Рішення № 76725567, 27.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3148/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання – Кушкань Т.В.;

представника позивача – ОСОБА_1;

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Яна» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення від 02.03.2018 року № 171/10/15-32-12-08-07, зобов’язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Яна» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій просило: визнати неправомірним та скасувати винесене Головноим управлінням ДФС в Одеській області в особі заступника начальника ОСОБА_3 відносно Приватного підприємства «Яна» рішення «Повідомлення про відмову в прийнятті звітності» № 171/10/15-32-12-08-07 від 02.03.2018 року, зобов’язати Головне управління ДФС в Одеській області прийняти подану Приватним підприємством «Яна» 20.02.2018 року податкову звітність та підтвердити статус Приватного підприємства «Яна» як платника єдиного податку четвертої групи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

ПП «Яна» було зареєстроване платником єдиного податку четвертої групи в 2017 році. 20.02.2018 року ПП «Яна» подало звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, загальну звітну податкову декларацію, разом із розрахунком частки сільськогосподарського товариства за 2017 рік та відомостями про наявність земельних ділянок. Пакет документів було прийнято Подільською ОДПІ ГУ ДФС (Балтське відділення). Дані обставини підтверджуються податковими деклараціями (звітна та загальна), відомостями про наявність земельних ділянок, розрахунком частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2017 рік та квитанціями № 2 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3. Листом від 26.02.2018 року № 143/10/15-32-12-08-07 ГУ ДФС в Одеській області повідомило що прийнята 20.02.2018 року декларація вважається неподана у зв’язку з поданням недостовірного значення обов’язкового реквізиту «звітний (податковий) період» (не відповідає обраному режиму оподаткування). Даний лист було направлено ГУ ДФС 01.03.2018 року, а отримано позивачем 06.03.2018 року. 15.03.2018 року засобами поштового зв’язку ПП «Яна» отримало рішення від 02.03.2018 року № 171/10/15-32-12-08-07 повідомлення про відмову у прийнятті звітності, з якого вбачається, що податкова звітність не прийнята, в зв’язку з порушенням п.48.4 ст.48 ПК України. ПП «Яна» вважає, що цим рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 02.03.2018 року № 171/10/15-32-12-08-07 порушено її права на підтвердження статусу як платника єдиного податку четвертої групи.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року позовну заяву Приватного підприємства «Яна» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення від 02.03.2018 року № 171/10/15-32-12-08-07, зобов’язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Приватне підприємство «Яна» надало до Балтського відділення Подільської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (Звітна) на 2018 рік (№ НОМЕР_3 від 27.02.2018 року) та в порушення пп.298.8.1 п.298.8 ст. 298 ПКУ надано до податкового органу Загально звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2018рік, після граничного терміну подання 20.02.2018 року, а саме - 27.02.2018року. ПП «Яна» надало до Балтського відділення Подільської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2018рік, у яких обов’язковий реквізит «звітний (податковий) період» (не відповідає режиму оподаткування). Одночасно, у листі за № 171/10/15-32-12-08-07 від 02.03.2018 року було повідомлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм ст.48 ПКУ, не вважається податковою декларацією ( п.48.7 ст.48 ПКУ). Тобто, позивач не є платником єдиного податку четвертої групи у 2018 році.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що 20.02.2018 року подав повний пакет документів для підтвердження статусу платника єдиного податку. Враховуючи те, що в 2017 році ПП «Яна» було зареєстровано платником податку четвертої групи і ця реєстрація відповідно до вимог п.299.10 ст.299 ПК України є безстроковою, та не анульованою у встановленому порядку, то станом на 2018 (поточний рік) ПП «ОСОБА_1 продовжувало бути платником єдиного податку четвертої групи, а отже податкова декларація містила достовірні відомості щодо обраного режиму оподаткування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Яна» з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року перебувало на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку четвертої групи.

20.02.2018 року Приватне підприємство «Яна» з метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік засобами електронного зв’язку подало до контролюючого органу звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік, відомості про наявність земельних ділянок, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, що підтверджується квитанціями № 2 від 20.02.2018 року.

Головне управління ДФС в Одеській області листом від 26.02.2018 року № 143/10/15-32-12-08-07 повідомило Приватне підприємство «Яна», що за результатами перевірки наявності та достовірності обов’язкових реквізитів податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік, прийнята 20.02.2018 року № НОМЕР_2 Подільською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (Балтське відділення), вважається неподаною у зв’язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме в порушення вимог п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України податкові декларації подані з недостовірним значенням обов’язкового реквізиту «звітний (податковий) період» (не відповідає обраному режиму оподаткування). Податкова звітність, складена з порушенням норм ст.48 Податкового кодексу України не вважається податковою декларацією (п.48.7 ст.48 ПКУ). Лист від 26.02.2018 року № 143/10/15-32-12-08-07 ПП «Яна» отримало 06.03.2018 року.

27.02.2018 року Приватне підприємство «Яна» засобами електронного зв’язку подало до контролюючого органу звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік, що підтверджується квитанціями № 2 від 27.02.2018 року.

Головне управління ДФС в Одеській області листом від 02.03.2018 року № 171/10/15-32-12-08-07 повідомило Приватне підприємство «Яна», що за результатами перевірки наявності та достовірності обов’язкових реквізитів податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік, яка була прийнята 27.02.2018 року № НОМЕР_3, вважається неподаною у зв’язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме в порушення вимог п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України податкові декларації подано з недостовірним значенням обов’язкового реквізиту «звітний (податковий) період» (не відповідає обраному режиму оподаткування). Податкова звітність, складена з порушенням норм ст.48 Податкового кодексу України не вважається податковою декларацією (п.48.7 ст.48 ПКУ). Лист від 02.03.2018 року № 171/10/15-32-12-08-07 ПП «Яна» отримало 15.03.2018 року.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов не належить до задоволення.

Згідно з п.п.48.1-48.2 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід’ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.

Відповідно до п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно з 291.2 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пп.4 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з пп.295.9.1 п.295.9 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до пп.298.8.1 п..298.8 ст.298 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

В порушення пп.298.8.1 п..298.8 ст.298 Податкового кодексу України Приватне підприємство «Яна» з метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік не надало до 20.02.2018 року контролюючому органу загальну звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на поточний 2018 рік за своїм місцезнаходженням.

Вказані обставини стали підставою для направлення Головним управлінням ДФС в Одеській області листа ПП «Яна» від 26.02.2018 року № 143/10/15-32-12-08-07 про неможливість набуття статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік.

В зв’язку з не підтвердженням ПП «Яна» статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік, про що було повідомлено листом від 26.02.2018 року № 143/10/15-32-12-08-07, податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік подана підприємством 27.02.2018 року з недостовірним значенням обов’язкового реквізиту «звітний (податковий) період» (не відповідає обраному режиму оподаткування), а тому контролюючим органом вважається неподаною у зв’язку з порушенням вимог п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України.

Вказані обставини стали підставою для направлення Головним управлінням ДФС в Одеській області листа ПП «Яна» від 02.03.2018 року № 171/10/15-32-12-08-07 про відмову у прийнятті звітності.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв’язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного підприємства «Яна» (село Перельоти, Балтський район, Одеська область, 66153, ідентифікаційний код 31165390) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646) про визнання неправомірним та скасування рішення від 02.03.2018 року № 171/10/15-32-12-08-07, зобов’язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 27 вересня 2018 року.

Суддя М.М. Кравченко