогам чинного законодавства, суд не застосував норми ст.31 Закону України ,,Про автомобільний транспорт”, ч. 1 ст.203 та ч. 1 ст.638 ЦК України, якими визначено вимоги до змісту договору, а також ст.ст. 4 та 5 Закону України ,,Про засади державної регуляторної політики у сфері господарська діяльності”, яким визначено принципи державної регуляторної політики та заходи їх реалізації.

Вирішуючи питання щодо бездіяльності та зобов’язання переглянути регульований тариф суд не надав оцінки тому, що відповідач вчиняє дії лише через дев’ять місяців з моменту виникнення обставини (збільшення вартості пального), яка не залежить від господарської діяльності перевізників і є безумовною підставою для перегляду тарифу.

При цьому суд не застосував приписи частин 2 та 3 ст.12 Закону України ,,Про ціни і ціноутворення”, які зобов’язують відповідача встановлювати економічно обгрунтовані регульовані тарифи та визначати порядок і строки їх зміни.

Також, на думку позивача, суд першої інстанції безпідставно відмовив у зупиненні провадження у справі до вирішення апеляційної скарги на ухвалу суду від 17.04.2018.

З огляду на викладене позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та хвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Виконавчий комітет Луцької міської ради подав відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність оскарженого позивачем рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримали вимоги апеляційної скарги та просять їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 06.12.2017 виконавчий комітет Луцької міської ради на підставі статті 30 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні”, статей 7, 31 Закону України ,,Про автомобільний транспорт” та рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 ,,Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку” із внесеними змінами, а також з метою надання якісних послуг з перевезень, прийняв рішення за № 743-1 ,,Про перелік категорій громадян, яким додатково надаватимуться пільги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах у м. Луцьку у 2018 році”.

Вказаним рішенням затверджено перелік категорій громадян, яким у 2018 році будуть додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, надаватися безоплатно та бездотаційно послуги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах (при пред’явленні відповідного посвідчення): інваліди війни (з одним супроводжуючим інваліда першої групи); учасники бойових дій; особи, на яких поширюється статус члена сім”ї загиблого; діти-інваліди до 18-ти років (з одним супроводжуючим) та інваліди з дитинства першої та другої груп; інваліди по зору та інваліди з ураженням опорно-рухового апарату першої та другої груп (з одним супроводжуючим; постраждалі від аварії на ЧАЕС першої категорії та учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії; ветерани ОУН-УПА; особи, визнані жертвами нацистських переслідувань, та потерпілі від політичних репресій; почесні громадяни м. Луцька; бійці-добровольці АТО; громадяни, яким за рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради видано посвідчення на право безоплатного проїзду в міських автобусах; працівники департаменту муніципальної варти Луцької міської ради.

Відповідно до статті 7 Закон України ,,Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Частиною другою статті 29 Закону № 2344-III визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.31 Закону № 2344-III відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов’язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під’їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

За змістом ст. 37 Закону № 2344-III пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Відповідно до пункту 12 статті 30 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв’язку.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що приймаючи оскаржене рішення за № 743-1 від 06.12.2017 виконавчий комітет діяв в межах своєї компетенції та у відповідності до вимог законодавства, оскільки питання перевезення пільгових категорій пасажирів та визначення кола таких пасажирів відноситься до компетенції виконавчого комітету.

Також колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що оскаржене рішення не порушує прав та інтересів позивача, оскільки не містить будь-яких владних вказівок щодо зміни умов перевезення пасажирів пільгової категорії громадян та не позбавляє позивача права на компенсацію внаслідок перевезення пільгових пасажирів, яка передбачена законодавчо.

Відповідно до приписів ст.31 Закону № 2344-III розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати визначається договором між органами місцевого самоврядування та перевізником про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, а не рішенням виконавчого комітету.

Таким чином, суд правомірно відмовив у задоволенні позову в частині визнання протиправним рішення відповідача від 06.12.2017 року, оскільки права позивача внаслідок прийняття вказаного рішення не порушенні, а захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає лише порушене право.

Також колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо безпідставності решти позовних вимог, оскільки Типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом затверджений рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради 14.10.2010 № 659-1, а рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 02.03.2016 № 119-1 внесено зміни в додаток 3 до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1, зокрема, пункти 2.2.4, 2.2.15, 2.2.16 Типового договору викладені в новій редакції.

Вказані рішення є чинними, а тому у виконавчого комітету відсутні правові підстави для затвердження нового Типового договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

За змістом ч.3 ст. 24 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 10 Закону № 2344-III реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, методику розрахунку тарифів за видами перевезень.

На виконання зазначених вимог Закону наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 17.11.2009 № 1175 затверджено ОСОБА_1 розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, яка згідно п.1.1 визначає механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. автобусних маршрутах спеціальних перевезень та автобусних маршрутах нерегулярних перевезень, а також тарифів на послуги з перевезення пасажирів у таксі та легковими автомобілями на замовлення і застосовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільними перевізниками незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання.

ОСОБА_1 згідно з п. 1.2 є обов’язковою для застосування під час встановлення регульованого тарифу органами виконавчої влади та місцевого самоврядування на послуги пасажирського автомобільного транспорту і носить рекомендаційний характер під час формування вільних тарифів на ці послуги.

Таким чином, на державному рівні затверджений механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, який є обов’язковим для застосування органами місцевого самоврядування, а також визначені підстави для перегляду тарифу, які незалежні від господарської діяльності перевізника.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що вимоги позивача щодо перегляду регульованого тарифу суперечить вимогам ст. 10 Закону № 2344-III, а тому не належить до задоволення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо безпідставності усіх заявлених позивачем позовних вимог, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що обов’язок суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов’язаного спору іншим судом в іншій справі. При цьому, неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які підлягають з’ясуванню та мають значення при розгляді конкретної справи, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

Оскільки наявні у справи докази давали суду можливість встановити обставини, які були предметом судового розгляду, колегія суддів визнає правомірною відмову у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу приватного акціонерко товариства ,,Луцьке автотранспортне підприємство10701” залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року у справі № 803/288/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

ОСОБА_2

Постанова в повному обсязі складена 26 вересня 2018 року.