Рішення № 76727224, 18.09.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/563/17

Провадження №2/265/54/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Міхєєвої І. М.,

за участю секретаря судового засідання – Федорової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу № 265/563/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та позбавлення премії, третя особа: Первинна профспілкова організація №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», -

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

представників третьої особи – ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення від 1 грудня 2016 року № 185 тд, посилаючись на те, що представники відповідача вважали, що 28 вересня 2016 року позивач вчинив прогул без поважних причин, чим поклав на нього стягнення у вигляді догани та позбавив 100 % премії за вересень 2016 року. Не погоджуючись із вказаним наказом, зазначав, що він звертався до комісії по розгляду трудових спорів на ПрАТ «МК «Азовсталь». Однак за протоколом розгляду його спору 16 січня 2017 року у задоволенні його скарги було відмовлено. Вважаючи, що його трудові права були порушені посилався на те, що у нього була поважна причина відсутності на роботі 28 вересня 2016 року, бо він був на лікарняному, маючи лист непрацездатності, за яким він повинен був вийти на роботу лише 29 вересня 2016 року. Крім цього посилався на те, що дисциплінарне стягнення відповідачем було накладено поза передбаченим законом місячним строком після виявленого на думку відповідача прогулу, що є самостійною підставою для скасування наказу від 1 грудня 2016 року № 185 тд. Крім цього вказував, що через неправомірний наказ про застосування до нього догани представники відповідача також позбавили його 100% премії за вересень 2016 рік. Додавав, що за колективним договором, який укладений на підприємстві відповідача позивача не можна було позбавити премії за вересень 2016 рік. Таким чином просив суд визнати наказ від 1 грудня 2016 року № 185 тд незаконним, скасувавши його, та зобов’язати сплатити відповідача премію за вересень 2016 року, утриману в позивача із заробітної плати.

