Постанова № 76731986, 27.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 рокуЛьвів№876/6880/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

при секретарі Гнатик А.З.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у справі №0340/1376/18, винесене головуючим суддею Костюкевич С.Ф. у м. Луцьку, за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 перебуває виконавче провадження ВП №56655114 з виконання виконавчого листа №441/2018 виданого 30.05.2018 Волинським окружним адміністративним судом про зобов’язання позивача повторно розглянути заяву ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» від 20.11.2017 року та додані до неї документи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу повітря стаціонарними джерелами та прийняття рішення, яким встановлена можливість видачі такого дозволу ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ». Разом з тим, позивач стверджує, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі №803/282/18, на виконання якого видано вищевказаний виконавчий лист, було виконано ще до відкриття виконавчого провадження ВП №56655114. Про повне виконання судового рішення позивачем 02.07.2018 року листом за №09.03/3491 було повідомлено старшого державного виконавця Новосада О.Ю. з долученням завіреної копії рішення від 18.06.2018 року за №04.02-09/3191. Вважає, що оскільки рішення суду виконано добровільно, до відкриття виконавчого провадження ВП №56655114, відтак державний виконавець повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження, чого останнім зроблено не було. На підставі вищевикладеного просить суд визнати бездіяльність щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження у ВП №56655114 протиправною та зобов`язати державного виконавця закінчити виконавче провадження ВП №56655114.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом неповно та неправильно встановлені обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до винесення незаконного рішення. Зокрема суть доводів апелянта зводиться до того, що в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», своєю бездіяльністю відповідач вдається до власного тлумачення судового рішення, помилково вважає, до ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» має бути видане саме позитивне рішення про можливість видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Крім цього зазначає, що ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ», як стягувач у виконавчому провадженні не зверталось до державного виконавця із відповідними заявами, клопотаннями, поясненнями чи запереченнями про те, що вони вважають рішення виконаним неналежним чином. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне. 30.05.2018 року на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року останнім видано виконавчий лист №441/2018 у справі №803/285/18 про зобов’язання ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області повторно розглянути заяву ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» від 20.11.2017 року та додані до неї документи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та прийняти рішення, яким встановити можливість видачі такого дозволу ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ».

22.06.2018 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Новосадом О. Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56655114 з примусового виконання виконавчого листа №441/2018, виданого 30.05.2018 року Волинським окружним адміністративним судом про зобов’язання ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області повторно розглянути заяву ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» від 20.11.2017 року та додані до неї документи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та прийняти рішення, яким встановити можливість видачі такого ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ», відповідно до якої, зокрема, зобов’язано боржника ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Як встановлено в судовому засіданні, 26.06.2018 року обидні сторони отримали копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

02.07.2018 року позивач направив на адресу відповідача лист за вих. №09.03/3491, в якому повідомив, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі №803/285/18, за результатами повторного розгляду заяви ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» від 20.11.2017 року та доданих до неї документів Головним управлінням Держпродспоживслужби у Волинській області 18.06.2018 року за №04.02-09/3191 прийняте рішення щодо неможливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а також встановлена можливість видачі такого рішення (разом із вказаним листом було направлено також рішення від 18.06.2018 року №04.02-09/3191). Оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду, на думку позивача, було виконане ще до відкриття виконавчого провадження, Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області просило закінчити виконавче провадження ВП №56655114 з примусового виконання виконавчого листа №441/2018, виданого 30.05.2018 року Волинським окружним адміністративним судом.

Вважаючи, що рішення суду виконано добровільно, державний виконавець повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження, чого останнім зроблено не було, а тому позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що позивачем рішення суду в повному обсязі не виконане, а тому бездіяльність ДВС відсутня і підстав для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №56655114 відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» немає.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями), який набрав чинності 05.10.2016, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1,2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, обов’язковою умовою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є встановлення державним виконавцем фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

Колегія суддів зазначає, що статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі №803/285/18, зокрема, зобов’язано ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області повторно розглянути заяву ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» від 20.11.2017 року та додані до неї документи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та прийняти рішення, яким встановити можливість видачі такого дозволу ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ».

18.06.2018 року на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області прийняло рішення за №04.0209/3191 щодо неможливості видачі дозволу ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обґрунтовуючи тим, що нормативний розмір санітарно-захисної зони ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» не дотриманий.

Таким чином, позивачем всупереч рішенню Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року, у якому констатовано відсутність підстав визначених законодавством для невидачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, 18.06.2018 року прийняло тотожне рішення щодо неможливості видачі такого дозволу ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ», посилаючись на ті ж обставини, які стали підставою для повернення документів на доопрацювання ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» та які судом не були взяті до уваги.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач рішення суду в повному обсязі не виконано, а тому бездіяльність ДВС відсутня і підстав для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №56655114 відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» немає.

Крім цього, невиконанням Головним управлінням Держпродспоживслужби у Волинській області рішення суду в повному обсязі, стало підставою для застосування державним виконавцем штрафу у розмірі 5100 грн. відповідно до вимог статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Що стосується доводів апелянта про те, що ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ», як стягувач у виконавчому провадженні не зверталось до державного виконавця із відповідними заявами, клопотаннями, поясненнями чи запереченнями про те, що вони вважають рішення виконаним неналежним чином, то вказана обставина не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог, оскільки стягувач не позбавлений права в подальшому оскаржувати дії державного виконавця, якщо, на його думку, рішення суду не виконується.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області – залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у справі №0340/1376/18 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 27.09.2018р.