Рішення № 76723671, 10.09.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 вересня 2018 р. Справа № 0240/2417/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Листом № 6746/0-2560/0/95-18 від 08 червня 2018 року Головне управління Держгеокадастру повідомило, що відповідно до інформації наданої відділом у Вінницькому районі Головного управління зазначаємо, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка, яку останній бажає отримати на даний час перебуває в користуванні громадян відповідно до рішення № 48 Якушинецької сільської ради Вінницького району від 22 грудня 1992 року.

У зв'язку із зазначеним позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 13 серпня 2018 року.

03 серпня 2018 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. У якому зазначено, що відповідно до інформації, яку надав відділ у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка на даний час перебуває в користуванні громадян відповідно до рішення № 48 Якушинецької сільської ради Вінницького району від 22 грудня 1992 року. Відповідно до інформації наданої Якушинецькою сільською радою від 03 серпня 2018 року рішенням № 48 Якушинецької сільської ради народних депутатів Вінницького району від 22 грудня 1992 року було розглянуто прохання громадян про виділення земельних ділянок під городи в урочищі "Майдан" та надано земельні ділянки громадянам в постійне користування під городи згідно списку.

13 серпня 2018 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов представника відповідача у якому, зокрема, зазначено, що із долучених доказів до відзиву, відповідач надав копію відносно земельної ділянки за підписом начальника відділу ОСОБА_2 та державного кадастрового реєстратора ОСОБА_3 де вказано чи не перебуває земельна ділянка в користуванні (власності) третіх осіб, позначено "так" , однак жодного доказу, який би підтверджував право власності або користування земельною ділянкою відповідач не надав. Окрім того, вказана земельна ділянка не є сформованою, кадастровий номер відсутній, відсутня її площа, межі, вона не є об’єктом цивільних прав, інформація відносно будь-яких речових прав щодо земельної ділянки в реєстрі нерухомого майна відсутня, що і не спростовується відповідачем. Окрім того, відповідачем долучено до відзиву рішення № 48 від 22 грудня 1992 року Якушинецької сільської ради Вінницького району, із списком громадян, яке не скріплено підписами та печаткою установи, тому вважати належними і допустимими доказами їх не можна. До вказаного рішення та списку відсутні графічні матеріали на земельну ділянку, а тому ідентифікувати чи саме на цю земельну ділянку приймалося зазначене рішення, якщо дійсно таке приймалося то не можливо із долучених доказів відповідача встановити, що не підтверджує його заперечення відносно поданого позову.

13 серпня 2018 року відкладено судове засідання на 03 вересня 2018 року у зв’язку з неявкою позивача у судове засідання.

21 серпня 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшла відповідь на відповідь на відзив представника позивача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак надав клопотання про розгляд справи без його участі в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак надав клопотання про розгляд справи без його участі в письмовому провадженні, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що від сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності та немає необхідності заслухати свідка чи експерта у справі, суд, відповідно до вказаної частини 9 статті 205 КАС України, прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частини другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Так, згідно з пунктом "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Земельного Кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований статтею 118 Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Зі змісту частини 7 статті 118 Кодексу, якою врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України вбачається, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у випадках передбачених частинами 1 і 6 статті 118 Кодексу, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Як випливає із матеріалів справи, відповідач відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області зазначає, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка, яку останній бажає отримати на даний час перебуває в користуванні громадян відповідно до рішення № 48 Якушинецької сільської ради Вінницького району від 22 грудня 1992 року.

Так, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом № 0-2-0.3-7599/2-18 від 30 травня 2018 року звернулось до начальника відділу у Вінницькому районі головного управління ОСОБА_2 просить надати інформацію про позицію органів місцевого самоврядування, копії листа-відповіді, а також належним чином оформлене викопіювання на земельну ділянку надати до 05 червня 2018 року відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення з послідуючою передачею оригіналу в паперовому вигляді.

01 червня 2018 року начальник відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом № 548/405-18-0.20 від 01 червня 2018 року повідомив ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, що Якушинецька сільська рада листом від 31 травня 2018 року № 08-02/551 повідомила, що земельна ділянка на даний час перебуває в користуванні громадян відповідно до рішення № 48 Якушинецької сільської ради від 22 грудня 1992 року.

