Постанова № 76730835, 26.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року справа №805/511/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реактив" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 р. (у повному обсязі складено 26 червня 2018 року у м. Слов’янськ) у справі № 805/511/18-а (головуючий І інстанції суддя Кошкош О.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реактив" до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання частково протиправним та скасування розпорядження від 08 червня 2017 року в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реактив» (далі - позивач) 22.01.2018 звернулось до суду з позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), просило визнати частково протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 08.06.2017 року в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 за період більший ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, а саме: за три роки до дати його заяви від 27.04.2017 року та вирішити питання судових витрат (а.с. 4-5).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 805/511/18-а у задоволенні позову відмовлено (а.с. 119-120).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду прийнята у 2011 році та надіслана на адресу ОСОБА_2 22.09.2011 року, однак ОСОБА_2 подав заяву на перерахування пенсії тільки 27.04.2017 року. Таким чином, ОСОБА_2 не отримав суми пенсії за період з 01.06.2011 року по 27.04.2017 року з власної вини.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що ОСОБА_2 отримав рішення суду у жовтні 2011 року та дійшов невірного висновку, що до спірних правовідносин не застосовуються положення ч. 1 ст. 46 Закону України № 1058-IV.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача і третя особа до суду не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Реактив» (ідентифікаційний код 14291840, місцезнаходження: 84112, Донецька обл., місто Слов'янськ, вулиця Торська, будинок 39А) зареєстровано в якості юридичної особи 21.12.1988.

ОСОБА_2 є колишнім робітником Товариства з обмеженою відповідальністю «Реактив» та отримує пенсію на пільгових умовах за Списком № 1.

20 вересня 2011 року постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області у справі № 2-а-18215/2011 визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції від 09.07.2003 р. № 1058-IV з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2010 рік, з урахуванням фактично проведених виплат; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області здійснити ОСОБА_2П перерахунок і виплату пенсії за віком з 01 червня 2011 року відповідно до ст.40, ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції від 09.07.2003 року № 1058-IV з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2010 рік, з урахуванням фактично проведених виплат. Постанова набрала законної сили 04.10.2011 (а.с. 17-18).

27 квітня 2017 року, з метою здійснення перерахунку та виплати пенсії, ОСОБА_2 надав до Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2011 року № 2-а-18215/2011.

08 червня 2017 року Слов’янським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області здійснено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 червня 2011 року, про що свідчить розпорядження № 199608 від 08.06.2017 року (а.с. 40).

У зв’язку із здійсненим перерахунком пенсії ОСОБА_2 до суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 ТОВ «Реактив» у липні 2017 року включена сума – 36229,14 грн. (40291,21 грн. – 4062,07 грн.).

Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем розпорядження від 08.06.2017 року в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 за період більший ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову правомірним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 2, п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове пенсійне страхування», суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи і організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи сплачують фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «а», «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ, у розмірі 100%.

Таким чином, на позивача покладено обов'язок в повному обсязі відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими або важкими умовами праці за Списком № 1 та за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Позивач вважає, що, приймаючи спірне розпорядження щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 та збільшуючи підприємству розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», порушуються права ТОВ “Реактив”.

Суд не погоджується з зазначеним вище твердженням апелянта з огляду на наступне.

Частиною 2 статтею 14 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 17 Закону від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Складовою принципу верховенства є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади. Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід’ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов’язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу) (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: Гасан і Чеус проти Болгарії від 26.10.2000 року).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов’язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Як зазначалось раніше, 20 вересня 2011 року постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області у справі № 2-а-18215/2011 визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції від 09.07.2003 р. № 1058-IV з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2010 рік, з урахуванням фактично проведених виплат; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області здійснити ОСОБА_2 перерахунок і виплату пенсії за віком з 01 червня 2011 року відповідно до ст.40, ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції від 09.07.2003 року № 1058-IV з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2010 рік, з урахуванням фактично проведених виплат. Постанова набрала законної сили 04.10.2011.

Статтею 258 КАС України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено порядок звернення судових рішень в адміністративних справах до примусового виконання.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" ( 202/98-ВР ) (далі - державні виконавці) (ч. 1-2 ст. 2 Закону).

Цим Законом визначаються підстави для відкриття виконавчого провадження, строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, прийняття виконавчого документа до виконання, початок примусового виконання рішень, строк здійснення виконавчого провадження та інше.

З положень КАС України та Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконання рішення суду займає певний проміжок часу. За таких обставин, доводи апелянта стосовно того, що позивач отримав право на перерахування пенсії у жовтні 2011 року і міг звернутися до відповідача з відповідною заявою ще у 2011 році є безпідставними.

Щодо посилання апелянта на положення ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону № 1058-IV), згідно якого нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, суд зазначає наступне.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що, оскільки перерахунок пенсії здійснено на підставі судового рішення, яке набрало законної сили та згідно вимог Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 1 ст. 46 Закону № 1058-IV.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для визнання розпорядження про перерахунок пенсії протиправним.

ОСОБА_1 того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що скасування розпорядження від 08.06.2017 року в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 взагалі не може бути предметом розгляду у даній справі, оскільки зазначене розпорядження регулює відносини між отримувачем пенсії та відповідачем.

Стаття 25 Цивільного Кодексу України передбачає правоздатність фізичної особи за таких умов:

1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

3. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

4. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У статті 26 Цивільного Кодексу України визначено обсяг цивільної правоздатності фізичної особи:

1. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки.

2. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом.

3. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.

4. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

5. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

Тому втручання сторонньої особи у відношення між фізичною особою та пенсійним органом є протиправним.

Частиною 1 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, позивачем під час розгляду справи не доведено, що розпорядження від 08.06.2017 в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу, видане відповідачем, є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реактив" – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 р. у справі № 805/511/18-а – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Геращенко

ОСОБА_3