Постанова № 76723290, 27.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. Справа № 922/1416/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК «Содружество» (вх.№1552 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2018 у справі №922/1416/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Лиман

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК «Содружество», м. Харків

про стягнення 96305,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ «ПФК «Содружество» штраф за невірно зазначену масу вантажа у перевізному документі у розмірі 96305,00 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в накладній № 43490358 у вагоні № 65288813 маса вантажу зазначена вантажовідправником - ТОВ "ПФК Содружество", у розмірі 62680 кг, а фактично позивачем встановлено, що маса вантажу складає 61910 кг, тобто на 770 кг менше, ніж вказано у накладній. Правовими підставами позову є посилання на ст. ст.118, 122 Статуту залізниць України, якими унормовано, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2018 позов задоволено повністю, стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК Содружество" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 96305,00 грн. штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі та 1762,00 грн. судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2018 року у даній справі та відправити справу на новий розгляд. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відомості зазначені в комерційному акті не відповідають дійсності, в зв`язку з тим, що маса вантажу зазначена у накладній складається з маси нетто вантажу та тари вагону, маса нетто вантажу зазначається вантажовідправником, а тара вагона зазначається залізницею на підставі довідки або трафарету, тобто без зваження самого вагону, таким чином у відповідача є сумніви щодо дійсної маси тари вагону.

21.08.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому з посиланням на положення статей 130, 137 Статуту залізниць України, Правили приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту №644 від 21.11.2000 у редакції Міністерства інфраструктури України №138 від 08.06.2011, зазначає, що одержувач вантажу не оскаржив у встановленому законом порядку комерційний акт в якому встановлено невірну масу вантажу відповідача, а тому це належний доказ який підтверджує порушення прав позивача у даній справі.

Відповідно до частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Враховуючи ціну позову, яка складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відсутність клопотань від учасників справи про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, та відсутність необхідності призначати розгляд даної справи в судове засідання в повідомленням осіб за власною ініціативою, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК «Содружество» на рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2018 у справі №922/1416/18 у письмовому провадженні без повідомлення сторін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

26.12.2017 року згідно накладної № 43490358 із станції Залютине Південної залізниці на станцію ОСОБА_1 залізниці було здійснено відправлення вагону № 65288813 з вантажем - брухт чорних металів, відправником якого є ТОВ "ПФК Содружество".

Відповідно до залізничної накладної № 43490358 відправником - ТОВ "ПФК Содружество" вказано масу вантажу у вагоні № 65288813 у розмірі 62 680 кг.

Відповідно комерційного акту № 482004/2 від 01.01.2018, 01.01.2018 р. на проміжній станції Покровськ на підставі акту загальної форми № 2 в/ст від 01.01.2018 року станції Покровськ було здійснено контрольне переважування на статистичних вагах станції (повірка 24.07.2017) зазначеного вагону та встановлено що у вагоні № 65288813 вага вантажу брутто складає 85 450 кг, тара вагона 23500, фактична маса вантажу нетто 61 910 кг, що менше, ніж зазначено в накладній на 770 кг. Поверхня вантажу нижче бортів 50 см, пакетована, маркування вапном. Не щільне навантаження зазори між пакетами 10-30 см, проглядається вантаж дрібної фракції не маркований. Двері люка зачинені. Вагон перебуває в технічному стані, справний, з охороною ВОХР Коровка, зданий під охорону ВОХР Самсонову, зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

Комерційний акт № 482004/2 від 01.01.2018 підписано ДСЗ ОСОБА_2В, ДСЦ ОСОБА_3 та комерційним агентом ОСОБА_4

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, Господарський суд Харківської області зазначив, що застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій у розмірі п'ятикратної всієї суми провізної плати, визначеної вищевказаною накладною, в зв'язку з невиконанням відправником зобов'язання зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у вагоні, відповідає як ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, так і ч.2 ст.549 ЦК України.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов’язання згідно із ст.11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

У відповідності до ст. 37 вищенаведеного Статуту, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту №644 від 21.11.2000 у редакції Міністерства інфраструктури України №138 від 08.06.2011, правильність внесених у накладну відомостей своїм підписом підтверджує представник відправника.

Умовами пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Таким чином, з оформленням та підписанням накладної №36674505 відповідач у даній справі засвідчив, що маса вантажу (нетто) у вагоні № 65288813 становила 62680 кг. За накладною вантаж розміщено й закріплено згідно з п.17.5 гл. 3 Додатка 3 до СМГС, відповідальний за розміщення та кріплення вантажу менеджер ОСОБА_5

Залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України.

Частиною 1 ст. 129 вищенаведеного Статуту встановлено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано визначено, що на підставі комерційного акту №482004/2/3 від 01.01.2018, складеного на станції Покровськ ОСОБА_1 залізниці, при проходженні вагону через вказану станцію було здійснено контрольне зважування вантажу у вагоні №65288813 та виявлено невірно вказану в накладній масу вантажу.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Положеннями цих Правил також передбачено можливість залучення інших працівників залізниці до перевірки вантажу і підписання акту.

Колегія суддів зазначає, що комерційний акт № 482004/2/3 від 01.01.2018 підписаний належними особами у відповідності до п.10 Правил складання актів.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 28.05.2002 N 334, та у зв'язку із цим, правомірно прийнятий місцевим судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Умовами п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом № 644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України передбачено, що, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до частини 1 статті 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За перевезення вантажу згідно спірної накладної № 43490358, мала бути сплачена провізна плата в розмірі 19261,00 грн. Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 96305,00 грн. (19261 (провізна плата) х 5).

Відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів відправник був зобов'язаний зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у даному вагону, і провізна оплата в даному випадку в накладній визначалася виходячи із маси всього вантажу, який знаходився у даному вагоні.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій у розмірі п'ятикратної всієї суми провізної плати, визначеної вищевказаною накладною, в зв'язку з невиконанням відправником зобов'язання зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у вказаному вагону, відповідає як ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, так і ч.2 ст.549 ЦК України.

Наведене свідчить про законність та обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності у апелянта сумнівів щодо дійсної маси тари вагону, які базуються на інформації наведеній в довідці. Доданий до апеляційної скарги документ, як про нього зазначає апелянт «довідка про масу вагону», є актом від 05.01.2018 №92, який укладений між представником заводу (отримувачем вантажу) та вантажовідправником, тобто відповідачем.

Вказаний акт не був наданий відповідачем до матеріалів справи в суді першої інстанції, та апелянтом не наведено поважних причини неможливості його надання під час розгляду даної справи в суді першої інстанції. Зазначене в силу приписів статті 269 ГПК України унеможливлює суд апеляційної інстанції надати йому відповідну оцінку, а тому не приймається судом.

По-друге, посилання апелянта на Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, яка затверджена постановою Держарбітража при ОСОБА_6 СССР від 15.06.1965 № П-6 є не доречним, оскільки положення вказаної Інструкції не регулюють правовідносини у сфері перевезення вантажів залізничним транспортом.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК «Содружество» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2018 у справі №922/1416/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.09.18

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.