Ухвала суду № 76730749, 24.09.2018, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2258/18

Провадження № 2/376/1042/2018

У Х В А Л А

"24" вересня 2018 р. Суддя Сквирського районного суду Київської області Віговський С.І., розглянувши матеріали позовної заяви адвоката - ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «БУД-ВВВ» до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЮБІ ФОРМ», ОСОБА_3, про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат - ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «БУД-ВВВ» звернувся до Сквирського районного суду Київської області з вищевказаним позовом.

Суддя, вивчивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, щодо необхідності відмови у відкритті провадження по справі у зв’язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суддя під час вирішення питання про відкриття провадження у справі перевіряє, чи має заявник право на звернення до суду, чи відповідає форма і зміст позовної заяви вимогам закону та чи немає передбачених ч.1 ст.186 ЦПК України перешкод для відкриття провадження.

Пунктом 1 ч.1 ст.186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відносно позивача по справі порушено справу про банкрутство, а справа на даний час перебуває в провадженні Господарського суду міста Києва.

Згідно п. 8 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 9 ст. 30 ГПК України, справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Частиною 4 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зокрема передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Аналогічною є позиція Верховного суду по справі № 925/1874/13, який дійшов висновку, що системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні у процесі розгляду справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення усього майна боржника до ліквідаційної маси (в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута), для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Суд також звертає увагу на те, що висновки щодо застосування норм права Верховного Суду є обов'язковими згідно зі ст. 302 ГПК України.

Таким чином, оскільки в провадженні Господарського суду міста Києва вже знаходиться заява за участю позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «БУД-ВВВ» про банкрутство юридичної особи, то і питання в частині визнання правочинів недійсними має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 186, 258, 259 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовною заявою адвоката - ОСОБА_1 (вул. Сім’ї Прахових, 58/10, оф. 2, м. Київ), який діє в інтересах ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «БУД-ВВВ» (вул. Льва Толстого, 10, м. Фастів, Київська область, код ЄДРПОУ: 38374760) до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЮБІ ФОРМ» (Харківське шосе, 144-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ: 41474851), ОСОБА_3 (вул. Польова, 4, с. Руда, Сквирський район, Київська область, РНОКПП: НОМЕР_1), про визнання договору недійсним.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд Київської області (ч. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя: ОСОБА_4