Постанова № 76731415, 27.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/256/18 Головуючий у І інстанції Голік Н. О.Провадження № 22-ц/780/3856/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 27.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року м. Київ

Справа № 3375/256/18

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач),

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

секретар судового засідання Немудра Ю.П.

позивач – Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", (апелянт)

відповідач – ОСОБА_4,

розглянув матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", в особі представника ОСОБА_5, на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 06 червня 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року Публічне акціонерним товариством комерційний банк (далі ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 21 квітня 2010 року в розмірі 34006,11 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 8024,39 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом – 12253,54 грн, заборгованість за пенею – 11632,65 грн, штраф відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умови та правила надання банківських послуг: штраф (фіксована частина)-500 грн, штраф (відсоткова складова)- 1595,53 грн та судові витрати у розмірі1762 грн.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 06 червня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором в сумі 8024,39 грн, в рахунок відшкодування понесених судових витрат 415,78 грн, а всього 8440,17 грн.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

АТ КБ "ПриватБанк" з судовим рішенням не погодилося та 31 липня 2018 року подало апеляційну скаргу. Просило рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилалося на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач судове рішення не оскаржив, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак до суду не з’явився і відзиву на апеляційну скаргу не подав, що, відповідно до ч. 3 ст. 360 і ст. 372 ЦПК України, не перешкоджало перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, районний суд виходив з того, що позов доведено лише факт надання банком відповідачу кредитних кошти та заборгованість останнього за кредитом у розмірі 8024,39 грн.

Колегія суддів з цим висновком районного суду погодилася, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого позивачем доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, в тому числі й тих, на які посилається апелянт, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, та дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною 3 ст. 12 і ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, частиною 6 ст. 81 ЦПК України, визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, позивачем не доведено перед судом належними і допустимими доказами обставин, на які він посилається як на підставу до задоволення позову в повному обсязі, зокрема, щодо обґрунтованості вимог про стягнення відсотків, пені, комісії та штрафу в заявленому в позові розмірі та відповідності здійснених банком нарахувань за кожний період та по кожному виду такого нарахування.

Наявність підстав для нарахування відсотків, комісії, пені та штрафів за кредитом позивач обґрунтував відповідними положеннями Правил надання банківських послуг, а їх розмір - умовами кредитування.

Разом з тим, всупереч твердження позивача, Умови і правила надання банківських послуг, на які він посилається, як на складову договору банківських послуг, укладеного 21 квітня 2010 року з відповідачем, стосуються всього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі щодо платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт та іншого.

Крім того, ці Умови та правила підпису позичальника і його реквізитів не містять, а також відсутня дата їх складання та ідентифікуючі ознаки на предмет їх невід'ємності від заяви саме відповідача, а тому вони не можуть вважатися, як це стверджує позивач, належними і допустимими доказами на підтвердження того, що відповідачу на ознайомлення було надано саме ці умови та правила надання кредиту і витяг з Тарифів.

Доводи позовної заяви, про те, що сам факт підписання заяви від 21 квітня 2010 року і активації картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених Умовами і правилами надання банківських послуг в Приватбанку умовах суперечать матеріалам справи і належними та допустимими доказами не підтверджено.

Заява клієнта та інші матеріали, надані банком, крім того, не містять доказів того, що відповідач отримала певну платіжну картку, а також ПІН-код та підписала картку в спеціально відведеному місці. Ця заява також не містить і номеру картки, яку, за поясненнями позивача, отримала відповідач і в ній не зазначено умов надання кредиту і розміру ліміту.

Таким чином, оскільки надані банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та витяг з Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку не містить підпису відповідача, який би підтверджував, що саме ці умови та тарифи є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці умови та тарифи мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов’язання відповідач зі сплати щомісячних платежів, комісії за несвоєчасне внесення мінімального щомісячного платежу, відсотків, винагороди та неустойки в разі порушення зобов’язання з повернення кредиту, вимоги позивача в наведеній частині районним судом доведеними визнано не обґрунтовано.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить, а зводиться до помилкового тлумачення норм права.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім того, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ч. 6 ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 268, 367, 375, 381- 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 06 червня 2018 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше, як за п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Судді: С.В. Лівінський,

ОСОБА_2

ОСОБА_3