Постанова № 76731372, 25.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/322/18 Суддя суду першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРУМ СЕКЬЮРІТІ" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року о 13 год. 28 хв. у місті Києві (повний текст складений 25 травня 2018 року), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРУМ СЕКЬЮРІТІ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.12.2017 № 0045541402, № 0045611402 та № 0045461406.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аструм Секьюріті» є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, є платником податку на додану вартість.

У листопаді 2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Аструм Секьюріті» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 13.11.2014 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складено Акт від 10.11.2017 №873/10-36-14-02-13/39489874, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до заниження податку на прибуток у І-му кварталі 2017 року на загальну суму 352 751 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 44.1 статті 44 ПК що призвело до заниження зобов'язань зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 9 082 313 грн., у т.ч. по періодах: лютий 2016 року - 256 305 грн, березень 2016 року - 261 712 грн, квітень 2016 року - 427 922 грн, травень 2016 року - 497 480 грн, червень 2016 року - 740 939 грн, липень 2016 року - 666 347 грн, серпень 2016 року - 726 634 грн, вересень 2016 року - 820 495 грн, жовтень 2016 року - 877 678 грн, листопад 2016 року - 1 188 102 грн, грудень 2016 року - 166 667 грн, січень 2017 року - 1 182 487 грн, лютий 2017 року - 1 041 511 грн, березень 2017 року - 228 034 грн;

- пунктів 2.6, 3.1, 3.3, 3.7, 4.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 15.12.2017:

- № 0045541402, яким збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 440 939 грн, з яких 352 751 грн - за основним платежем, та 88 188 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0045611402, яким визначено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 11 135 891 грн, з яких 9 082 313 грн - за основним платежем, та 2 270 578 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0045461406, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 5 214 628,35 грн.

За результатами адміністративного оскарження висновки акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Проте, не погоджуючись з такими рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивачем не підтверджено реальність вчинення вказаних господарських операцій щодо придбання послуг, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Також суд зазначив, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження обставин належного оприбуткування готівки.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 15.12.2017 №№ 0045541402, 0045611402.

Відповідно до пп.пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об'єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності ТОВ «Аструм Секьюріті» відносяться: електромонтажні роботи; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; діяльність приватних охоронних служб (основний); обслуговування систем безпеки; діяльність у сфері права; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Торгівельний будинок «Алпек», ТОВ «Автосоюз Делівері», ТОВ «Охоронна компанія «Закон і порядок», ТОВ «Торгівельна компанія «Лан», ТОВ «Преміум охорона плюс», ТОВ «Торгівельний дім «РВП».

Так, між ТОВ «Аструм Секьюріті» (замовник) і ТОВ «Торгівельний будинок «Алпек» (виконавець) укладено договір про організацію професійної підготовки персоналу від 01.12.2016 №У-0112/1 (т. 2, а.с. 10 -12).

За умовами вказаного договору якого виконавець бере на себе зобов'язання по організації та постійному супроводженню професійної підготовки персоналу замовника. Організація та супроводження професійної підготовки персоналу замовника включає в себе: організацію професійної підготовки персоналу, підбір підприємств і організацій, які здійснюють професійну підготовку персоналу замовника, участь у вирішенні поточних завдань по організації професійної підготовки персоналу замовника, інформування замовника про нові методи та програми професійної підготовки персоналу, розробка та впровадження методів для оптимізації використання матеріальних ресурсів при здійсненні професійної підготовки персоналу замовника, проведення консультацій з керівництвом замовника щодо проведення професійної підготовки персоналу Замовника та надання в разі необхідності методичних вказівок з цього приводу, надання керівництву та персоналу замовника кваліфікованих консультацій з професійної підготовки персоналу замовника, участь представника виконавця при проведенні професійної підготовки персоналу замовника, координація виробничих процесів замовника у зв'язку з проведенням професійної підготовки персоналу замовника, визначення цілей та тематики професійної підготовки персоналу замовника.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем було надано акт наданих послуг (т. 2 а.с. 34, 37, 49-50, 57-60, 63-68), податкові накладні, виписані контрагентом за результатами надання послуг. До суду апеляційної інстанції позивачем також був наданий звіт про організацію професійної підготовки персоналу, у якому ґрунтовно описані зміст та обсяг наданих послуг, а також дослідження контрольно-пропускного режиму на підприємстві.

Також, між ТОВ «Аструм Секьюріті» (замовник) і ТОВ «Торгівельний будинок «Алпек» (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг з такими ж реквізитами - від 01.12.2016 № У-0112/1 (т. 2, а.с. 13 - 16).

