Рішення № 76718154, 26.09.2018, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/232/18

Номер провадження 2/719/67/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м.Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Цицак В.Л.,

за участю секретаря Селезньової А.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Новодністровськ, Чернівецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, за підписом представника ОСОБА_2, до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області та Солом'янської районної у м.Києві державної адміністрації, як орган опіки і піклування, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2018 року позивач ОСОБА_4, від імені якої діє представник ОСОБА_2, звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначає, що 26 грудня 2007 року між сторонами розірвано шлюб, від якого вони мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач ОСОБА_3, починаючи з 2006р., проживає окремо від дитини та жодного з покладених законом обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Зазначає, що дитина постійно проживає з позивачем, забезпечена задовільними умовами проживання; ОСОБА_4 несе усі витрати щодо навчання, виховання та розвитку дитини. Вказує, що ОСОБА_3 не заперечує проти позбавлення його батьківських прав, що, зокрема, підтверджується нотаріально посвідченою заявою. З огляду на зазначене, просить суд позов задоволити, позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_5

Ухвалою суду від 20.06.2018р., після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито загальне позовне провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Виконавчий комітет Вінницької міської ради Вінницької області, як орган опіки та піклування.

В подальшому, враховуючи фактичне місце проживання малолітньої дитини, 29 серпня 2018 року ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Солом'янську районну у м.Києві державну адміністрацію, як орган опіки і піклування.

Позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 в підготовче засідання 26.09.2018р. не з'явилися, однак, подали суду письмові заяви про слухання справи за їх відсутності, позов підтримують та просять задоволити (а.с. 49-50, 133).

Відповідач ОСОБА_3 в підготовче засідання 26.09.2018р. не з'явився, однак, подав суду письмову заяву від 17.08.2018р., в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності, позов визнає, проти позбавлення батьківських прав щодо ОСОБА_5 не заперечує, наслідки позбавлення батьківських прав розуміє повністю (а.с. 97). Окрім того, в підготовчому засіданні 17 серпня 2018р. відповідач ОСОБА_3 надав пояснення особисто, зокрема, відкликав відзив на позовну заяву та клопотання про виклик свідків; після роз'яснення судом наслідків прийняття рішення про позбавлення його батьківських прав, позов визнав в повному обсязі та просив задоволити.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області, як органу опіки та піклування, в підготовче засідання не з'явилася, однак, подала суду письмову заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності, та повідомляє, що висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо дитини неможливо прийняти у зв'язку з тим, що дитина разом з матір'ю протягом року проживають у м.Києві (а.с. 76-77, 98-102, 107, 122).

Представник третьої особи Солом'янської районної у м.Києві державні адміністрації, як органу опіки і піклування, в підготовче засідання не з'явився, однак, подав заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи, та надав висновок «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_5.» (а.с. 131-132)

У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи та їх представників, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд встановив, що за рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03.08.2007р., яке набрало законної сили 13.08.2007р., шлюб між сторонами розірвано (а.с. 13).

Позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданим 18.07.2006р. Виконавчим комітетом Новодністровської міської ради Чернівецької області, та Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5, виданим 26.12.2007р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Сокирянського районного управління юстиції Чернівецької області (а.с. 7, 9).

За рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 04.06.2007р. по справі № 2-356/07, що набрало законної сили 14.06.2007р., з відповідача стягуються аліменти на користь позивача на утримання доньки в розмірі ? частини його заробітку/доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, починаючи з 21.05.2007р. і до досягнення дитиною повноліття, та 19 червня 2007р. позивачу видано виконавчий лист (а.с. 14-16). Інші стягнення аліментів із відповідача станом на 12.01.2018р. не здійснюються, що підтверджується довідкою Новодністровського міського відділу ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області № 45/14.4-42 (а.с. 17).

Позивач із донькою зареєстровані за адресою АДРЕСА_4, що підтверджується довідкою ОСББ «Келецька-140» з місця проживання про склад сімї та реєстрацію № 78 від 26.12.2017р. та копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_6, виданого Сокирянським РВУ МВС України в Чернівецькій області 17.01.2008р. (а.с. 8, 12). Проте, з вересня 2017 року малолітня ОСОБА_5 проживає із матір'ю ОСОБА_4 у АДРЕСА_1 та навчається у ЗОШ № 69 м. Києва, що підтверджується поясненнями представника позивача ОСОБА_2, наданими в підготовчому засіданні 29.08.2018р., та довідкою ЗОШ № 69 м. Києва № 959 від 22.12.2017р. (а.с. 10).

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_5, та проживає окремо від доньки, що підтверджується довідкою № 3589 від 13.06.2018р. про реєстрацію місця проживання особи, копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_7, виданого Сокирянським РВУ МВС України в Чернівецькій області 10.11.1998р. та не заперечується відповідачем (а.с. 28, 69, 71, 91).