Представник відповідача, яка діє на підставі довіреності, ОСОБА_3, не погоджуючись із вказаним позовом, подала суду письмові заперечення, за якими зазначала наступне. Так вона визнавала, що позивач дійсно перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді інженера відділу розробки регламентуючих документів управління мотивації персоналу. В період з 23 вересня 2016 року по 28 вересня 2016 року позивач був відсутній на робочому місті. Однак на підтвердження поважності причин такої відсутності 29 вересня 2016 року ним було надано лист непрацездатності. При цьому, відкривши лист непрацездатності позивач поїхав у м. Львів, тому була проведена службова перевірка на підставі розпорядження № 33 від 24 жовтня 2016 року, актом якої від 2 листопада 2016 року встановлено, що 28 вересня 2016 року, перебуваючи на лікарняному, позивач повернувся до м. Маріуполя потягом з м. Львів, з’явився до лікаря та продовжив лікарняний лист на один день, хоча повинен був за таким листом з’явитись до лікаря 27 вересня 2016 року. На запит щодо правомірності продовження ОСОБА_1 листка непрацездатності КУ «ММЛ № 4 ім. І. К. Мацука» повідомила, що повторна явка позивача дійсно була призначена на 27 вересня 2016 року, однак хворий з’явився до лікаря на прийом наступного дня, а лікар ОСОБА_6, яким було видано листок непрацездатності ОСОБА_1, допустив порушення Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, бо не зробив відмітку про порушення ОСОБА_1 лікувального режиму з огляду на пропуск явки до лікаря напередодні, а також безпідставно видав лист непрацездатності на 28 вересня 2016 року, в амбулаторній карті якого 28 вересня 2016 року записів лікаря-хірурга про скарги позивача відсутні. Через це лікар ОСОБА_6 отримав догану. Також вказувала, що формальний запис в листку непрацездатності про продовження його на один день не можна вважати поважною причиною невиходу на роботу позивача, бо він необґрунтований. Таким чином вважає, що позивач був відсутній на робочому місті 28 вересня 2016 року без поважних причин, бо був цілком працездатним, тому безпідставно не вийшов на роботу 28 вересня 2016 року. На підставі наведеного відповідачем було встановлено, що позивач порушив трудову дисципліну на підприємстві, бо не дотримався правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції, здійснивши прогул без поважних причин, внаслідок чого тому було оголошено догану, а також позбавлено 100% виробничої премії за вересень 2016 року, згідно із загальним положенням про оплату праці та преміювання працівників ПрАТ «МК «Азовсталь». Додавала, що відповідач, розглядаючи дисциплінарний проступок ОСОБА_1, попередньо отримав від профспілкового комітету згоду на звільнення позивача за вчинений прогул за п. 4 ст. 40 КЗпП України, однак при прийнятті остаточного рішення обрав більш м'яку міру дисциплінарної відповідальності - догану. Також вказувала, що днем виявлення прогулу позивача було 2 листопада 2016 року, коли затвердили акт службової перевірки, після чого у передбачений законом місячний строк позивача було притягнуто до відповідальності. Вказувала, що за п.4.6 Колективного договору, що діє на ПрАТ «МК «Азовсталь», регулювання фондів оплати праці структурних підрозділів та товариства в цілому здійснюється відповідно до Положення про оплату праці та преміювання, за п. 13 якого при невиконанні робітником своїх функціональних та посадових обов’язків, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та технологічних інструкцій (Додаток № 1), розмір його премії, може бути зменшений від 5% до 100%. Згідно із Додатком 1 до такого положення про оплату праці та преміювання премія, нарахована за основні результати діяльності робітниками, зменшується або не виплачується повністю за прогул. При цьому за п. 15 такого положення про оплату праці та преміювання, якщо виробнича премія виплачена, а допущене робітником за цей місяць порушення було встановлено пізніше, то робітник протягом місяця з дня виявлення порушення, не враховуючи часу звільнення робітника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або знаходженням його у відпустці, може бути позбавлений такої премії шляхом утримання з поточної зарплати. Таким чином, просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник позивача, який діє на підставі довіреності, ОСОБА_2, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі, додатково зазначив, що представники відповідача у порушення норм права про працю безпідставно та з пропущенням передбаченого законом строку винесли догану ОСОБА_1, позбавивши того ще і премії за вересень 2016 року. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3, заперечуючи проти позову ОСОБА_1, підтримала в суді надані нею письмові заперечення та просила суд відмовити у задоволенні позову. В останнє судове засідання не з’явилась, через перебування у плановій відпустці. В зв’язку з чим, від начальника відділу судової практики та виконання судових рішень юридичного управління ПрАТ «МК «Азовсталь», до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З урахуванням дотримання розумних строків розгляду справи, за наявності неодноразового належного повідомлення відповідача про день та час розгляду справи, наявність в матеріалах справи відзиву представника відповідача, його усних пояснень та письмових клопотань, що були враховані судом при прийняті остаточного рішення, суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України, вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_2, ухвалою суду від 11.07.2018р. до участі у справі у якості третьої особи було залучено Первинну профспілкову організацію №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність».

Представники третьої особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали, вказували на порушення відповідачем ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а саме про створення комісії по перевірки листка непрацездатності, яку не мали права утворювати. Так само, як головний лікар лікарні не мав повноважень на перевірку листа непрацездатності та проведення експертизи щодо стану здоров’я хворого ОСОБА_1. Таким чином, вважали проведену службову перевірку незаконною, а відповідно й незаконною винесену догану позивачу. Просили позовні вимоги задовольнити.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_3, ухвалою суду від 19.07.2018р. були витребувані копії матеріалів службового розслідування відносно лікаря ОСОБА_8, а також допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Суд, вислухавши учасників процесу, які з’явились, дослідивши надані суду докази, допитавши свідків, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так відповідно до ст. 139 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП) працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За ч. 1 ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

На підставі ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно із ст. 149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Суд розглядом справи встановив, що позивач працював інженером розробки управління мотивації у ПрАТ «МК «Азовсталь» з 27 березня 2015 року по 10 квітня 2017 року, що підтверджується наказами відповідача від 26 березня 2015 року та 10 квітня 2017 року (а. с. 13-17, 18).

На підставі п. 1.4 посадової інструкції «Інженера відділу розробки регламентуючих документів управління мотивації персоналу» від 2 вересня 2013 року позивач повинен був знати та виконувати, в тому числі, правила внутрішнього трудового розпорядку, за п. 5.2 яких ОСОБА_1 повинен був дотримуватись дисципліни праці на підприємстві (а. с. 49-50, 51).

Згідно із п. 4.6 Колективного договору на ПрАТ «МК «Азовсталь» регулювання фондів оплати праці здійснюється на підставі Положення про оплату праці та преміювання (а. с. 89-117).