За умовами вказаного договору виконавець, за дорученням замовника, зобов'язується надати замовнику рекламні та/або консалтингові послуги, перелік яких встановлюється в додатку (додатках) до цього договору, який (які) є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем було надано акти прийняття послуг (т. 1 а.с. 45-48), податкові накладні, виписані контрагентом за результатами надання послуг. До суду апеляційної інстанції позивачем також були надані звіти про проведення рекламної кампанії, та про результати рекламної кампанії, у яких наведений ґрунтовний опис як підготовчих робіт з надання послуг так і їх фактичні результати.

Також, між ТОВ «Аструм Секьюріті» (замовник) і ТОВ «Автосоюз Делівері» (виконавець) укладено договір про надання консультаційних послуг щодо безпеки від 01.03.2017 № ДА-0103/2 (т. 2, а.с. 17-19).

За умовами вказаного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по консультуванню замовника з метою оптимального використання з дотриманням необхідних заходів безпеки персоналу охорони замовника при здійсненні охоронної діяльності. Відповідно до пункту 1.1 даного договору виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати кваліфіковані консультації щодо: розробки та впровадження методів для оптимізації використання охоронців на охоронюваних об'єктах, надання рекомендацій співробітникам замовника щодо дотримання правил безпеки при здійсненні службової діяльності, інструктування, інформування, проведення уповноваженими представниками виконавця нарад, занять, навчань, що дозволять розробити та впровадити певні пов'язані з безпекою стандарти роботи і порядок дій відповідних співробітників замовника при настанні неординарних ситуацій при здійсненні службової діяльності, консультування з використання співробітниками замовника спеціальних засобів при здійсненні службової діяльності, роз'яснення співробітникам замовника принципів та стандартів здійснення охоронної діяльності на об'єктах, що знаходяться на тимчасово неконтрольованих територіях.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем було надано акти наданих послуг (т. 2 а.с. 74-76, 81, 91), податкові накладні, виписані контрагентом за результатами надання послуг. До суду апеляційної інстанції позивачем також був наданий звіт про надання консультаційних послуг щодо безпеки, у якому ґрунтовно описані зміст та обсяг наданих послуг, а також дослідження моніторингу та охорони об'єктів з використанням GSM-сигналізацій, розроблену інструкцію з організації несення служби, кваліфікаційну характеристику та функціональні обов'язки охоронника.

Також, між ТОВ «Аструм Секьюріті» (замовник) і ТОВ «Охоронна компанія «Закон і порядок» (виконавець) укладено договір надання послуг охорони об'єктів від 01.03.2016 № 31-03 (т. 2, а.с. 20-23).

За умовами вказаного договору виконавець бере на себе зобов'язання надання комплексу охоронних послуг на об'єктах, що охороняються замовником та зазначені у дислокації за цим договором. Згідно пункту вказаного договору 3.1 замовник для більш ефективного виконання послуг самостійно розробляє для використання в рамках цього договору виконавцем: концепцію охорони об'єкту, виходячи з його розташування та інших характеристик, та інструкції відповідно до чинного законодавства, на підставі яких здійснюється охорона.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем було надано акти наданих послуг (т. 2 а.с. 92-94, 203-223, 238-243), розрахунок-дислокація об'єктів, що знаходяться під охороною (т. 3 а.с. 118).

Також, між ТОВ «Аструм Секьюріті» (замовник) і ТОВ «Торгівельна компанія «Лан» (виконавець) укладено договір про надання консультаційних послуг щодо безпеки від 01.03.2017 № ЛА-0103 (т. 2, а.с. 23-25).

За умовами вказаного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по консультуванню замовника з метою оптимального використання з дотриманням необхідних заходів безпеки персоналу охорони замовника при здійсненні охоронної діяльності. Відповідно до пункту 1.1 даного договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надати кваліфіковані консультації щодо: розробки та впровадження методів для оптимізації використання охоронців на охоронюваних об'єктах, надання рекомендацій співробітникам замовника щодо дотримання правил безпеки при здійсненні службової діяльності, інструктування, інформування, проведення уповноваженими представниками виконавця нарад, занять, навчань, що дозволять розробити та впровадити певні пов'язані з безпекою стандарти роботи і порядок дій відповідних співробітників замовника при настанні неординарних ситуацій при здійсненні службової діяльності, консультування з використання співробітниками замовника спеціальних засобів при здійсненні службової діяльності, роз'яснення співробітникам замовника принципів та стандартів здійснення охоронної діяльності на об'єктах, що знаходяться на тимчасово неконтрольованих територіях.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем було надано акти наданих послуг (т. 2 а.с. 77-80). До суду апеляційної інстанції позивачем також був наданий звіт про надання консультаційних послуг щодо безпеки, у якому ґрунтовно описані зміст та обсяг наданих послуг, а також кваліфікаційну характеристику та функціональні обов'язки охоронника, дослідження пропускного режиму та інструкцію по контрольно-пропускному режиму.

