Постанова № 76717018, 13.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження в апеляційній інстанції №22-ц/796/6981/2018

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді - доповідача: Білич І.М.

суддів: Соколової В.В, Поліщук Н.В.

при секретарі Довгопола А.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_2 (ОСОБА_3.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Національного Банку України - Донченка Олександра Григоровича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року ухваленого під головуванням судді Писанця В.А.

в цивільній справі № 757/61058/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Національного Банку України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

в с т а н о в и л а :

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Національного банку України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначав, що він працював в НБУ з 2009 року по 30.11.2016 року на різних посадах, а з квітня 2015 року - на посаді головного економіста відділу аналізу внутрішніх ринків фінансового сектору управління макропрудеційної політики Департаменту фінансової стабільності НБУ. Згідно до наказу НБУ № 3370 -к „Про притягнення до дисциплінарної відповідальності „ йому було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, що виявилося у неналежному виконанні посадових обов'язків. Зазначений наказ був ним оскаржений у судовому порядку. Однак 29.11.2016 року він був звільнений з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором у відповідності до наказу № 4631 - к. Позивач вважав даний наказ незаконним, що також підтверджувалося рішенням профспілкового комітету НБУ про відмову у наданні згоди на його звільнення.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Національного банку України від 29.11.2016 року № 4631-к про звільнення ОСОБА_3

Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного економіста відділу аналізу внутрішніх ринків фінансового сектору управління макропруденційної політики департаменту фінансової стабільності Національного банку України з 01.12.2016 року.

Стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 265 811,00гривень.

Стягнуто з Національного банку України в дохід держави судовий збір в розмірі 3298,11 гривень.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення з Національного Банку України на його користь заробітної плати за один місяць в розмірі 15 948,66 гривень допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням судупредставником Національного Банку України - Донченком О.Г. поданоапеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права представник просив скасувати рішення, ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було досліджено усі докази надані сторонами, проаналізовано усі вимоги та заперечення. Обґрунтовано зроблено висновок про звільнення позивача з роботи за відсутності попереднього застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, наявність якого є обов'язковою передумовою для звільнення працівника та відсутності згоди первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ « Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці ( відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року 1402 - VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147 -У111 від 03 жовтня 2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні не визнала подану апеляційну скаргу, заперечувала проти її задоволення.

Відповідач про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку. У судове засідання не з'явився, поважність причин своєї неявки суду не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність в силу вимог ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення осіб що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Так судом при розгляді справи встановлено, що сторони перебували у трудових правовідносинах з 2009 року по 30 листопада 2016 року.

Згідно до наказу Національного банку України № 3370 - к від 17.08.2016 року ОСОБА_3, було оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків.

Згідно до наказу Національного банку України від 29.11.2016 року № 4631-к ОСОБА_3, звільнено з посади головного економіста відділу аналізу внутрішніх ринків фінансового сектору управління макропруденційної політики Департаменту фінансової стабільності Національного банку України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором (п. 3 ст. 40 КЗпП України).

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 06.03.2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.05.2017 року, наказ Національного банку України від 17.08.2016 року № 3370-к визнано незаконним та скасовано.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вказував на те, що позивач був звільнений з роботи за відсутності попереднього застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, наявність якого є обов'язковою передумовою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України. А тому визнав незаконність оскаржуваного наказу, поновив позивача на роботі так як рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 06.03.2017року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.05.2017 року, наказ НБУ від 17.08.2016року № 3370-к про оголошення ОСОБА_3 догани за неналежне виконання ним посадових обов'язків визнано незаконним та скасовано. Інших доказів щодо застосування до позивача чинних дисциплінарних стягнень суду надано не було.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Звертаючись з апеляційною скаргою представник відповідача вказував на те, що судом першої інстанції необгрунтовано встановлено відсутність підстав для звільнення позивача. Так як ними у ході розгляду справи були надані докази на підтвердження того, що позивач в процесі комунікацій підкреслював зневажливе ставлення до поставлених завдань, ставлення його до роботи кардинально відрізнялося від практики його колег, які добросовісно та в повному обсязі виконували поставленні завдання. Зважаючи на його часті відмови вчасно та повною мірою виконувати свої функціональні обов'язки, суттєво збільшувалося робоче навантаження на інших працівників.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Разом із тим суд правильно урахував, що оголошена наказом НБУ від 17.08.2016року № 3370-к догана втратила юридичну силу, оскільки рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 06.03.2017року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.05.2017року, вказаний наказ НБУ від 17.08.2016року № 3370-к визнано незаконним та скасовано, а доказів того, що на момент видання наказу про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України позивач вчинив повторний дисциплінарний проступок суду не надано.

Не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи і доводи апеляційної скарги в частині того що під час звільнення відповідачем не враховано незгоду профспілкового органу на звільнення позивача. Тобто, скаржник вважав, що судом неправильно застосовані норми ст. 43 -1 КЗпП України, з огляду на що зроблено необґрунтовані висновки, що під час звільнення відповідачем не враховано незгоду профспілкового органу на звільнення позивача.

Як вбачається із матеріалів справи Національним банком України було внесено подання № В /17 -0006/110264 від 01.11.2016 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_3

Профспілковий комітет НБУ надав протокол № 49 від 04.11.2016 року за яким за результатами голосування рішення про надання згоди адміністрації Національного банку України на звільнення ОСОБА_3 за п. 3 ст.40 КЗпП України не було прийнято.

Відповідно до ст. 43 -1 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав передбачених п.1 ( крім випадку ліквідації підприємств, установ, організації), 2 - 5, 7 ст. 40, пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу ( профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення профспілкового виборного органу первинної профспілкової організації про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового органу породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Відповідач вважає, що зазначене рішення профспілкового комітету не містить у собі належного обґрунтування відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору. Відтак їх подальші дії щодо звільнення позивача за ч. 3 ст. 40 КЗпП України не свідчить про допущені ними порушення ст. 43-1 КЗпП України.

Аналогічної думки прийшов суд, зазначивши про це в оскаржуваному судовому рішенні ( а.с. 185).

Так як висновки суду щодо незаконності оскаржуваного наказу, його скасування та поновлення позивача на роботі ґрунтувалися на тому, що він був звільнений з роботи за відсутності попереднього застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, наявність якого є обов'язковою передумовою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 372, 374, 375, 381-383, 384, 387 ЦПК України, п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &q?ни;Про судоустрій і статус суддів&quта;, п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, ч.6 ст.147 Закону України « Про судоустрій і статус суддів&quре;, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника Національного Банку України - Донченка Олександра Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2018 року.

Суддя - доповідач:

Судді: