Рішення № 76726673, 25.09.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/2690/18

РІШЕННЯ

іменем України

25 вересня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

за участю:секретаря судового засідання Литвинюк К.Б. представника позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 19.03.2018 №Ф-13357-17 про сплату ОСОБА_3 (вул. Селекційна, 43, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29001, ІПН НОМЕР_1) боргу (недоїмки) в сумі 4223 грн 37 коп.

2. Судові витрати в частині сплати судового збору стягнути з відповідача.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. 19 Конституції України, ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є приватним підприємцем та пенсіонером, отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання. Позивачка стверджує, що в січні 2018, не розібравшись з пакетом документів, що мали бути нею заповнені та подані до ДФС, помилково підготувала та подала до контролюючого органу звіт №3648 від 04.01.2018 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2017 рік. Позивачка зазначає, що в результаті цієї помилки відповідач сформував і надіслав позивачці вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 13357-17 від 19.03.2018, відповідно до якої позивачці станом на 28.02.2018 необхідно було сплатити борг з ЄСВ в сумі 4223,37 грн.

Позивачка вказує, що отримавши зазначену вимогу, вона звернулася до відповідача із заявою щодо врахування вважати раніше поданий звіт як помилковий, оскільки вона є пенсіонером по інвалідності і звільнена від обов'язку подавати звіт та сплачувати внески.

Листом від 18.04.2018 №10191/10/22-01-13-05 позивачку повідомлено, що оскільки у поданому звіті вона самостійно визначила базу нарахування ЄСВ, сума боргу підлягає сплаті на загальних підставах і скасуванню не підлягає.

Від представника відповідача 23.08.2018 надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача проти позовних вимог ОСОБА_3 заперечує. Зазначає, що оскільки позивачка самостійно визначила базу нарахування ЄСВ, сума боргу підлягає сплаті на загальних підставах і скасуванню не підлягає.

Вказує, що оскаржувана вимога прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством. А тому, з підстав викладених у відзиві просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, 04.04.1995 зареєстрована як фізична особа-підприємець, номер запису: 2 673 017 0000 018963.

ОСОБА_3 призначена пенсія по інвалідності (3 грп. загальне захворювання) довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії ААИ №109118 (арк. спр. 11).

В січні 2018 позивачка подала до контролюючого органу звіт №3648 від 04.01.2018 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2017 рік.

За результатом поданого звіту відповідач сформував і надіслав позивачці вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13357-17 від 19.03.2018, відповідно до якої позивачці станом на 28.02.2018 необхідно було сплатити борг з ЄСВ в сумі 4223,37 грн.

10.04.2018 позивачка зверталась до Головного управління ДФС у Хмельницькій області із заявою, в якій повідомила контролюючий орган, що вона є пенсіонером з 12.02.2015, просила звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2017 рік вважати недійсним та таким, що поданий помилково.

10.04.2018 позивачка зверталась до Головного управління ДФС у Хмельницькій області зі скаргою, в якій просила скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ від 19.03.2018 №Ф-13357-17 на суму 4223,37 грн, повідомила контролюючий орган, що вона є пенсіонером з 12.02.2015, просила звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2017 рік вважати недійсним та таким, що поданий помилково.

За результатами розгляду заяви та скарги, листом Головного управління ДФС у Хмельницькій області ОСОБА_3 повідомлено, що суми самостійного визначення бази нарахування ЄВ фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або інвалідами, або досягли віку, підлягає сплаті та скасуванню не підлягає. Також позивачку повідомлено, що станом на 18.04.2018 по її особовому рахунку код платежу 71040000 "ЄСВ для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які провадять незалежну професійну діяльність" рахується недоїмка в сумі 4223,37 грн. ОСОБА_2 заборгованість виникла за рахунок поданого звіту за 2017 рік вх. №3648 від 04.01.2018.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 19.03.2018 №Ф-13357-17 протиправною, позивачка звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788).

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За положеннями статті 1 Закону № 1058, пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464, особи, зазначені у пунктах 4 та 5 1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Статтею 2 Закону №1788 визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років).

Загальні умови призначення пенсій по інвалідності визначені статтею 23 Закону № 1788.

В ході судового розгляду суд встановив, що ОСОБА_3 призначена пенсія по інвалідності (3 грп. загальне захворювання) довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії ААИ №109118 (арк. спр. 11).

З огляду на вищенаведені положення Законів, суд приходить до висновку, що особи, які є пенсіонерами (у тому числі позивач у справі) мають право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464, оскільки ця норма не містить жодних обмежень та умов щодо помилкового подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та “Вуліч проти Швеції” визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що представником відповідача не доведено правомірність оскаржуваної вимоги Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 19.03.2018 №Ф-13357-17, а тому її необхідно визнати протиправною та скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 19.03.2018 №Ф-13357-17.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27 вересня 2018 року

Позивач:ОСОБА_3 (вул. Селекційна, 43, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29001 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя ОСОБА_4