Постанова № 76732021, 26.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/11359/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Гулида Р.М., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Бедрій Х.Б.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2017 року у справі № 161/14218/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельський хлібокомбінат» до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення (суддя І інстанції –Пушкарчук В.П., місце ухвалення – м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції – 12.09.2017),

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельський хлібокомбінат» (надалі – ТзОВ «Ковельський хлібокомбінат», позивач) звернулося в суд з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (надалі – Виконком, відповідач), яким просило визнати протиправними визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 07.10.2016 року № 620-10 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Конякіна, 39».

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2017 року позов задоволено повністю. Також суд стягнув з Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь ТзОВ «Ковельський хлібокомбінат» 1600 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржене рішення було прийняте у відповідності до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі», «Про благоустрій населених пунктів», Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.01.2011 № 244, а також рішення Луцької міської ради від 29.07.2009 №44/2 «Про правила благоустрою міста Луцька». Пункт 42 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації. Посилання Позивача на існування договірних відносин між ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» як підтвердження факту законності розташування тимчасової споруди в якій Позивач здійснює підприємницьку діяльність не обґрунтоване та суперечить п. п. 14, 15, 18 договору оренди від 10.02.2005 укладеного між Луцькою міською радою та ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799», термін якого закінчився та не був продовжений.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує її вимоги та доводи, а рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив за їх безпідставністю з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

07 жовтня 2016 року Виконавчим комітетом Луцької міської ради було винесено рішення № 620-10 від 07.10.2016 року про демонтаж тимчасової споруди на вул. Конякіна, 39. Вказаним рішенням зобов’язувалось власника тимчасової споруди протягом 7-ми днів з дати ухвалення рішення демонтувати тимчасову споруду, що розташована без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів на вул. Конякіна, 39 (кіоск «Соломійка» на території автостанції №1) та відновити благоустрій. Доручено департаменту муніципальної поліції міської ради довести рішення у триденний термін з дати його ухвалення до відома власника тимчасової споруди шляхом розміщення спеціального повідомлення на споруді, що підлягає демонтажу. У разі невиконання власником пункту 1 цього рішення департаменту муніципальної поліції міської ради демонтувати тимчасову споруду в законом встановленим спосіб і метод. Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення вручено працівникам позивача 10.10.2016 року.

Вважаючи дане рішення Виконкому протиправним, ТзОВ «Ковельський хлібокомбінат» оскаржило його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не доведено, що кіоск «Соломійка», який позивача зобов’язано демонтувати оскарженим рішенням, відноситься до типу тимчасових споруд. Зокрема, відповідачем не було вжито заходів для визначення класу споруди, як-от проведення технічного обстеження, проведення експертизи тощо, а відтак і неправильно застосовано законодавство щодо тимчасових споруд. Також суд зазначив, що споруда, щодо якої було винесено оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування містить ознаки, як рухомого павільйону, так і об’єкту нерухомості.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Із змісту доводів сторін у справі та висновків суду першої інстанції встановлено, що суть спору полягає у правильному визначенні статусу кіоску «Соломійка», розташованого на території автостанції № 1 по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку, а саме – це тимчасова споруда чи будівля.

Визначення поняття «тимчасова споруда» міститься в ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з якою тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності – це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до норм розділу 1 «Державного класифікатору будівель та споруд», затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року № 507, дано визначення понять «будівля» і «споруда». Так, споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. А будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.

Також згідно з розділом 2 цього Класифікатора під кодом 1230 (Будівлі торговельні) класифікуються: торгові центри, пасажі, універмаги, спеціалізовані магазини та павільйони, зали для ярмарків, аукціонів, виставок, криті ринки, станції технічного обслуговування автомобілів та інші.

Проаналізувавши зміст наведених норм та порівнявши нормативні визначення зазначених термінів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов’язковою умовою класифікації споруди як тимчасової являється відсутність фундаменту та виготовлення споруди із полегшених конструкцій.

Додатково колегія суддів враховує, що характерною ознакою будівлі є наявність фундаменту, несучих конструкцій та прив’язаність до земельної ділянки. Тобто будівля підпадає під наявне у ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України поняття нерухомої речі, якою визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. А відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Таким чином, однією з визначальних ознак будівлі (не тимчасової споруди) є обов’язкова державна реєстрація права власності на неї.

Висновок суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази того факту, що кіоск «Соломійка» відноситься саме до типу тимчасових споруд, колегія суддів вважає помилковим та необґрунтованим, зважаючи на таке.

Як вбачається із змісту договору користування нерухомим майном від 10.06.2016 року № 51/1-2016, укладеного між ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» (власник) і ТзОВ «Ковельський хлібокомбінат» (користувач), власник надає в користування частину платформи для висадки пасажирів, викладеної бруківкою, яка знаходиться на його балансі, по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку, площею 36 м кв., для встановлення магазину з торгівлі кондитерськими і хлібобулочними виробами та іншими продуктами.

А відповідно до акту встановлення від 10.06.2016 року до вказаного договору, підписаного сторонами договору, визначено, що магазин, який належить ТзОВ «Ковельський хлібокомбінат», встановлено на бруківці платформи для висадки пасажирів.

Таким чином, наведеними письмовими доказами достовірно та беззаперечно встановлено, що зазначений магазин встановлений без наявності фундаменту, отже, є тимчасовою спорудою. Даний факт також підтверджується наявним в матеріалах справи фотознімком кіоску «Соломійка», з якого чітко вбачається, що цей кіоск встановлений без влаштування фундаменту.

Також ТзОВ «Ковельський хлібокомбінат» не надало суду доказів державної реєстрації за ним права власності на зазначену споруду.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Відповідно до статті 14 Закону України „Про благоустрій населених пунктів" суб'єкти благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів.

Розділом 9 «Правил благоустрою міста Луцька», затверджених рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 № 44/2, яке прийняте відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в Україні», визначено порядок розміщення та утримання малих архітектурних форм та тимчасових споруд, а також надане чітке визначення «об'єкту благоустрою» до якого відносяться «території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними на умовах договору».

Відповідно до п. 9.3.5 даних Правил малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними, а використання земельної ділянки під ці споруди класифікується, як самовільне зайняття/захоплення землі.

Як встановив суд, зазначений кіоск був встановлений ТзОВ «Ковельський хлібокомбінат» на земельній ділянці, яка перебувала в користуванні ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» на підставі укладеного ним з Луцькою міською радою договору оренди від 15.02.2005 року, строк дії якого закінчився 15.02.2015 року, і не був продовжений.

Також позивач не надав жодної дозвільної і технічної документації щодо встановлення цього кіоску.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що встановлений ТзОВ «Ковельський хлібокомбінат» кіоск «Соломійка», розташованого на території автостанції № 1 по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку, є самочинно встановленим, а тому підлягає демонтажу.

Відповідно, оскаржене рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 07.10.2016 року № 620-10 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Конякіна, 39» є правомірним та обґрунтованим.

З огляду на встановлені обставини справі та проаналізовані норми законодавства, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2018 року у справі № 161/14218/16-а скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 27.09.2018 року