Рішення № 76726739, 18.09.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року справа № 2340/3057/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши по суті в порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 18001, далі – позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18036, далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо доплати позивачу недоплаченої одноразової допомоги у розмірі 48600 грн.;

- зобов’язати відповідача здійснити доплату одноразової допомоги позивачу у розмірі 48600 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідачем протиправно виплачено у 2018 році одноразову грошову допомогу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2017, оскільки Законом України «Про Національну поліцію» передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що Виплата позивачу одноразової грошової допомоги здійснена на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси, яким зобов’язано ГУНП в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2017 року. У зв’язку з цим, позов задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Суд встановив, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.11.2017 у справі №711/7962/17, яка набрала законної сили 22.02.2018, зобов’язано ГУНП в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2017 року.

На підставі цього рішення ГУНП в Черкаській області складено висновок від 07.03.2018 про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі 480000,00 грн. та видано відповідний наказ про її виплату від 07.05.2018 №1219.

Платіжним дорученням від 21.06.2018 №1491 ОСОБА_3 перераховано кошти в сумі 480000,00 грн.

27.06.2018 позивач направив ГУНП в Черкаській області лист претензію, в якій зазначив, що одноразова грошова допомога виплачується у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Оскільки рішення про виплату прийнято у 2018 році, просив виплатити йому недоплачену суму 1762,00 грн.

Листом від 13.07.2018 №29/Я-187 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для доплати вищевказаної суми, оскільки виплата одноразової грошової допомоги здійснена на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси, яким зобов’язано ГУНП в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2017 року, що становить 480000,00 грн.

Надаючи оцінку спірним обставинам в контексті позовних вимог, суд врахував таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 97 Закон України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Для вирішення спору суд врахував, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.11.2017 у справі №711/7962/17 встановлено право позивача на отримання вищевказаної допомоги, у зв’язку з чим, зобов’язано ГУНП в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2017 року.

Вказане рішення набрало законної сили за наслідками його апеляційного перегляду 22.02.2018.

Саме на виконання цього рішення позивачу призначено та виплачено одноразову грошову допомогу.

П.5 ч.2 ст.2 КАС України визначено обов'язковість судового рішення однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно до частин 1-3 ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, згідно зі ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За приписами ч.2 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 та ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Таким чином судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб, фізичних та юридичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, під час виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.11.2017 у справі №711/7962/17 позивач керувався наведеними принципами обов’язковості судових рішень, а тому суд дійшов висновку, що позивач діяв у межах та у спосіб, передбачені вимогами чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

Врахувавши встановлені обставини та викладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складене у повному обсязі 27.09.2018.