Постанова № 76723152, 25.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. Справа № 917/195/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Слободін М.М. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1405 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.06.2018 (суддя Іванко Л.А., повний текст рішення складено 15.06.2018) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Стандарт Кепітал", м.Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Полтавська область, м.Миргород,

про стягнення 100000 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Стандарт Кепітал" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 27/02/16-01 від 02.03.2017р. про відступлення права вимоги у розмірі 100000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Стандарт Кепітал", яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги № 27/02/16-01 від 02.03.2017р. у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед ПАТ "Кристалбанк" (правонаступником ПАТ "Терра-Банк") за кредитним договором № КЛ/13/01-35 від 25.02.2013р., яке відступило право вимоги ТОВ "Юргруп", яке в свою чергу відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Стандарт Кепітал".

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.06.2018 (суддя Іванко Л.А.) у справі №917/195/18 у позові відмовлено повністю.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 05.06.2018 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Факторингова Компанія "Стандарт Кепітал" задовольнити у повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб’єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&еи рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Терра-Банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № КЛ/13/01-35 від 25.02.2013р.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Банк відкриває позичальнику відновлювальну мультивалютну кредитну лінію (далі - Кредит) у доларах США/національній валюті України з лімітом в сумі, еквівалент якої не може перевищувати 625 000, 00 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України в день надання коштів на умовах, передбачених цим Договором, а також здійснює управління цією кредитною лінією, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3. цього Договору, в розмірі 15% річних в доларах США та 27 % річних в національній валюті, сплатити комісійну винагороду за надання кредиту (з урахуванням Договору про внесення змін та доповнень № 1 до Кредитного договору від 18.07.2013).

Відповідно до п. 1.3.1. Кредитного договору та п. 2. Додатку № 11 до Кредитного договору Позичальник зобов'язується виплатити Банку суму кредиту по 25.08.2014.

В подальшому між Публічним акціонерним товариством «КРИСТАЛБАНК» (далі - ПАТ «КРИСТАЛБАНК»), який є правонаступником ПАТ «Терра Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРГРУП» (далі - ТОВ «ЮРГРУП») 24.01.2017 було укладено Договір б/н про відступлення права вимоги за Кредитним договором № КЛ/13/01-35 від 25.02.2013.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору ПАТ «КРИСТАЛБАНК» передає, а ТОВ «ЮРГРУП» набуває права вимоги та інші права, що належатимуть ПАТ «КРИСТАЛБАНК» на момент переходу права вимоги або можуть виникнути в майбутньому, за виключенням права нарахування процентів за користування коштами після переходу прав вимоги, на підставі Кредитного договору № КЛ/13/01-35 від 25.02.2013, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього.

Між ТОВ «ЮРГРУП» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Стандарт Кепітал» (Новий кредитор) 02.03.2017р. було укладено Договір № 27/02/16-01 про відступлення права вимоги за Кредитним договором № КЛ/13/01-35 від 25.02.2013.

Згідно з п. 1.1 вказаного Договору про відступлення права вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Стандарт Кепітал» набуває право вимоги та інші права, що належатимуть Первісному кредитору на момент переходу права вимоги або можуть виникнути в майбутньому, за виключенням права нарахування процентів за користування коштами після переходу прав вимоги, на підставі Кредитного договору №КЛ/13/01-35 від 25.02.2013 з урахуванням всіх змін та доповнень до нього (Основний договір).

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. зазначеного Договору про відступлення права вимоги Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника (ОСОБА_1) належного виконання зобов'язань за Основним договором. Розмір прав вимоги на день укладання цього договору становить: 752 679, 48 дол. США, з яких: 476 184, 32 дол. США - по тілу кредиту, 276 495, 16 дол. США - за відсотками; а також 570 364, 68 грн., з яких 310 000, 00 грн. - по тілу кредиту, 260 364, 68 грн. - за відсотками. Остаточна сума заборгованості, що відступається, визначається відповідним Актом приймання-передавання права вимоги за Основним договором.

Так, сторонами на виконання п. 1.3. Договору 02.03.2017 було підписано Акт приймання-передачі прав вимоги за відповідним Кредитним договором на таку ж суму, яка була зазначена в п. 1.3. Договору; за Актом приймання-передачі документів Позивачу передано документи, які засвідчують права, що передаються за Кредитним договором.

Вимогою (повідомленням) № 11/01/18-01 від 11.01.2018 Позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги Кредитора за Кредитним договором, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, а також фіскальним чеком про надання послуг поштового зв'язку. У вказаній вимозі Позивач також наголошував на виконанні Боржником зобов'язань за Кредитним договором протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї вимоги.

Оскільки, відповідач, на думку позивача, не виконав зобов'язань за Кредитним договором, останній звернувся з позовом про стягнення частини боргу у сумі 100000 грн.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Матеріали справи не містять доказів, що на виконання вказаного кредитного договору ПАТ "Терра Банк" було надано відповідачу кредитні кошти.

Як зазначає позивач, відповідні документальні докази при укладанні договору про відступлення права вимоги № 27/02/16-01 від 02.03.2017р. йому не передавались.

Проте, як вірно звертав увагу місцевий господарський суд, в акті приймання-передачі документів від ТОВ "Юргруп" до ТОВ "Факторингова Компанія "Стандарт Кепітал" від 02.03.2018р. зазначений перелік документів (назва, номер, дата документа) не містить копій, а тому - колегія суддів погоджується із твердженням господарського суду першої інстанції про те, що позивачу були передані оригінали документів в т.ч. і кредитного договору № КЛ/13/01-35 від 25.02.2013р.

Відповідач заперечує укладання договору з такими пунктами, як:

п.7.3. «сторони встановлюють, що Банк має право вимоги щодо повернення суми кредиту, процентів, комісії, неустойки третій особі без згоди на це Позичальника....»

п. 8.8. «Всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому, строк, в межах якого Банк може звернутися до суду (господарського суду) з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), встановлюється тривалістю в 10 років.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.05.2018р. судом було витребувано у позивача відповідно до вимог ч.6 ст.91 ГПК України оригінали письмових доказів, доданих до позовної заяви.

Витребувані судом оригінали письмових доказів (за винятком оригіналу Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором №1/13/01-35 від 25.02.2013р.) позивачем не надані з посиланням на те, що при відступленні права вимоги оригінали документів йому не передавалися.

Відповідно до ч.6 ст.91 ГПК України, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Зважаючи на викладене, місцевим господарським судом вірно не прийнято до уваги зазначений кредитний договір.

Частиною 1 ст.1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачем надано суду банківські квитанції та виписки, які підтверджують здійснення ним проплат на погашення кредитної заборгованості.

Зокрема, ПАТ "Терра-Банк" листом №10001/24 від 11.02.2014р. (а.с.175) повідомив відповідачу, що заборгованість за Кредитним Договором №КЛ/13/01-35 від 25.02.2013р. станом на 11.02.2014р. становить 819437,25 грн.

Відповідач сплатив заборгованість по кредиту в сумі 776000 грн., що підтверджується квитанціями №197294 від 12.02.2014р., №197339 від 13.02.2014р, №197420 від 14.02.2014р.

Вищевказані докази спростовують твердження позивача, що розмір права вимоги за Кредитним договором складає 752679,48 грн. долари США та 570364,68 грн.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказуванням слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведений факт наявності заборгованості у відповідача за кредитним договором № КЛ/13/01-35 від 25.02.2013р. та договором про відступнення права вимоги № 27/02/16-01 від 02.03.2017р., а тому позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.06.2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження встановлені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.09.18

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.

Суддя Гетьман Р.А.