Рішення № 76728505, 19.09.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2558/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Скорика С.В.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом

позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до відповідача Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

23 липня 2018 року Фізична особа- підприємець ОСОБА_4 (надалі – ФОП ОСОБА_4П.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області від 09.07.2018 № ПЛ1316/584/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про безпідставність висновків відповідача щодо трудового характеру правовідносин з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 За доводами позивача, при проведенні інспекційного відвідування інспектором не встановлено фактичних трудових відносин, а лише встановлено факт підготовки повного пакету необхідної документації для подальшого укладення договорів на виконання робіт з іншими контрагентами ФОП ОСОБА_4, а саме: проведення медогляду, що останнє є обов'язковою умовою для підтвердження доброго здоров'я, а тому було проведено для можливості вказаних осіб в майбутньому виконувати певний обсяг робіт у разі виникнення такої необхідності. Позивач також наголошує на порушення відповідачем у частині підстав проведення перевірки, оскільки з наказом Управління від 21.06.2018 №102 позивача ознайомлено не було, а також у направленні на перевірку не було зазначено законної підстави для проведення інспекційного відвідування.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 1640/2558/18, призначено підготовче засідання на 22.08.2018.

14.08.2018 до суду надійшов відзив, у якому відповідач зазначає про укладення між позивачем та вказаними особами цивільно-правової угоди, що має очевидні ознаки трудового договору, у зв'язку з чим перевіряючими встановлено вказане вище порушення та винесено оскаржувану постанову. Відповідач посилається на положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", відповідно до яких роз'яснено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене.

У судовому засіданні 22.08.2018 оголошено перерву до 19.09.2018.

12.09.2018 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач наголошує на тому, що положення постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 підтверджують його позицію, оскільки відповідний допуск є укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома роботодавця; натомість, у даному випадку жодних робіт не проводилось, тому висновки перевіряючих є хибними.

18.09.2018 від відповідача надійшли заперечення, відповідно до змісту яких останній зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки, виходячи з системного аналізу Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, відповідальна особа за електрогосподарство може бути призначена із числа працівників роботодавця. За доводами відповідача, існують приховані трудові відносини між позивачем та ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а саме: спрямовані не на досягнення кінцевого результату, а на процес – виконання функцій.

Ухвалою суду від 19.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.09.2018.

Позивач та його представник у судовому засіданні 19.09.2018 позов підтримали, просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.09.2018 проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

У період з 23.06.2018 по 25.06.2018 інспектором праці ОСОБА_7 на підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 21.06.2018 №192П /а.с. 65/ та направлення на проведення заходу державного контролю № 1039 від 21.06.2018 /а.с. 63/ проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_4, що використовує найману працю, за результатами якої складено акт перевірки № ПЛ 1316/584/АВ від 25.06.2018 (надалі – акт перевірки) /а.с. 66-81/.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, зокрема порушення позивачем частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України), постанови КМУ № 413, а саме: до моменту допуску працівника до роботи не укладається трудовий договір, оформлений наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття на роботу. Так, ФОП ОСОБА_4 надані цивільно-правові договори, укладені з гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на виконання робіт, термі дії яких становить з 01.01.2018 до 31.01.2018. У своєму поясненні позивач зазначив, що уклав договори в разі потреби у виконанні робіт.

26.06.2018 відповідачем складено протокол № ПЛ1316/584/АВ/П/1ПТ про вчинення ФОП ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП), у частині порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України /а.с.19-22/. Позивача ознайомлено із зазначеним протоколом, про що свідчить його підпис на примірнику протоколу.

Також Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято рішення від 26.06.2018 № ПЛ1316/584/АВ/П/ПТ/ТД/МГ про розгляд справи щодо накладення штрафу на позивача за порушення законодавства про працю відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України /а.с. 83/. Лист про розгляд справи отримано позивачем 26.06.2018, про що свідчить його особистий підпис на примірнику листа /а.с. 84/.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_4 Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.07.2018 № ПЛ1316/584/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України на підставі абзацу другого статті 265 КЗпП України накладено на ФОП ОСОБА_4 штраф у розмірі 223380,00 грн /а.с. 85-86/.

Позивач не погодився із указаною постановою та оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі – Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "ОСОБА_6 питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі – Порядок №295).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі – об'єкт відвідування) (пункт 1 Порядку №295).

