Рішення № 76723878, 26.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 р. Справа№0540/6072/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 87000, Донецька область, смт. Нікольське, вул. Йосипа Гладкого, 114)

до Мангуської об’єднаною державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87400, Донецька область, Мангушський район, смт. Мангуш, пр-т. Миру, 75)

про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 25 серпня 2016 року № 0004/05-40-40

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_2 – за дов.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 25 серпня 2016 року № 0004/05-40-40 на суму 23800 грн. Ухвалою від 24 липня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 0540/6072/18-а та призначив підготовче засідання на 20 серпня 2018 року. Ухвалою від 20 серпня 2018 року суд задовольнив клопотання представника Головного управління ДФС у Донецькій області про заміну неналежного відповідача та замінив неналежного відповідача - Головне управління ДФС у Донецькій області на належного - Мангуську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області у справі № 0540/6072/18-а, а також підготовче засідання призначив на 5 вересня 2018 року, під час якого було оголошено перерву до 17 вересня 2018 року. Ухвалою від 17 вересня 2018 року суд визнав поважними причини неявки представника позивача у судове засідання 17 вересня 2018 року, задовольнив клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та здійснив відкладення підготовчого засідання в адміністративній справі № 0540/6072/17-а та призначив підготовче засідання на 24 вересня 2018 року, під час якого усною ухвалою було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26 вересня 2018 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 25 серпня 2016 року № 0004/05-40-40 на суму 23800 грн., посилаючись на те, що акт перевірки та зазначене рішення не отримував до теперішнього часу. Зазначає, що доказів реалізації споживачам та факту придбання пива «Білий медвідь» на розлив 0,5 літрів за ціною 15 грн. та алкогольний напій «Шейк» 0,5 літрів за ціною 20 грн. саме в крамниці позивача до акту перевірки не надано. Також зазначає, що відповідачем взагалі порушено порядок проведення фактичної перевірки. Позивач у письмовій заяві просив розглядати справу без його участі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає, що Мангуською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області було проведено фактичну перевірку позивача з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, про що складено акт від 30 червня 2016 року № 320/05-40-40/НОМЕР_1. Перевіркою встановлено продаж алкогольних напоїв без наявності ліцензії, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці. На підставі зазначеного акту, Мангуською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області винесено Рішення про застосування фінансових санкцій від 25 серпня 2016 року № 0004/05-40-40 на суму 23800 грн. Рішення Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про застосування фінансових санкцій від 25 серпня 2016 року № 0004/05-40-40 було направлено на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 листом з повідомленням № 874000234550 4 (супровідний лист Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 26 серпня 2016 року № 4817/10/05-40-40), яке було повернуто відділенням зв’язку з відміткою: «За закінченням встановленого терміну зберігання». Зазначає, що оскаржуване рішення є законним та відповідає нормам чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець, включений до ЄДРПОУ за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1, що підтверджується ідентифікаційними даними, роздрукованими з офіційної комп’ютерної програми відповідача.

Судом встановлено, що 30 червня 2016 року відповідно до наказу від 25 червня 2016 року № 114, направлень на перевірку від 30 червня 2016 року № 00124, № 00125, податковим органом була проведена фактична перевірка з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами магазину «Matrix», який знаходиться за адресою Донецька область, Нікольський район, смт. Нікольське, вул. Леніна, 108-А, що належить позивачу.

Перевіркою встановлено продаж алкогольних напоїв без наявності ліцензії. Так, згідно з частиною 12 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці. Так, згідно з частиною 6 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України регулюються Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95 (далі - Закон №481/95).

Абзацом 7 статті 1 Закону № 481/95, алкогольними напоями є продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до частини 12 статті 15 Закону №481/95, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону № 481/95 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема: у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень, за порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Згідно з частиною 6 статті 15-3 Закону № 481/95 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Відповідно до пункту 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Згідно з підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до вимог підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

Так, пунктом 80.1 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп.80.2.1); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2); письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3); неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп.80.2.4); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5); у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (пп.80.2.6); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп.80.2.7).