Відповідно до змісту п. 13, 15 Загального положення про оплату праці та преміювання працівників ПрАТ «МК «Азовсталь» від 1 червня 2016 року вбачається, що за невиконання або порушення працівником правил внутрішнього трудового розпорядку розмір його премії може бути зменшений від 5 % до 100 % на підставі наказу. Також, якщо виробнича премія була сплачена, а порушення працівника за такий місяць виявлено пізніше, то з нього можна, шляхом утримання із поточної зарплати, стягнути вже сплачену премію (її частки). До таких порушень правил внутрішнього розпорядку, за яке працівник може бути позбавлений премії, на підставі додатку до вказаного Загального положення про оплату праці та преміювання, віднесено прогул (а. с. 72-75).

Також, судом було встановлено, що відповідно до листка непрацездатності, виданого 23 вересня 2016 року ОСОБА_1 лікарем хірургом ОСОБА_8 «Маріупольської міської лікарні № 4 ім. І. К. Мацука», позивачу був прописаний амбулаторний режим лікування зі звільненням від роботи з 23 вересня 2016 року по 27 вересня 2016 року, а також з 28 вересня 2016 року по 28 вересня 2016 року включно з необхідністю стати до роботи 29 вересня 2016 року (а. с. 52).

Натомість, розпорядженням від 24 грудня 2016 року № 33 була утворена комісія для проведення на ПрАТ «МК «Азовсталь» службової перевірки правомірності видачі такого листка непрацездатності позивачу (а. с. 53).

З відповіді на запити представників відповідача КУ «Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І. К. Мацука» випливає, що повторна явка після видачі листка непрацездатності ОСОБА_1 була передбачена 27 вересня 2016 року, яку позивач пропустив, прийшовши наступного дня. При цьому, зазначено, що лікар ОСОБА_8 у порушення Інструкції про порядок видачі документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність громадян», видав ОСОБА_1 на 28 вересня 2016 року лист непрацездатності та закрив такий лист цього ж дня, хоча жодних скарг на стан здоров’я останній не висловив згідно із амбулаторною карткою, через що такому лікарю була оголошена догана (а. с. 56, 63).

Внаслідок проведеної службової перевірки на ПрАТ «МК Азовсталь» 2 листопада 2016 року було затверджено акт, за яким комісія з проведення службової перевірки вирішила, що лист непрацездатності на 28 вересня 2016 року був виданий позивачу необґрунтовано (а. с. 57-58).

За запитом представників відповідача профспілкова організація ПрАТ «МК «Азовсталь» відповідно до протоколу № 74 від 11 листопада 2016 року також надавала згоду на звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул 28 вересня 2016 року без поважних причин (а. с. 59, 60-61).

На підставі наказу від 1 грудня 2016 року № 185тд на ОСОБА_1, інженера розробки управління мотивації, було накладено дисциплінарне стягнення ПрАТ «МК «Азовсталь» у вигляді догани за порушення ним трудової дисципліни через допущений прогул без поважних причин 28 вересня 2016 року у порушення п. 1.4 Посадової інструкції та п. 5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку. Одночасно позивача було вказаним наказом позбавлено 100% виробничої премії за вересень 2016 року шляхом утримання із поточної заробітної плати на підставі п. 13, 15 Загального положення про оплату праці та преміювання (а. с. 46-48).

Суд також встановив, що 16 січня 2017 року за заявою позивача комісія з трудових спорів ПрАТ «МК «Азовсталь» розглянула питання законності наказу про оголення ОСОБА_1 догани від 1 грудня 2016 року та позбавлення преміювання за вересень 2016 року, за розглядом якої протоколом комісії було відмовлено у задоволені вимог ОСОБА_1, який при цьому вказував, що саме за вказівкою лікаря прийшов до нього 28 вересня 2016 року, а їздив він до м. Львів для лікування хвороби «народним способом» (а. с. 7-10).

Суд при цьому зазначає, що відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» Верховний Суд України висловився про те, що недопустимо звільняти працівника в період тимчасової непрацездатності з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки розірвання трудового договору в такому випадку не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний лист про його тимчасову непрацездатність.

Також п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше 3 (трьох) годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Суд зауважує, що встановлення самого факту відсутності працівника на роботі протягом робочого дня недостатньо, оскільки визначальним фактором для вирішення питання про законність притягнення такого працівника до дисциплінарної відповідальності є з'ясування поважності причин такої відсутності.