Як вбачається із характеристики № 959 від 22.12.2017р. на ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданої ЗОШ № 69 м. Києва, остання характеризується позитивно, має достатній рівень знань, проте потребує контролю; навчально-виховним процесом займається мати ОСОБА_4, натомість батько ОСОБА_3 в школі не з'являвся (а.с. 11).

Згідно консультативних заключень «Центру зору Оптимал», витягів з історії хвороби КМУ Міської клінічної лікарні №2 м.Чернівці дитина має проблеми із зором (а.с. 18-22).

04 квітня 2018р. ОСОБА_3 написав заяву, згідно якої дав згоду на позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка посвідчена приватним нотаріусом Сокирянського нотаріального округу Чернівецької області Банковською О.Ю., зареєстрована в реєстрі за № 276 (а.с. 6).

Аналогічну позицію відповідач висловив у підготовчому засіданні 17.08.2018р. та шляхом подання відповідних письмових заяв як до, так і після відкриття провадження у справі (а.с. 32, 68, 70, 97).

Також в матеріалах справи знаходиться висновок № 108-15001 від 25.09.2018р. Солом'янської районної у м.Києві державної адміністрації, як органу опіки і піклування, згідно якого, виходячи із матеріалів справи та інтересів дитини, враховуючи думку дитини та рішення комісії з питань захисту прав дитини, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 130-131).

Враховуючи положення ст. 10-13 ЦПК України при вирішенні спору в межах заявлених вимог та відповідно до встановлених обставин справи на підставі доказів сторін суд застосовує закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначено у ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-12 від 27.02.1991р. та набрала чинності для України 27.09.1991р., (надалі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У 6 принципі Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної асамблеї ООН від 20.11.1959р., учасником якої є Україна, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналогічні норми закріплені у Сімейному кодексі України, зокрема, згідно ч.ч. 1-5 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 55 Закону України «Про освіту» батьки мають рівні обов'язки щодо освіти і розвитку дитини, зокрема, зобов'язані: дбати про фізичне і психічне здоров'я дитини, сприяти розвитку її здібностей; формувати навички здорового способу життя, культуру діалогу, культуру життя; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей; виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України.

При цьому, у ч. 2 ст. 141 СК України зазначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не звільняє від обов'язків щодо дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції вказано, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Зокрема, згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 165 СК України мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто права на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

При розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як зазначено в Узагальненні Верховного Суду України практики розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, поновлення батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми від 11.12.2008р. суду слід витребовувати від органу опіки та піклування письмовий висновок відповідно до ч. 5 ст. 19 СК, а також суд може допитати представника цього органу в судовому засіданні. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, дійсні обставини справи (зокрема, відсутність спілкування батька і дитини, самоусунення від шкільного життя доньки, її виховання та забезпечення належних умов для розвитку, проживання, навчання), встановлені на підставі досліджених письмових доказів, пояснень учасників справи, а також визнання позову відповідачем, в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання свого обов'язку по вихованню дитини, та суд вважає такі обставини винятковими в розумінні 6 принципу Декларації прав дитини, які дозволяють дійти висновку про наявність реального порушення прав дитини, що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

При цьому, оскільки із відповідача уже стягуються аліменти на користь позивача на утримання їхньої доньки за рішенням суду від 04.06.2007р. по справі № 2-356/07, яке набрало законної сили, то підстави для повторного вирішення вказаного питання відсутні.

У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 352, 40 грн., а також позивачу слід повернути судовий збір в сумі 352, 40 грн. з державного бюджету.

На підставі ст.ст. 3, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-12 від 27.02.1991р. та набрала чинності для України 27.09.1991р., Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної асамблеї ООН від 20.11.1959р., ст.ст. 19, 141, 150, 155, 164-167 Сімейного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст. 2-4, 12-13, 17-18, 76-82, 89, 95, 142, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355, п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_6, ідентифікаційний № НОМЕР_1), за підписом представника ОСОБА_2 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_7, ідентифікаційний № НОМЕР_2), до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8, ідентифікаційний № НОМЕР_3), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області (місце знаходження Вінницька область, м. Вінниця, вулиця Соборна, буд. 59, код ЄДРПОУ 03084813) та Солом'янської районної у м.Києві державної адміністрації (місце знаходження м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 41, код ЄДРПОУ 37378937), як орган опіки і піклування, про позбавлення батьківських прав - задоволити.

Позбавити ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8, ідентифікаційний № НОМЕР_3) батьківських прав щодо доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8, ідентифікаційний № НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_6, ідентифікаційний № НОМЕР_1) судовий збір в сумі 352, 40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок).

Повернути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_6, ідентифікаційний № НОМЕР_1) судовий збір в сумі 352, 40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок) з державного бюджету.

Після набрання рішенням законної сили надіслати його органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Новодністровський міський суд Чернівецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: