Рішення № 76720124, 25.09.2018, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/811/18

№ провадження 2/453/420/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

25 вересня 2018 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

без учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 03.07.2018 року звернувся у суд із позовом до відповідача – Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області, в якому просить визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 1,02 га без контурного визначення зовнішніх меж земельної ділянки на місцевості, яка призначена для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства та розташована на території с. Орів Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області, у порядку спадкування за заповітом після смерті прадіда ОСОБА_3, який помер 02.01.2008 року у с. Орів Сколівського району Львівської області. Судові витрати у справі позивач залишає за собою.

Ухвалою судді від 05.07.2018 року вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою підготовчого судового засідання у справі від 15.08.2018 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті.

Розгляд справи по суті відбувся 25.09.2018 року, без участі сторін.

Позов обґрунтовано тим, що прадіду позивача за життя було видано Сертифікат на право приватної власності на землю (середню земельну частку) площею 1,02 га серії ЛВ № 1604, зареєстрований у Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю під порядковим номером 352, котра знаходиться на території с. Орів Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області. 02.01.2008 року прадід позивача помер, за життя склав заповіт, котрим усі свої майнові права заповів позивачу як своєму правнукові. Позивач у встановленому порядку прийняв спадщину, про що 11.12.2017 року отримав відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Проте, зазначеним свідоцтвом охоплено лише право на житловий будинок по вул. Т. Шевченка, 81 у с. Зимівки Сколівського району Львівської області, а право на вищевказану земельну частку (пай) таким свідоцтвом про право на спадщину за заповітом не охоплене, так як спадкодавцем був втрачений оригінал правовстановлюючого документа на земельну частку (пай). З цього приводу приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 15.06.2018 року позивачу роз’яснено про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай). Інших спадкоємців, які б претендували на обов’язкову частку у спадковій масі і таких, які прийняли спадщину та не відмовилися від неї у встановленому порядку, немає. Таким чином, на даний час позивач є єдиними спадкоємцями прав та обов’язків, котрі залишились після смерті прадіда, у тому числі і права на земельну частку (пай), однак оформити таке право за собою позивач не може у зв’язку із втратою правовстановлюючого документа. З огляду на вказане, отримавши відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, пов’язаної із видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), позивач був змушений звертатися за захистом своїх спадкових прав до суду із даним позовом.

Позивач у судове засідання щодо розгляду справи по суті не з’явився, хоча був належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання у справі, що стверджується розпискою про вручення судової повістки від 15.08.2018 року. Разом з тим, позивач брав участь у підготовчому провадженні, під час котрого позов підтримав повністю, а його належно уповноважена представник – адвокат ОСОБА_5 подала суду клопотання вх. № 4489 від 24.09.2018 року, в якому позов також підтримала, просила такий задовольнити з наведених у ньому підстав. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

У зв’язку із встановленням обставин, визначених ст. 280 ЦПК України, судом у письмовій формі постановлено ухвалу про заочний розгляд даної справи.

Оскільки у судове засідання не з’явилися усі учасники справи, то суд, в силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, ухвалив проводити судове засідання у справі 20.09.2018 року без його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід’ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов’язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз’яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз’яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, 02.01.2008 року у с. Орів Сколівського району Львівської області у віці 103 років помер ОСОБА_3, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії І-СГ № 112508, виданого 02.01.2008 року Орівською сільською радою Сколівського району Львівської області.

Спадщина відкрилася у день смерті спадкодавця ОСОБА_3, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

За життя спадкодавець ОСОБА_3 за місцем свого проживання склав заповіт, котрий був у встановленому порядку 17.11.1994 року посвідчений уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування, реєстровий № 170, такий заповіт до дня смерті ОСОБА_3 ним не змінювався та не скасовувався. Відтак, спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_3 повинно відбуватись за заповітом.

Спадкоємцем прав та обов’язків за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3, який у встановленому порядку прийняв спадщину, є позивач. Так, на виконання вимог ст. ст. 1258 та 1261 ЦК України позивач 11.12.2017 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті прадіда, посвідчене приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 (спадкова справа № 55/2017) та зареєстрованого у реєстрі за № 795.

