Рішення № 76730771, 20.09.2018, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1500/18

Провадження № 2/375/513/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2018 Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Литвина О.В.

за участю секретаря - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись, що 22.07.2011 між публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк" та відповідачем було укладено кредитний договір № 500218651, за умовами якого банк надав відповідачу кредит на принципах поворотності, платності, строковості у сумі 32 132.00 грн. з кінцевим строком погашення 25.07.2014.

Зазначає, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, сплачуючи поточні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості в сумі 55 737.62 грн., з яких: прострочена заборгованість по тілу кредиту 46 539.62 грн., прострочені відсотки за користування кредитом 9 200.00 грн. .

23.12.2013 між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Росвен Інвест Україна" було укладено договір факторингу № 2013-1, відповідно до умов якого ПАТ "Альфа-Банк" відступило на користь ТОВ "Росвен Інвест Україна" своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами в тому числі за кредитним договором № 500218651 від 22.07.2011, укладеним між ОСОБА_1 Миколаїіною та ПАТ "Альфа-Банк".

Просить стягнути на свою користь з відповідача вказану загальну суму заборгованості, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1762.00 грн.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Такий висновок суду, зважаючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву та не повідомлено про причину невчинення ним своєчасно такої процесуальної дії, узгоджується також із положеннями частини восьмої статті 178 вказаного Кодексу. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощено позовного провадження від сторін не надходили.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснюється.

Дослідивши надані суду позивачем письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що 22.07.2011 між ПАТ "Альфа-Банк" та відповідачем було укладено кредитний договір № 500218651, за яким банк надає постачальнику кредит, а постачальник приймає кредит на наступних умовах: п. 2.1, 2.2, 2.3. Сума кредиту становить 32 132.00 грн з процентною ставкою за користування кредитом - 17.00% річних. Згідно п. 2.3 Договору датою остаточного повернення кредиту є дата припинення нарахування відсотків та нарахування комісії за послуги "Альфа-Сервіс", а саме 25.07.2014. Кредит надавався позичальнику для власних потреб позичальника шляхом безготівкового нарахування на картковий рахунок позичальника № 26253000457961, що відкритий позичальнику в ПАТ "Альфа-Банк" МФО 300346, суми грошових коштів, що дорівнює сумі кредиту (п.2-4 Договору). Відповідно до п. 2.6 Договору платежі з повернення кредиту, сплати відсотків користування ним та інших платежів за цим Договором здійснюються щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначеним цим Договором та відповідно до графіку платежів, який є додатком № 1 до цього останнього та його невід'ємною частиною. Відповідно до п.5 Договору позичальник зобов'язався за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за кристування ним та/або комісій, якщо сплата комісії передбачена розділом І цього договору та/або інших платежів за договором, сплатити банку штраф у розмірі - якщо сума кредиту становить суму грошових коштів у розмірі до 19 999.99 гривень - 150.00 гривень за перший прострочений платіж та 350.00 гривень за кожен наступний прострочений поспіль платіж; - якщо сума кредиту від 20 000.00 до 49 999.99 гривень (включно) - 200.00 гривень за перший прострочений платіж та 500.00 гривень за кожний наступний прострочений поспіль платіж; якщо сума кредиту більша ніж 50 000.00 гривень - 300.00 гривень за перший прострочений платіж та 700.00 гривень за кожен наступний прострочений поспіль платіж.

Відповідно до умов договору факторингу № 2013-1, укладеного 23.12.2013 між ПАТ "Альфа-Банк" та позивачем, ПАТ "Альфа-Банк" відступило на користь ТОВ "Росвен Інвест Україна" своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами і в тому числі за кредитним договором № 500218651 від 22.07.2011, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Альфа-Банк". Відповідно до умов вказаного договору станом на 23.12.2013 прострочена заборгованість відповідача склала 55 737.62 грн., що включає в себе: 46 539.62 грн. заборгованість по тілу кредиту, 9 200.00 грн. прострочені відсотки за користування кредитом.

Викладене підтверджується дослідженими судом письмовими матеріалами справи, якими є:

- копія договору факторингу № 2013-1 від 23.12.2013;

- копія витягу з реєстру передачі права вимоги до договору факторингу від 23.12.2013;

- копія анкети-заяви ОСОБА_1 на отримання предиту по родукту Свій кредит";

- копія кредитного договору № 500218651 від 22.07.2018 з додатком № 1;

- копія анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції на оформлення договору від 21.07.2011;

- копія заяви на відкриття поточного (карткового) рахунку ПАТ "Альфа-Банк" від 21.07.2011;

- копія розписки ОСОБА_1 про одержання картки від 22.07.2011;

- вимога позивача про погашення простроченої заборгованості від 29.05.2018.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 13 вказаного Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

За викладеного слід вважати, що весь тягар доказування викладених у позові обставин лежить на позивачеві.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.

Судом встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються ст.ст. 526, 530, 610-612, 624, 625, 631,638, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до пункту першого частини другої якої такою є також договори та інші правочини.

За вимогами статті 510 вказаного Кодексу сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Разом з тим, заявляючи вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором, ТОВ "Росвен Інвест Україна" не надало суду жодного належного та допустимого доказу наявності зазначеної у позові кредитної заборгованості та обгрунтування її розміру.

Зокрема, позивачем не подано жодного доказу про обставину отримання відповідачем кредитних коштів. Не містить жодного посилання на це і жодний з наданих до суду документів як і не містять матеріали справи й визнання такого факту відповідачем. Із наданої позивачем копії анкети-заяви ОСОБА_1 не можливо встановити, який саме вид платіжної карти вона отримала після підписання цієї анкети-заяви та у якому розмірі було перераховані кошти.

Надані позивачем анкети-заяви ОСОБА_1 на отримання кредиту по продукту "Свій кредит", кредитного договору № 500218651 від 22.07.2018 з додатком № 1, анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції на оформлення договору від 21.07.2011, заяви на відкриття поточного (карткового) рахунку ПАТ "Альфа-Банк" від 21.07.2011, розписки ОСОБА_1 про одержання картки від 22.07.2011 на переконання суду самі по собі, навіть у своїй сукупності, не свідчать про таку обставину. Будь-яких інших доказів з цього приводу матеріали справи не містять.

За викладеного суд позбавлений можливості перевірити обєктивність зазначених у позові обставин спору і в тому числі на якій підставі ОСОБА_1 отримувала кошти, у якому розмірі, на яких умовах повинно було здійснюватись обслуговування рахунку відповідача, правильності обрахунку заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування останнім.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність обставини отримання відповідачем кредитних коштів з огляду на названі позивачем обставини, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

У задоволенні позову таким чином слід відмовити.

У відповідності до ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1762.00 грн. відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 510, 526, 530, 611, 612, 624, 625, 631, 638, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-83, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест країна" (03126, м. Київ бульвар В. Гевела, 6, ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, номер картки платника податків НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили "___"______20____