Постанова № 76717016, 11.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження в апеляційній інстанції №22-ц/796/467/2018

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді - доповідача Білич І.М.,

суддів Саліхова В.В., Соколової В.В.

при секретарі Довгопола А.В.

за участю:представника позивача Кузьменко І.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 (ОСОБА_2.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року постановлене під головуванням судді Солом'янського районного суду м. Києва Оксюти Т.Г.

у справі № 760/21948/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та штрафних санкцій.

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» вказуючи на укладення ним з ТОВ «ТІДІСІ Україна» генерального договору відступлення права вимоги №СФ2011326 від 11.10.2011 року звернулося з позовом до ОСОБА_2 та ставило питання про стягнення з останнього боргу в сумі 27003, 00 гривень, штрафу в сумі 3600,00 гривень, збитків від інфляції в сумі 24003,67 гривень, 3% річних в сумі 2700,30 гривень та судові витрати. Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 25.07.2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ТІДІСІ Україна» було укладено договір купівлі-продажу №002342 на продаж дисків та шин, відповідно до умов якого товариство продало, а відповідач отримав та зобов'язався оплатити вартість товару на загальну суму 36005,00 гривень. Однак, взяті на себе зобов'язання за умовами договору не виконав.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованість в сумі 27003, 00 гривень, штраф в сумі 3600,00 гривень, збитки від інфляції в сумі 24003,67 гривень, 3% річних в сумі 2700,30 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» судовий збір у сумі 1218,00 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04.09.2018 року було виправлено описку.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду ОСОБА_2подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про скасування заочного рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Сучасний Факторинг» в повному обсязі. Вказуючи на допущені порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення незаконного рішення.

У поясненнях до апеляційної скарги представник позивача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення у справі залишити без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ « Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці ( відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року 1402 - VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147 -У111 від 03 жовтня 2017 року.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу, просили суд її задовольнити.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав, заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідач зазначив, в матеріалах справи відсутні докази того, що він чи інші особи, як його представники, отримали повістку про виклик до суду згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Відтак зазначав про те, що він - відповідач не був належним чином повідомленим про місце та час розгляду справи.

Відтак, судом першої інстанції заочне рішення ухвалено в порушення ст. 224 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення), а саме неналежного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, відсутністю повідомлення про причини неявки.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вказував на те, що відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив. Виходячи з положень ст.ст.169, 224 ЦПК України(чинних на час розгляду справи) зазначав, про можливість розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечував представник позивача, який подав до суду заяву про можливість ухвалення заочного рішення.

Однак, матеріали справи вказують на те, що повідомлення про судове засідання яке мало відбутися 02 лютого 2016 року направлялися на адресу відповідача, проте відомості про отримання його ОСОБА_2 відсутні. Повідомлення про вручення поштових відправлень повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.65, 66).

Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права якщо справу ( питання) розглянуто судом за відсутності будь - якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду ( у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З урахуванням того, що скаржником було доведено факт його неповідомлення про судовий розгляд справи та беручи до уваги положення ст.376 ЦПК України, колегія суддів вважає, що заочне рішення підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення заявлених позовних вимог виходячи з наступного.

Так, судом при розгляді справи було встановлено, що 25.07.2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ТІДІСІ Україна» було укладено договір купівлі-продажу №002342 дисків та шин, відповідно до умов якого товариство продало, а відповідач отримав та зобов'язався оплатити диски та шини на загальну суму 36005,00 гривень, з яких: 9002,00 гривень необхідно було сплатити до моменту отримання товару; 27003,00 гривень на умовах відтермінування платежу.

Товар був отриманий відповідачем у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №ЕТИ0731082 від 25.07.2012 року, будь-яких претензій або зауважень з боку відповідача були відсутні.

Між ТОВ «ТІДІСІ Україна» та ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» був укладений генеральний договір відступлення права вимоги №СФ2011326 від 11.10.2011 року, відповідно до умов якого товариство у випадку продажу товарів може відступити право вимоги боргу до боржника.

Оскільки оплата за товар здійснювалась на умовах відстрочки, товариство з метою забезпечення отримання оплати за відвантажений товар запропонувало, а відповідач погодився та уклав відповідні правочини з ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ», за яким позивач сплатив ТОВ «ТІДІСІ Україна» борг за відповідача.

Відповідно до генерального договору, позивач сплатив ТОВ «ТІДІСІ Україна» грошові кошти в обмін на право вимоги до відповідача в сумі 27003,00 гривень.

Відповідач, згідно основного договору сплатив ТОВ «ТІДІСІ Україна» 9002,00 гривень. Решту суми 27003,00 гривень, товариство переуступило, а відповідач особисто погодив таку переуступку позивачу при укладанні договору купівлі-продажу.

Згідно договору, позивач надав відповідачу можливість сплатити суму боргу 27003,00 гривень, п'ятьма окремими платежами по 5400,60 гривень в період з 24.08.2012 року по 24.12.2012 року включно. Зазначеною угодою визначено, що оплата повинна здійснюватись до 24 числа кожного місяця.

Проте, відповідач, порушуючи визначений графік оплат не здійснив жодного платежу.

Частинами 1, 3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо повернення коштів, суд приходить до висновку щодо доведеності позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 27003 гривень.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зокрема сплата неустойки.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем зробленого згідно до умов договору за невиконання його умов в частині сплати щомісячного платежу передбачено сторонами штраф, розмір якого помилково визначений в сумі 3600 гривень в той час як до сплати підлягала сума 1500 гривень ( 300 гривень Х 5 місяців) у зв'язку з чим сума штрафу підлягає коригуванню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, згідно розрахунку 3% річних становлять - 2700,30 гривень та збитки від інфляції в сумі 2403,67 гривень.

Доводи відповідача по справі та апелянта про недоведеність заявлених позовних вимог не ґрунтуються на матеріалах справи. На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем були надані заява № 002342 ( договір купівлі - продажу), анкета до заяви, ксерокопія паспортних даних відповідача його ідентифікаційний код, видаткова накладна. Зазначені документи містять відомості щодо відповідача та підпис ОСОБА_2.( а.с. 19 -27)

Заперечуючи проти даних документів, відповідач будь-яких доказів на їх спростування до суду не надав, хоча у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказував на пропуск строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, згідно договору, позивач надав відповідачу можливість сплатити суму боргу 27003,00 гривень, п'ятьма окремими платежами по 5400,60 гривень в період з 24.08.2012 року по 24.12.2012 року включно. Зазначеною угодою визначено, що оплата повинна здійснюватись до 24 числа кожного місяця.Даною угодою визначено період відстрочки 5 місяців з 24.07.2012 року по 24.12.2012 року (а.с.19). Отже строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу відраховується від 25.12.2012 року та встановлюється у три роки. Позивач звернувся до суду 11.12.2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383, 389, 390 ЦПК України, п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, ч.6 ст.147, п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &q?ен;Про судоустрій і статус суддів&qu16;, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року скасувати та постановити нове, за яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1.н. інн. НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (ЄДРПОУ 35310044, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул.Предславинська, 28) заборгованість за договором в сумі 27003, 00 гривень, штрафу - 1500,00 гривень, інфляційні втрати - 2403,67 гривень та 3% річних - 2700,30 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2018 року.

Суддя - доповідач:

Судді