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Підпунктом 6 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією, зокрема Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

У відзиві відповідачем зазначено, що заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю та зайнятість та інших нормативно-правових актів було проаналізовано лист ГУ ПФ України в Полтавській області від 20.06.2018 № 8617/06-23, а потім надана і керівнику Управління інформація щодо кількості найманих працівників у роботодавців, які протягом 2017 року отримали дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки, одним з яких є ФОП ОСОБА_4

У ході судового розгляду представник відповідача наголошував на тому, що інформацією, яка послугувала підставою для прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, отримана із джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 пункту 5 вказаного Порядку № 295, а саме: інформації Пенсійного фонду України та його територіальних органів про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року, а також роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів.

Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає таке.

Відповідно до листа ГУ ПФ України в Полтавській області від 20.06.2018 № 8617/06-23 "Про надання інформації" цей лист наданий у відповідь на запит відповідача про надання інформації щодо використання праці найманих працівників та наявності договорів цивільно-правового характеру за період 2018 року по роботодавцях відповідно до наданого списку (32 роботодавця) /а.с. 64/.

Так, Пенсійним фондом України був надісланий лист за результатами проведеної 07.05.2018 робочої наради з представниками Державної служби України з питань праці стосовно порядку надання інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на запити органів Держпраці. Згідно з отриманими роз'ясненнями надання переліку застрахованих осіб із зазначенням ПІБ передбачається, якщо штатна чисельність працівників платника єдиного внеску не перевищує 10 осіб. У разі, якщо штатна чисельність перевищує 10 осіб, на запити територіальних органів Держпраці органами Пенсійного фонду України надаються дані з останнього наявного звіту про середньооблікову кількість штатних працівників за звітний період; штатну чисельність працівників; кількість осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру (ЦПХ); кількість застрахованих осіб, яким у звітному періоді нараховано заробітну плату.

Враховуючи вищенаведене, надані наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування станом на 20.06.2018 відомості стосовно 8 роботодавців, штатна чисельність яких не перевищує 10 осіб /а.с. 64/.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що цей лист не містить інформації про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року, а також роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів, у зв'язку з чим інформація за цим листом не могла слугувати підставою для прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування.

Отже, у відповідача були відсутні нормативно передбачені підстави для проведення заходів державного контролю щодо ФОП ОСОБА_4

Частиною другою статті 8 Закону № 877-V визначено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, зокрема: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом; дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

ОСОБА_6 принципів здійснення державного нагляду (контролю) відповідно до статті 3 Закону зазначені, зокрема: гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

При цьому, відповідачем указані вимоги Закону не дотримано.

Суд зазначає, що недотримання умов та порядку прийняття відповідним органом (суб'єктом владних повноважень) рішення про проведення перевірки не може бути належною підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Підставою для винесення оспорюваної постанови послугували висновки перевіряючих про те, що правовідносини між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є трудовими, надаючи оцінку яким, суд виходить з наступного.

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі – Порядок), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

За змістом пункту 10 Порядку постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Відповідно до акта перевірки та відзиву відповідача ФОП ОСОБА_4 надані цивільно-правові договори, укладені з гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на виконання робіт, термін дії яких становить з 01.01.2018 до 31.01.2018. У своєму поясненні позивач зазначив, що уклав договори в разі потреби у виконанні робіт.

При проведенні інспекційного відвідування були опрацьовані висновки експертизи за № ОО.01.2.80-0035.18 та № 00.02.80-0036.18 стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_4, затверджені директором ТОВ "Будекспертиза" від 17.04.2018. Метою експертиз є: зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин та газополум'яні роботи, та оцінка стану охорони праці та безпеки промислового виробництва ФОП ОСОБА_4 під час експлуатації устаткування підвищеної небезпеки при покритті підлог та облицювання стін. Для проведення експертизи надана довідка про склад працівників підприємства (ФОП ОСОБА_4П.) станом на 15.03.2018, де зазначені прізвища ОСОБА_6, енергетика (за трудовим договором) та ОСОБА_5, монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій.

Наказом за № 2 від 01.03.2018 затверджена посадова інструкція енергетика, згідно з пунктом 3 якого покладені посадові обов'язки енергетика на ОСОБА_6 Розпорядженням за № 5 від 15.03.2018 відповідальним за стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства та безпечне виконання електромонтажних робіт на об'єктах покладено на енергетика ОСОБА_6 У наказі від 30.03.2018 за № 3 затверджений Перелік видів робіт підвищеної небезпеки та Перелік машин, що працюють під тиском. Також за пунктом 4 цього наказу допущено до виконання робіт підвищеної небезпеки ОСОБА_5, монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій.