Так, суд звертає увагу, що порушення трудової дисципліни вимагає встановлення вини працівника у її порушенні, що в даному випадку є перевірка поважності причин невиходу на роботу ОСОБА_1 28 вересня 2016 року.

При цьому, в разі наявності поважних причин такої відсутності, до яких однозначно відноситься непрацездатність працівника, що підтверджується листком непрацездатності, притягнення працівника до відповідальності є неправомірним.

Аналогічна правова позиція була висловлена Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 16 жовтня 2013 року по справі № 6-31740св13.

Крім цього, згідно із п. 8.3 «Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, відповідальність згідно із законодавством України несуть лікарі.

З матеріалів службового розслідування КУ «Маріупольська міська лікарня №4 ім. І.К.Мацука» вбачається, що лікарем хірургом ОСОБА_8 позивачу був виданий листок непрацездатності з 23 вересня 2016 року по 27 вересня 2016 року, проте хворий на прийом прийшов 28 вересня 2016 року, тоді лікар і закрив листок непрацездатності без відмітки про порушення режиму Згідно Наказу головного лікаря КП «Маріупольська міська лікарня № 4 ім. Мацука» за № 239 від 01.11.2016 року, лікарю ОСОБА_8 оголошено догано за порушення Інструкції при видачі листка непрацездатності ОСОБА_1 (а.с.189-191).

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка лікар ОСОБА_8 показав, що 23.09.2016р. до нього звернувся позивач за медичною допомогою. В нього було виявлено захворювання, за яким лікування може тривати в середньому від 7 до 12 днів. Листок непрацездатності ОСОБА_1 було відкрито на п’ять днів, тобто з 23.09 по 27.09. Проте він з’явився на прийом лише 28.09., тому він продовжив лікарняний ще на один день, не зазначивши про порушення режиму, за що і отримав догану. 28.09. скарг на стан здоров’я у нього не було. Обмежень до вільного пересування позивачу з його захворюванням з його боку, як лікаря, бути не могло, хоча такі обмеження можливі, при його хворобі, тільки протягом перших двох-трьох днів лікування.

Свідок ОСОБА_9 показав, що він, як завідуючий відділенням, приймав участь у службовому розслідуванні, в результаті проведення якого було виявлено порушення лікарем ОСОБА_8 наказу МОЗ України № 455 від 13.08.2001р. при закритті листка непрацездатності хворому ОСОБА_1, який порушив режим амбулаторного лікування, якщо в зазначений лікарем день хворий не може з’явитися в зв’язку з незадовільним станом здоров’я, він має засвідчити це, шляхом виклику швидкої медичної допомоги або сімейного лікаря. Як ним з’ясовано, що коли ОСОБА_1 з’явився до лікаря 28.09.2016 року, лікар побачив позитивну динаміку в стані здоров’я та виписав його.

Суд, на підставі наведеного зазначає, що, виданий ОСОБА_1 листок непрацездатності на 28 вересня 2016 року недійсним не визнано, а допущені лікарем медичного закладу порушення порядку його видачі, що засвідчують тимчасову непрацездатність позивача того дня, не спростовують законність перебування позивача у вказаному закладі охорони здоров'я 28 вересня 2016 року на амбулаторному лікуванні й, відповідно, не спростовують правових підстав для врахування такого листка непрацездатності судом.

Суд, з огляду на наведене зауважує, що з 23 вересня 2016 року по 27 вересня 2017 року позивач знаходився на цілком законному амбулаторному лікуванні, що підтверджується відповідями «Маріупольської міської лікарні № 4 ім. І. К. Мацука» на запити відповідача та матеріалами службового розслідування КУ «Маріупольська міська лікарня №4 ім. І.К.Мацука».

Також, судом встановлено, що лікар самостійно не міг обмежувати хворого, ОСОБА_1, у вільному переміщення останнього поза межами лікарського закладу, тому посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 взяв лікарняний, однак поїхав до м. Львів, жодним чином не впливає на підставу непрацездатності позивача у цей період, оскільки дотримання ним режиму та визначеного лікарем лікування покладалось саме на ОСОБА_1, для одужання якого таке амбулаторне лікування саме й проводилось.

Також, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що позивач лише 28 вересня 2016 року повернувся з м. Львів, і тому не вийшов на роботу того дня, пропустивши візит до лікаря 27 вересня 2016 року.

Так, судом було встановлено, що підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_1, що той прибув до м. Маріуполя на потязі об 6-й годині ранку 28 вересня 2016 року, після чого пішов одразу до лікаря, який йому виписав лікарняний на 28 вересня 2016 року, закривши того дня ж такий лікарняний.

Тобто, позивач мав можливість після візиту лікаря піти до роботи 28 вересня 2016 року в разі, якщо б йому не було подовжено лікарняний, однак лікар не закрив лікарняний ОСОБА_1 27 вересня 2016 року, не вказавши у відповідному листі непрацездатності про необхідність стати до роботи позивача 28 вересня 2016 року. З огляду на зазначене у ОСОБА_1 були відсутні підстави для виходу на роботу при наявності документа, який підтверджував його непрацездатність, 28 вересня 2016 року і відповідно звільняв від роботи.

Також, суд зауважує, що саме лікар визначає, чи є хворою особа, чи потребує вона проходження відповідного курсу лікування для одужання та тривалість такого курсу.

Суд зазначає, що ані суд, ані відповідач, або тим більш позивач не вправі визначати, не маючи відповідних спеціальних знань в сфері медицини, хворобливість особи у день її відвідування лікаря, тому суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності скарг на своє здоров’я того дня у позивача, як підставу неповажності відсутності на роботі ОСОБА_1

Враховуючи перелічене обґрунтування, суд дійшов висновку, що непрацездатність позивача 28 вересня 2016 року була підтверджена необхідними та достатніми доказами, які йому дозволяли за законом не виходити на роботу у цей день.

Порушення ж щодо видачі позивачу листка непрацездатності 28 вересня 2016 року саме лікарем, є відповідальністю вказаної посадової особи, яку вона несе особисто за встановлених судом обставин.

Таким чином, покладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани за наявності поважної причини невиходу на роботу 28 вересня 2016 року, свідчить про незаконність наказу ПрАТ «МК «Азовсталь» від 1 грудня 2016 року № 185 тд.

Суд зазначає, що в судовому засіданні факт утримання із заробітної плати ОСОБА_1 премії за вересень 2016 року представник відповідача визнавав.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи на підставі застосування наведених норм права, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно позбавив ОСОБА_1 100% премії за вересень 2016 року, через що заявлені в цій частині вимоги позивача, як правомірні, також підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 640 грн. повинен бути стягнутий з відповідача на його користь.

Крім цього на підставі ст. 141 ЦПК України через задоволення вимог позивача про сплату премії, щодо яких той був звільнений від сплати судового збору при поданні до суду позову, судові витрати покладаються на відповідача шляхом необхідності стягнення на користь держави з ПрАТ «МК «Азовсталь» розміру судового збору, необхідного до сплати на час подання такого позову до суду ОСОБА_1, тобто – 640 грн.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та позбавлення премії, третя особа: Первинна профспілкова організація №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ від 1 грудня 2016 року № 185 тд про оголошення догани ОСОБА_1 інженеру відділу розробки регламентуючих документів управління мотивації персоналу ПрАТ «МК «Азовсталь» з позбавленням 100% виробничої премії за вересень 2016 року.

Зобов’язати ПрАТ «МК «Азовсталь» виплатити ОСОБА_1 100% виробничої премії за вересень 2016 року.

Стягнути з ПрАТ «МК «Азовсталь» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн.

Стягнути з ПрАТ «МК «Азовсталь» на користь держави судовий збір у сумі 640 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках, передбачених ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Позивач: ОСОБА_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», розташоване по вул. Лепорського 1 в м. Маріуполі, ЄДРПОУ: 00191158.

Третя особа: Первинна профспілкова організація №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», адреса: м.Маріуполь, пр.Миру, 1, оф.318, ІК 40270461.

Представник позивача: ОСОБА_2, адреса: м.Маріуполь, вул.В.Визволителів,2/3-29, паспорт серії КС №905953.

Представник відповідача: ОСОБА_3, адреса: м.Маріуполь, вул. Лепорського 1, паспорт серії СТ №089171.

Представник третьої особи: ОСОБА_5, адреса: Запорізька обл., Розівський район, с.Листвянка.

Представник третьої особи: ОСОБА_4, адреса: м.Маріуполь, пр.Миру, 1.

Повний текст судового рішення складено 27 вересня 2018 року.

Суддя І. М. Міхєєва