Зазначеним свідоцтвом про право на спадщину заповітом визначено право спадкодавця ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований у с. Орів Сколівського району Львівської області по вул. Т. Шевченка, 81, на підставі відповідного правовстановлюючого документа (в оригіналі). Незважаючи на охоплення заповітом усіх прав та обов’язків, котрі належали спадкодавцю ОСОБА_3 і не припинилися у зв’язку із його смертю, право останнього на спірну земельну частку (пай) вищевказаним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом не визначено.

Детально перевіряючи інші права та обов’язки, які належали спадкодавцю ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а також входили до складу спадщини, зокрема прав на земельну частку (пай) площею 1,02 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка призначена для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства та розташована на території с. Орів Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області, котра є предметом спору у межах заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Прадіду позивача належала земельна частка (пай) площею 1,02 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка призначена для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства, розташована на території с. Орів Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області, що підтверджувалося Сертифікатом на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 1604, зареєстрованим у Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю під порядковим номером 352.

Такий правовстановлюючий документ спадкодавцем ОСОБА_3 був втрачений, про що зроблено оголошення у місцевих засобах масової інформації.

Таким чином, на переконання суду, до прав та обов’язків спадкодавця ОСОБА_3, які не припинилися у зв’язку із його смертю, належало, з-поміж іншого, право на земельну частку (пай) площею 1,02 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка призначена для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства та розташована на території с. Орів Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області, незважаючи на втрату спадкодавцем оригіналу правовстановлюючого документа на таку земельну частку (пай).

Як вбачається з письмової відповіді, наданої позивачу приватним нотаріусом Сколівського державного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 15.06.2018 року за вих. № 135/02-14, відмова у вчиненні нотаріальної дії вмотивована відсутністю у позивача як спадкоємця за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 оригіналу правовстановлюючого документа на земельну частку (пай).

У свою чергу, довідкою Відділу у Сколівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.11.2017 року за вих. № 0-13-0.320-1505/116-17 стверджується, що спадкодавець ОСОБА_3 дійсно значиться у списках власників Сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку, пай) площею 1,02 га під порядковим номером 352, серія Сертифікату ЛВ, номер Сертифікату 1604, котра знаходиться на території с. Орів Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області.

Як уже йщлося вище, оригінал вищевказаного Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку, пай) спадкодавцем ОСОБА_3 був втрачений.

Згідно відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) від 03.04.2018 року за вих. № П-859/0-0.13-2074/6-18, втрачені Сертифікати анулюються у встановленому порядку, а право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено у судовому порядку, що відповідає положенням ч. 3 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення у натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

В силу ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення у натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, який посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За таких встановлених судом обставини справи, обґрунтованими є твердження позивача про належність спадкодавцеві ОСОБА_3 права на земельну частку (пай), котре не припинилося у зв’язку із його смертю, як і наявність у позивача права на таку земельну частку (пай) у порядку спадкування після смерті останнього, котре підлягає захисту судом у порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення, а саме за позивачем слід визнати право на земельну частку (пай) площею 1,02 га без контурного визначення зовнішніх меж земельної ділянки на місцевості, яка призначена для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства та розташована на території с. Орів Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області, у порядку спадкування за заповітом після смерті прадіда ОСОБА_3, який помер 02.01.2008 року у с. Орів Сколівського району Львівської області.

Судові витрати у справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 247, 258-259, 264-265, 268, 281 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) площею 1,02 га без контурного визначення зовнішніх меж земельної ділянки на місцевості, яка призначена для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства та розташована на території с. Орів Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області, у порядку спадкування за заповітом після смерті прадіда ОСОБА_3, який помер 02.01.2008 року у с. Орів Сколівського району Львівської області.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому ЦПК України, тобто шляхом подання до апеляційного суду Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; місце проживання: 82177, Львівська область, Дрогобицький район, с. Уличне, вул. Прикарпатська, буд. 63; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач: Орівська сільська рада Сколівського району Львівської області; місцезнаходження: 82600, Львівська область, Сколівський район, с. Орів; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04370567.

Суддя В.Я. Микитин