Відповідно до пункту 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі пп.20.1.10 п.20.1 ст.20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Згідно з пунктом 80.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

ОСОБА_1 час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо) (п.80.6).

Як визначено пунктом 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Згідно з пунктом 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Згідно з позицією Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом ТОВ "Foods and Goods L.T.D." до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - ДПА в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Суд зазначає, що як вбачається з направлень на перевірку від 30 червня 2016 року № 00124, № 00125 вони не були отримані позивачем в установленому законом порядку, оскільки відсутні підписи позивача, або особи яка здійснює розрахункові операції у магазині. Крім того, 30 червня 2016 року відповідачем були складені акти відмови від отримання та підписання акта перевірки за № 320/05-40-40/1/НОМЕР_1 та № 17/40/НОМЕР_1, в яких зазначено, що від підпису відмовився саме позивач, хоча з пояснень наданих відповідачем до суду вбачається, що оскільки під час завершення фактичної перевірки встановити особу продавця достовірно не було можливості, а позивач до магазину «Matrix» не з’явився - в акті фактичної перевірки № 320/05-40-40/НОМЕР_1 від 30 червня 2016 року, в акті відмови від підпису у направленні на перевірку №17/40/НОМЕР_1 від 30 червня 2016 року та в акті відмови від отримання та підписання акта перевірки №320/05-40-40/1/НОМЕР_1 від 30 червня 2016 року було зазначено ФОП ОСОБА_1. Тобто, відповідач визнає та не спростовує того факту, що позивач був відсутній під час проведення перевірки та не міг нічого підписувати. Крім того, суду не зрозуміло твердження відповідача з приводу того, що під час здійснення перевірки, продавець представився як ОСОБА_3 (можливо син ФОП ОСОБА_1, документи не надавав), який зателефонував позивачу з приводу проведення фактичної перевірки та необхідності прибуття до магазину «Matrix», оскільки воно не співпадає з твердженням відповідача щодо того, що встановити особу продавця достовірно не було можливості. Таким чином, відповідач позбавив позивача права на допуск чи недопуск посадових осіб до перевірки в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Отже, суд зазначає, що відповідачем було проведено перевірку з порушення чинного законодавства України, не дотриманням вимог норм Податкового кодексу України, які встановлюють правила проведення фактичних перевірок, тому й результати перевірки не можуть бути законними.

Суд також не приймає посилання відповідача з приводу того, що перед початком перевірки ГДРІ ОСОБА_4 (на даний час звільнена) у магазину «Matrix» проведено контрольну закупку товарів: пиво «Білий ведмідь» на розлив об’ємом 0,5 л. за ціною 15,00 грн., та слабоалкогольний напій «Shake» об’ємом 0,5л. за ціною 20,00 грн., оскільки зазначений факт жодними належними доказами не підтверджується, окрім зазначення в самому акті перевірки. На підтвердження порушення щодо здійснення позивачем торгівлі без наявності ліцензії також жодними доказами не підтверджується. Сам акт без надання відповідних доказів не може слугувати підтвердженням виявлених порушень. Суд також зазначає, що оскільки відповідачем порушений порядок допуску до фактичної перевірки, то й акт перевірки, складений за її наслідками, не може бути носієм доказової інформації.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_5 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність спірного рішення, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. відповідно до квитанції від 15 червня 2018 року.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 87000, Донецька область, смт. Нікольське, вул. Йосипа Гладкого, 114) до Мангуської об’єднаною державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87400, Донецька область, Мангушський район, смт. Мангуш, пр-т. Миру, 75) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 25 серпня 2016 року № 0004/05-40-40 на суму 23800 грн. задовольнити повністю.

Скасувати рішення Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про застосування фінансових санкцій від 25 серпня 2016 року № 0004/05-40-40, яким застосовано штрафні санкції у сумі 23800 грн.

Стягнути з Мангуської об’єднаною державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 вересня 2018 року. Повне судове рішення буде складено 27 вересня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.