Також, між ТОВ «Аструм Секьюріті» (замовник) і ТОВ «Преміум охорона плюс» (виконавець) укладено договір надання послуг охорони об'єктів від 01.10.2015 № А-01/10 (т. 2, а.с. 26-28).

За умовами вказаного договору виконавець бере на себе зобов'язання надання комплексу охоронних послуг на об'єктах, що охороняються замовником та зазначені у дислокації за цим договором. Згідно пункту 3.1 договору замовник для більш ефективного виконання послуг самостійно розробляє для використання в рамках цього договору виконавцем: концепцію охорони об'єкту, виходячи з його розташування та інших характеристик, та інструкції відповідно до чинного законодавства, на підставі яких здійснюється охорона.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем було надано акти наданих послуг (т. 2 а.с. 94-202, 224-237), розрахунок-дислокація об'єктів, що знаходяться під охороною (т. 3 а.с. 118). До суду апеляційної інстанції позивачем також були надані рахунки-фактури.

Також, між ТОВ «Аструм Секьюріті» (замовник) і ТОВ «Торгівельний дім «РВП» (виконавець) укладено договір про організацію професійної підготовки персоналу від 06.01.2017 № 0601-17 (т. 2, а.с. 29-31).

За умовами вказаного договору виконавець бере на себе зобов'язання по організації та постійному супроводженню професійної підготовки персоналу замовника. Організація та супроводження професійної підготовки персоналу замовника включає в себе: організацію професійної підготовки персоналу, підбір підприємств і організацій, які здійснюють професійну підготовку персоналу замовника, участь у вирішенні поточних завдань по організації професійної підготовки персоналу замовника, інформування замовника про нові методи та програми професійної підготовки персоналу, розробка та впровадження методів для оптимізації використання матеріальних ресурсів при здійсненні професійної підготовки персоналу замовника, проведення консультацій з керівництвом замовника щодо проведення професійної підготовки персоналу замовника та надання в разі необхідності методичних вказівок з цього приводу, надання керівництву та персоналу замовника кваліфікованих консультацій з професійної підготовки персоналу замовника, участь представника виконавця при проведенні професійної підготовки персоналу замовника, координація виробничих процесів замовника у зв'язку з проведенням професійної підготовки персоналу замовника, визначення цілей та тематики професійної підготовки персоналу замовника.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем було надано акти надання послуг (т. 2 а.с. 32-33, 35-36, 38-44, 51-56, 61-63, 68-73, 81-90), рахунки-фактури. До суду апеляційної інстанції також були надані звіт про організацію професійної підготовки персоналу, у якому ґрунтовно описані зміст та обсяг наданих послуг, а також дослідження моніторингу та охорони об'єктів з використанням GSM-сигналізацій, розроблений графік служби наряду, кваліфікаційна характеристика охоронника та зобов'язання співробітника щодо збереження комерційної таємниці.

На підтвердження своєї правосуб'єктності позивачем додатково надані були повідомлення про прийняття працівників на роботу, податкові розрахунки форми 1-ДФ та квитанції № 2 про їх прийняття контролюючим органом, штатні розписи та накази про їх затвердження (т. 2 а.с. 2-117).

Аналіз викладеного дає підстави колегії суддів для висновку, що надані позивачем та наявні в матеріалах справи документи свідчать про реальність здійснення спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Торгівельний будинок «Алпек», ТОВ «Автосоюз Делівері», ТОВ «Охоронна компанія «Закон і порядок», ТОВ «Торгівельна компанія «Лан», ТОВ «Преміум охорона плюс», ТОВ «Торгівельний дім «РВП».

При цьому, посилання відповідача, з яким погодився і суд першої інстанції, на відсутність певних документів, які до того ж не є первинними для цілей ведення податкового обліку, не може бути підставою для позбавлення платника податку податкової вигоди у зв'язку зі здійсненням господарських операцій, якщо з інших наявних матеріалів вбачається реальність таких операцій.

У суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що спірні господарські операції не мали реального характеру. Посилання на це відповідача є виключно його припущенням, яке не підтверджено будь-якими документами. Так, інформація у базах даних контролюючого органу відносно контрагентів позивача є службовою інформацією, яка, на переконання колегії суддів не може бути безумовною підставою для застосування будь-яких негативних наслідків до третіх осіб без її документального підтвердження.

Належних та допустимих доказів визнання недійсними спірних операцій чи договорів, украдених позивачем з його контрагентами, а також доказів фіктивності останніх відповідачем надано не було.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності ТОВ «Аструм Секьюріті» відносяться: електромонтажні роботи; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; діяльність приватних охоронних служб (основний); обслуговування систем безпеки; діяльність у сфері права; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

Отже, придбані позивачем послуги у сфері охорони були пов'язані з його основним видом діяльності, а тому колегія суддів цілком вбачає у них ділову мету.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини п. 70 рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

У п. 71 вказаного рішення зазначено що компанія-заявник (платник податків) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника (платника податків), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».

Подібну позицію висловив і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (№21-1376во06), зазначивши, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи, що надані позивачем документи у повній міні свідчать про правомірність формування позивачем сум податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівельний будинок «Алпек», ТОВ «Автосоюз Делівері», ТОВ «Охоронна компанія «Закон і порядок», ТОВ «Торгівельна компанія «Лан», ТОВ «Преміум охорона плюс», ТОВ «Торгівельний дім «РВП», колегія суддів дійшла висновку про неправомірність збільшення позивачу грошових зобов'язань в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.12.2017 №0045461406.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача відповідно до абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ), підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК застосовано штрафні санкції за порушення вимог пунктів 2.6, 3.1, 3.3, 3.7, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення).

Так, згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до абзацу третього пункту 1 Указу установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для накладення штрафу слугував висновок контролюючого органу про не оприбуткування позивачем готівкових коштів у загальній сумі 1 042 925,67 грн, що знімалися з банківських рахунків у зв'язку із неведенням позивачем касової книги.

Пунктами 3.1, 3.3, 3.7 даного положення визначено, що Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до пункту 4.2 даного Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5).

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Висновок про те, що касова книга на підприємстві не велась, прибуткові та касові видаткові ордери, відомості на виплату коштів формувались відповідачем зроблено на підставі пояснень директора ТОВ «Аструм Секьюріті» ОСОБА_5, у яких він зазначив, що «каса» на підприємстві не велась.

Проте, як зазначено в апеляційній скарзі, такі пояснення директором позивача були дані помилково, оскільки касова книга на підприємстві все ж велася. Зазначені обставини у судовому засіданні були підтверджені самим ОСОБА_5 як представником ТОВ «Аструм Секьюріті», який зазначив, що вказані пояснення надані ним у зв'язку із хвилюваннями та своєю юридичною необізнаністю.

Колегія суддів наголошує на тому, що касова книга надавалася ОСОБА_5 для огляду у ході розгляду справи у суді першої інстанції та пред'являлася під час судового засідання суду апеляційної інстанції.

Також, на переконання суду апеляційної інстанції, відповідачем необґрунтовано взято до уваги посилання у вказаних поясненнях на те, що прибуткові та видаткові касові ордери, відомості про виплату коштів не формувалися. Як зазначено у самому акті перевірки, готівка видавалася на підставі грошових чеків, а тому посилання на неформування позивачем вказаних у поясненні документів як на підставу притягнення його до відповідальності за абзацом третім пункту 1 Указу, колегія суддів вважає необґрунтованим.

За таких обставин, не зважаючи на надані відповідачу недостовірні пояснення директора ТОВ «Аструм Секьюріті» ОСОБА_5, касова книга на підприємстві велася, що на переконання колегії суддів, не може бути підставою для застосування до платника податків відповідальності за неналежне оприбуткування готівки виді штрафу у розмірі, що у даному випадку перевищує 5 млн. грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 15.12.2017 №0045461406.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРУМ СЕКЬЮРІТІ" задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року скасувати на ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРУМ СЕКЬЮРІТІ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 15 грудня 2017 року №№ 0045541402, 0045611402, 0045461406.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРУМ СЕКЬЮРІТІ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області сплачений судовий збір у розмірі 637 817 (шістсот тридцять сім тисяч вісімсот сімнадцять) грн 17 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 26.09.2018.