Рішення № 76728524, 27.09.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа №1640/2918/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання пункту протоколу протиправним та недійсним, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, в якій просить про:

- визнання протиправним та скасування пункту 22 Протоколу №81 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.08.2018 щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";

- зобов'язання прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду ІІ групи з 18.04.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойових дії, відповідно до п."б" ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та вжити заходів до її виплати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідач незаконно та безпідставно відмовився призначати йому одноразову грошову допомогу відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей". Зауважував, що спірні правовідносини виникли у 2017 році, тому в даному випадку слід керуватись законодавством, яке є чинним на момент їх виникнення

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 28.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

07.09.2018 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, у яких зазначено про те, що з часу звільнення ОСОБА_2 зі строкової військової служби минуло понад три місяці, тому позивач не має права на отримання допомоги.

14.09.2018 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що відповідно до законодавства ОСОБА_2 не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки на момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не передбачено виплату одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення останнім інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Представники позивача та третьої особи надали суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Згідно із частиною дев’ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_2 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій /в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебуванні в партизанських загонах і з'єднаннях/ з 15.01.1985 по 15.01.1987 приймав участь в ДРА, що встановлено рішенням суду від 24.04.2018 у справі №816/914/18 (яке набрало законної сили 14.06.2018), копія якого наявна у матеріалах справи.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол №259 від 26.01.2017) зазначено, що вогнепальні осколкові поранення голови, правої нижньої кінцівки (контузія 1986 р.) колишнього військовослужбовця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали рубці в зазначених ділянках тіла, що підтверджується актом судово-медичного дослідження (обстеження) №1834 від 05.12.2016 року ОСОБА_1 обласного бюро судово-медичної експертизи /а.с. 17/, та які у подальшому призвели до розвитку: "Хронічної дисциркулярної енцефалопатії ІІ с. змішаного генезису: судинної на фоні гіпертонічної хвороби, післятравматичної на фоні перенесеної ЗЧМТ (1986) з цефалгічним, вираженим вестибуло-атактичним, астено-невротичним синдромом, помірними когнітивними, мнестичними розладами. ІХС: кардіосклерозу дифузного. СН І. ФК ІІІ. Гіпертонічної хвороби ІІ ст., ст. 2, ризик 3", що підтверджується медичною документацією, - ПОРАНЕННЯ, КОНТУЗІЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ’ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ’ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРИ ПЕРЕБУВАННІ В КРАЇНАХ, ДЕ ВЕЛИСЯ БОЙОВІ ДІЇ.

Позивачу з 18.04.2017 вперше встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворювання, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0563532.

05.07.2018 позивач звернувся із заявою до ОСОБА_1 ОВК щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. До вказаної заяви позивачем додано: копію рішенням суду від 24.04.2018 у справі №816/914/18, копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018, копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018, копію довідки МСЕК №0563532, копію акту СМД, копію ідентифікаційного коду, копію посвідчення інваліда війни серія Б №458872 від 21 травня 2017 року, копію витягу ВЛК, копію військового квитка серії НУ №9473036, копію паспорта.

Зі змісту протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.08.2018 №81 (пункт 22) вбачається, що комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги рядовому в запасі ОСОБА_2, оскільки згідно з пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також підпункт 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975, одноразова грошова допомоги призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. ОСОБА_2 інвалідність встановлена понад 3-місячний термін. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 справа №750/5074/17.

Зазначений протокол затверджено т.в.о. Міністра оборони України 06.08.2018.

ОСОБА_1 обласного військового комісаріату від 14.08.2018 №12/1862 позивачу було повідомлено, що відповідно до рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.08.2018 №81, пункт 22, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги рядовому в запасі ОСОБА_2, оскільки згідно з пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також підпункт 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975, одноразова грошова допомоги призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. ОСОБА_2 інвалідність встановлена понад 3-місячний термін. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 справа №750/5074/17.

Не погодившись з відмовою Міністерства оборони України в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, оформленою протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.08.2018 №81 (пункт 22) від 03.08.2018 №81 (пункт 22), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За змістом статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Розділом ІІ Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов’язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Дослівне тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що тримісячний строк після звільнення зі служби стосується випадків, описаних у другій частині зазначеної норми, а саме: коли інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

Оскільки, як вже зазначалося судом, інвалідність ОСОБА_2 настала внаслідок вогнепальних осколкових поранень голови, правої нижньої кінцівки (контузія 1986 р.) , що відповідає випадку, описаному у першій частині вищезазначеної норми (інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), обмеження права позивача на отримання допомоги тримісячним строком є безпідставним.

Відтак, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, що ОСОБА_2 не має права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини першої статті 16 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до статті 23 Закону, фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

На виконання вимог вищезгаданого Закону Кабінет Міністрів України затвердив постанову від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" /далі - Порядок/.

Згідно пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 з 18.04.2017 вперше встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворювання, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0563532.

Статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та пункту 19 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, передбачений вичерпний перелік обставин при яких не здійснюється виплата одноразової грошової допомоги, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Жодних доказів, що позивачем було: 1) вчинено злочин або адміністративне правопорушення; 2) вчиненні ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; 3) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); 4) подання позивачем завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, відповідачем не було надано, а відтак, рішення відповідача про відмову в призначені одноразової грошової допомоги є протиправним.

Таким чином, що у відповідача не було підстав для відмови в призначені і виплати одноразової грошової допомоги позивачу, а від так відмова в призначені одноразової грошової допомоги позивачу, викладена у пункті 22 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.08.2018 №81 є протиправною та підлягає скасуванню.

Посилання відповідача на постанову Верховного суду від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 є недоречними, оскільки у зазначеній справі спірні правовідносини стосувалися військовослужбовця, якому інвалідність було встановлено у період з 01.01.2007 по 01.01.2014, тоді як у даній справі інвалідність позивача встановлена 18.04.2017, тобто під час дії іншої редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Натомість, позовна вимога про зобов'язання Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про обрання способу захисту порушеного права позивача суд виходить із наступного.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, вищевказана позовна вимога про зобов'язання Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_2 вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду ІІ групи з 18.04.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойових дії, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" з урахуванням висновків суду.

Позовна вимога про зобов'язання Міністерство оборони України вжити заходи щодо виплати одноразової грошової допомоги не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною. Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 205, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 (пров. Верхній, 23, м. Полтава, 36011, рнокпп НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка,78-а, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 07851296) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, як інваліду ІІ групи з 18.04.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойових дії, викладене у пункті 22 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.08.2018 №81.

Зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду ІІ групи з 18.04.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойових дії, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" з урахуванням висновків суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_3