Вирок № 76724711, 21.09.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/2665/18

1-кп/264/334/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А.М., за участю секретаря судового засідання Собакінських С.М., прокурора Тешнер Г.О., представника потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Маріуполі кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, який народився 05.01.1989 року в м. Маріуполі Донецької області, громадянина України, українця, що має середню освіту, не працюючого, не одруженого, не судимий, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до обвинувального акту у кримінальному провадженні, складеному 16 травня 2018 року, під час досудового розслідування встановлено, що 28 квітня 2018 року приблизно о 15 годині 45 хвилин, ОСОБА_2 діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, знаходячись в торгівельному залі магазину ТОВ «АТБ-Маркет», розташованому по вул. М.Сибіряка, 37 в Кальміуському районі м. Маріуполя, шляхом вільного доступу намагався таємно викрасти майно, яке належить ТОВ «АТБ-Маркет», а саме: одну пляшку коньяку об’ємом 0,5 л. «ASTAFIAN», вартістю 207,12 грн. (без ПДВ), після чого сховавши вказане майно за пояс штанів, вдягнених на ньому, намагався винести його з приміщення магазину, однак не виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не закінчив з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони ТОВ «АТБ-Маркет».

Такі дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

18 травня 2018 року в м. Маріуполі між обвинуваченим ОСОБА_2 та представником потерпілого ОСОБА_1 укладена угода про примирення.

Згідно вказаної угоди обвинувачений ОСОБА_2 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, в обсязі підозри, відшкодував спричинену потерпілій матеріальну та моральну шкоду та приніс вибачення.

Також вказаною угодою сторони погодили покарання за ч.3 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення суд виходив з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.

Згідно ч.3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Представник потерпілого же цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_2 та представником потерпілого ОСОБА_1 та призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення від 18 травня 2018 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_2 та представником потерпілого ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч.3 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_2 не застосовувались.

Речові докази: CD-R диск з відеозаписом 28.04.2018 року – залишити в матеріалах кримінального провадження, пляшку коньяку об’ємом 0,5 л. «ASTAFIAN», який знаходиться на відповідному збиранні у представника потерпілого ОСОБА_1 – залишити як власнику.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя : Іванченко А. М.