30 липня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області направило лист № 18-2-0.6-11031/2-18 з проханням надати в найкоротший термін належним чином завірені копії рішення Якушинецької сільської ради народних депутатів № 48 від 22 грудня 1992 року "Про виділення земельних ділянок під городи" з всіма додатковими до неї документами.

Листом від 03 серпня № 08-02/789 Якушинецька сільська рада повідомила ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, що рішення Якушинецької сільської ради за період по 2005 рік включно передані до архівного відділу ВРДА в зв’язку з цим надати завірену копію немає можливості. Направляємо копію рішення, які зберігаються в сільській раді, а також надаємо копію рішення 12 сесії 7 скликання від 16 лютого 2018 року "Про питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність".

При цьому судом встановлено, що представник позивача, адвокат ОСОБА_5 22 серпня 2018 року звернувся з адвокатським запитом до комунальної установи "Вінницький районний Трудовий архів" Вінницької районної ради у якому просив надати належним чином завірену копію рішення № 48 Якушинецької сільської ради Вінницького району від 22 грудня 1992 року із відповідними до нього додатками (якщо такі є в наявності).

Листом від 29 серпня 2018 року архівний відділ Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області повідомив, що в документах від 22 грудня 1992 року 10 сесії 21 скликання Якушинецької сільської ОСОБА_4 народних депутатів Вінницького району Вінницької області рішення № 48 про землекористування громадян не виявлено.

Надаючи оцінку рішенню № 48 від 22 грудня1992 року Якушинецької сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області, яке долучено представником відповідача до відзиву, суд зазначає наступне.

Як випливає із рішення № 48 від 22 грудня 1992 року Якушинецької сільської ради Вінницького району та списку громадян, останні не скріплено підписами та печаткою установи.

Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Разом з тим, суд не може прийняти документи в тому вигляді, в якому їх надано відповідачем, оскільки такі документи не є допустимими доказами. Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Окрім того, суд враховує лист від 29 серпня 2018 року архівного відділу Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області у якому зазначено, що в документах від 22 грудня 1992 року 10 сесії 21 скликання Якушинецької сільської ОСОБА_4 народних депутатів Вінницького району Вінницької області рішення № 48 про землекористування громадян не виявлено.

Також, судом встановлено, що до рішення № 48 від 22 грудня 1992 року Якушинецької сільської ради та списку не долучено графічні матеріали на земельну ділянку, а тому ідентифікувати чи саме на цю земельну ділянку приймалося зазначене рішення не можливо встановити.

Відтак, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було жодних правових підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Щодо доводів позивача стосовно порушення відповідачем вимог п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, суд зазначає наступне.

Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

За правилами п. 8 цього ж Положення, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Так, відповідно до норм ст.118 ЗК України, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Позивач звернувся до відповідача з клопотаннями в порядку статті 118 Земельного кодексу України про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, проте за результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на адресу позивача був направлений лист "Щодо розгляду клопотання", а не наказ про відмову в наданні дозволу.

Водночас, за результатами розгляду такого клопотання відповідачем позивачу було направлено лише лист "Щодо розгляду клопотання", без прийняття будь-якого рішення.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Враховуючи, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у ч. 7 ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, то належним способом захисту прав позивача є зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання позивача та прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з чітким визначенням однієї з підстав, передбачених ст. 118 ЗК України. та з урахуванням вимог п. 8 Положення.

Аналогічна правова позиція висловлена ОСОБА_4 Судом у постанові від 11 квітня 2018 року по справі №806/2208/17 та у постанові від 24 квітня 2018 року по справі №814/1961/17.

Водночас, надаючи оцінку позовній вимозі позивача щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Порядок розгляду клопотань про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу земельних ділянок сільськогосподарського призначення земельним законодавством віднесено до компетенції ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а тому суд не може втручатись в дискреційні повноваження відповідача та на власний розсуд давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.

Водночас визначаючись щодо вказаної позовної вимоги, з огляду на те, що відповідачем порушено порядок вирішення клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивачів, з урахуванням вимог ст. 245 КАС України, а також висновків суду у даній справі щодо порушення процедури розгляду клопотання про надання дозволу розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом зобов’язання Головного управління Держгеокадастру Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області

відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України та Положення про територіальні органи Держгеокадастру, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та прийняти вмотивоване рішення, яким вирішити питання по суті.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області викладену у листі № 6746/0-2560/0/95-18 від 08 червня 2018 року у не наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: 79059, м. Львів, вул. Миколайчука, 20/29, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547).

Суддя Мультян Марина Бондівна