У ФОП ОСОБА_4 за наказом від 20.03.2018 за № 2-оп створена постійно діюча комісія з перевірки знань з питань охорони праці, до складу якої входить енергетик ОСОБА_6

Протоколом засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці працівників робочих професій за № 1 та № 2 від 20.03.2018 комісія у складі голови та членів комісії, саме: головного інженера ОСОБА_8 та енергетика ОСОБА_6 (про що свідчить особистий підпис членів комісії) перевірила знання законодавчих актів з охорони праці у монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій ОСОБА_5

Також для висновку експертизи ФОП ОСОБА_4 надана довідка про проходження медогляду працівниками підприємства, а саме: зазначено прізвище ОСОБА_5

Викладене, за висновками відповідача, свідчить про те, що правовідносини між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є трудовими.

Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 21 КзпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 24 КзпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин третьої-четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до наявної у матеріалах справи засвідченої копії цивільно-правового договору від 01.01.2018, укладеного між ФОП ОСОБА_4 (замовник) та ОСОБА_5 (виконавець), замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по монтажу сталевих та залізо-бетонних конструкцій /а.с. 53-54/.

Згідно з наявною у матеріалах справи засвідченою копією цивільно-правового договору від 01.01.2018, укладеного між ФОП ОСОБА_4 (замовник) та ОСОБА_6 (виконавець), замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи: інженер по обслуговуванню електромеханічного обладнання енергоємних виробництв /а.с. 51-52/.

Відповідно до вимог цих договорів робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт. Підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт виконавцем за цими договорами, є підписаний акт приймання виконаних робіт на об'єкті. За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду.

За нормами цивільного законодавства України діє принцип свободи договору.

Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що відповідач не довів та не надав доказів на обґрунтування доводів щодо заборони відповідно до законодавства України укладення вищезазначених договорів.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з аналізу вказаних норм Цивільного кодексу України та положень статей 21, 24 КЗпП України можна визначити відмінні ознаки трудових і цивільно-правових відносин.

Так, згідно з трудовим договором: працівник виконує роботу за трудовою угодою; працівник приймається на роботу (посаду), як правило, включену до штатного розпису підприємства для виконання певної роботи (функції) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; висновок оформляється наказом роботодавця про прийняття працівника (за його заявою) на роботу; працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку; роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці та соціальні гарантії необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При виконанні робіт (наданні послуг) за цивільно-правовим договором: оплачується не процес праці, а його результат; результат визначається після закінчення роботи; результат оформляється актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг); оплата проводиться на підставі актів; фізична особа, виконують роботи (надають послуги), не підкоряється правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама організовує свою роботу і виконує її на свій ризик; підприємство не повинно дотримуватися трудового законодавства.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Враховуючи аналіз наведених норм, суд зазначає, що трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, суд зазначає, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження виконання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 трудової функції, натомість укладеними договорами їх зобов'язано виконувати індивідуально-визначену роботу, що у разі її замовлення буде виконуватись і організовуватись такими особами самостійно та на власний ризик.

Залучення таких осіб до власної діяльності позивачем пояснена тим, що може виникнути потреба з виконання таких робіт при укладені цивільно-правових договорів з контрагентами.

Крім того, оскаржуваною постановою від 09.07.2018 № ПЛ1316/584/АВ/П/ПТ/ТД-ФС накладено на позивача штраф за порушення частини третьої статті 24 КЗпП України щодо допущення до роботи працівника без укладення трудового договору, однак, самого факту допуску до роботи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до суду надано не було і актом перевірки не зафіксовано.

Сам позивач наголошував та звертав неодноразово увагу на той факт, що такі особи так і не приступали до виконання визначених договорами робіт у зв'язку з відсутністю такої потреби. Жодних винагород їм не виплачувалось.

Факт проходження ними медогляду не може слугувати підставою встановлення факту допуску їх до роботи.

Отже, з урахуванням викладеного, суб'єктом владних повноважень прийнято оскаржуване рішення без вжиття всіх заходів для всебічного, об'єктивного дослідження обставин щодо наявності трудових чи цивільно-правових відносин позивача с указаними вище особами.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Таким чином, спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим його належить визнати протиправним і скасувати, а позов ФОП ОСОБА_4 – задовольнити.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (вул. О. Кошового, б. 9, корпус А, офіс 85, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, б. 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.07.2018 № ПЛ1316/584/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, б. 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (вул. О. Кошового, б. 9, корпус А, офіс 85, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2233,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 27.09.2018.

Суддя ОСОБА_9